04.08.2010 року Справа № ПР25/47-10(ПР30/37-09)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Павловського П.П.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Соловйової О.І.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №ВСМС051115 від 02.02.09, представник;
від відповідача-1: Демченко А.Б., довіреність №86 від 31.03.10, представник;
від відповідача-2: Резнік С.О., довіреність №004/09 від 03.03.09, представник;
представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, ОСОБА_5, місто Новомосковськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року у справі №ПР25/47-10(ПР30/37-09);
за позовом, ОСОБА_5, місто Новомосковськ;
до:
відповідача-1, Новомосковської міської ради, місто Новомосковськ;
відповідача-2, Громадської організації “Новомосковська Агенція економічного розвитку”, місто Новомосковськ;
за участю третьої особи, Комунального підприємства “Новомосковського міжрайонного бюро технічної інвентаризації”, місто Новомосковськ;
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Позивач, ОСОБА_5, місто Новомосковськ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить суд з урахуванням уточнень до позовної заяви:
визнати недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу від 30.11.2007 року, укладеного між відповідачем-1, Новомосковською міською радою та відповідачем-2, громадською організацією “Новомосковська Агенція економічного розвитку”;
Позовні вимоги мотивовано тим, що нерухоме майно яке укладено спірним договором було відчужено в період накладеного на майно арешту.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року у справі №ПР25/47-10(ПР30/37-09) (суддя Чередко А.Є.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу від 30 листопада 2007 року, укладеного між відповідачами відмовлено.
В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідач-2, як орендар, який здійснив невід'ємні поліпшення спірного нежитлового приміщення за адресою місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, що належить до комунальної власності, яке він орендував за договором оренди нерухомого майна від 2 липня 2004 року, вартістю не менш як 25 відсотків від загальної вартості майна, згідно вимог чинного законодавства набув законне право на приватизацію цього майна шляхом його викупу.
Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що воно винесено з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач просить спірне рішення скасувати задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним пункт 3 Рішення Новомосковської міської ради №264 від 13 квітня 2007 року “Про визначення способу приватизації та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та продажу на аукціоні” посилаючись на те, що суд першої інстанції всупереч наявних в матеріалах належних доказів зазначив в рішенні, що відповідач-2 набув законного права на приватизацію спірного майна, так як був орендарем нерухомого майна та у визначеному законом порядку здійснив невід'ємні покращення.
Крім того зазначає, що проведення відповідачем -1, дій направлених на відчуження на користь відповідача -2 спірного нерухомого майна є незаконним.
Відповідачі -1, 2 та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 2 липня 2004 року між Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційне об'єднання місто Новомосковськ”, орендодавцем та відповідачем-2, Громадською організацією “Новомосковська Агенція економічного розвитку” - орендар було укладено договір оренди приміщення, за умовами якого орендодавець здає, а орендар приймає в оренду не житлове приміщення, що розташоване у місті Новомосковськ, по вулиці Червоноармійська, будинок №4, площею 99 м2 строком на п'ять років.
Договір оренди приміщення посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського MHO 2 квітня 2004 року.
Додатковою угодою від 16 серпня 2004 року до договору оренди термін дії договору оренди визначено у 10 років, а за рішенням Новомосковської міської ради №483 від 21 липня 2004 року “Про внесення змін у договори оренди та на участь у витратах з “Новомосковською Агенцією економічного розвитку” термін дії договору встановлено до 1 лютого 2014 року.
Відповідно до пунктів 3.2.4, 3.2.5 договору оренди до обов'язків орендаря віднесено узгодження з орендодавцем виконання поліпшень приміщення, пов'язане з переобладнанням його для потреб орендаря, такою згодою може вважатися і рішення виконкому; при цьому орендар зобов'язувався надати орендодавцю акти по проведених матеріальних витратах, пов'язаних з переобладнанням та ремонтом приміщення.
Відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2.3 договору орендарю, відповідачу-2 у справі, надано право за згодою орендодавця виконувати перепланування, реконструкцію, ремонт орендованого приміщення для своїх потреб, що обумовлює підвищення вартості орендованого приміщення; виконувати експертну оцінку орендованого приміщення в різні періоди оренди, виконувати оцінку створених поліпшень після ремонту чи реконструкції.
21 квітня 2004 року рішенням Новомосковської міської ради №248 громадській організації “Новомосковська Агенція економічного розвитку” надано дозвіл на проектування та реконструкцію орендованого приміщення.
7 червня 2004 року на адресу орендодавця, Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання місто Новомосковськ” відповідачем-2 направлена заява про надання згоди на здійснення поліпшень в орендованому приміщенні згідно проекту реконструкції за рахунок Агентства (аркуш справи 3, том 2).
Відповідно до Звіту про витрати коштів на поліпшення орендованого нежитлового приміщення станом на 1 серпня 2005 року за період з 1 липня 2004 року по 1 серпня 2005 року (аркуш справи 129 том 1) витрати на поліпшення орендованого нежитлового приміщення за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, 4 складають 102944 гривень.
Спірний об'єкт було реконструйовано за рахунок коштів відповідача-2, введено в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 24 січня 2006 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради депутатів №25 від 26 січня 2006 року.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Виключною компетенцією міської ради відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є, зокрема, затвердження місцевих програм приватизації, переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, тощо.
10 січня 2007 року IX сесія п'ятого скликання Новомосковської міської ради відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” прийняла рішення №206 “Про затвердження Програми приватизації комунальної власності по місту Новомосковську на 2007 рік”.
Згідно Додатку № 2 до Програми приватизації на 2007 рік до Переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2007 році включено приміщення - офіс “Баланс”, розташоване по вулиці Червоноармійська, будинок №4 у місті Новомосковську.
Форма актів, що приймається органами та посадовими особами місцевого самоврядування, визначена статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”.
Відповідно до вказаної норми рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 статті 59 Закону).
Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію (частина 5 статті 59 Закону).
Порядок приватизації державного майна, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”, передбачає, серед іншого:
опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта (стаття 11 Закону).
Як вбачається з листа від 10 вересня 2008 року за вихідний №42, підписаного головним редактором газети “Новомосковська правда”, у 2006, 2007 роках в газеті “Новомосковська правда” рішення Новомосковської міської ради №206 від 10 січня 2007 року “Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності міста Новомосковська на 2007 рік” з Додатками №1 - Програма приватизації об'єктів комунальної власності міста Новомосковська на 2007 рік, №2 - Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2007 році не друкувалися.
Частиною 1 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до повноважень місцевих рад віднесено затвердження за поданням органів приватизації переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу.
Частиною 3 статті 7 вказаного Закону унормовано, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині 1 цієї статті, здійснюється відповідно до місцевих програм приватизації або з ініціативи покупців, які згідно зі статтею 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” подають до органу приватизації відповідну заяву.
Таким чином, затвердження Новомосковською міською радою в межах її повноважень переліку майна, яке підлягає приватизації, є її виключною компетенцією як власника.
Згідно приписів абзацу 1 пункту 5 мотивувальної частини та абзацу 2 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000, доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законами.
Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.
Способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом) визначаються шляхом ухвалення органами, визначеними в частині 1 статті 7 Закону, рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації, однак з урахуванням випадків, визначених законом і зокрема, статтею 11 Закону.
В силу статті 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, викуп застосовується до тих об'єктів, які:
не були продані на аукціоні чи за конкурсом;
включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;
були здані в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом.
13 квітня 2007 року X сесія п'ятого скликання Новомосковської міської ради прийняла рішення №264 “Про визначення способу приватизації та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та продажу на аукціоні”.
Пунктом 3 цього рішення визначено спосіб приватизації приміщення загальною площею 98,6 м2 за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, що знаходиться на балансі КП “ЖЕО” та орендується Громадською організацією “Новомосковська Агенція Економічного розвитку” за договором оренди від 2 липня 2004 року шляхом викупу.
Згідно з частини 1 статті 10 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, орган приватизації публікує перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
У відповідності до статті 10 цього Закону 21 квітня 2007 року в газеті “Новомосковська правда” №33 опублікована інформація Новомосковської міської ради про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизгції шляхом викупу, затверджений рішенням сесії міської ради від 13 квітня 2007 року №264, а саме щодо приміщення загальною площею 98,6 м2 розташованого за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4.
Таким чином, зазначена інформація у визначений законом термін була опублікована в місцевій пресі та за своїм змістом вона містила відомості про те, який саме об'єкт підлягає приватизації шляхом викупу, а саме: назву об'єкта та його місцезнаходження, а тому укладалася у поняття про повне, своєчасне та достовірне інформування про порядок приватизації та об'єкти приватизації. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 21 жовтня 2002 року у справі №17-6-3/02-1980).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що, з урахуванням часу, який пройшов з моменту публікації Переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу - більше місяця, до укладення спірного договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року, позивач мав можливість звернутися до відповідача-1 з заявою про участь у приватизації будь-якого з об'єктів, визначених у Переліку.
Однак позивач не скористався своїм правом та не звертався до відповідача - 1, з відповідною заявою, що свідчить про те, що його право, як мешканця територіальної громади, на участь у приватизації спірного об'єкта не було порушено.
18 квітня 2007 року відповідач-2 звернувся до Фонду комунального майна виконкому Новомосковської міської ради з заявою про приватизацію шляхом викупу орендованого ним за договором приміщення об'єкту.
Відповідно до Порядку подання та розгляду заяви про включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації (наказ Фонду Державного майна України від 27 квітня 2004 року №848) відповідачем до заяви про приватизацію додані довідка про перелік номерів банківських рахунків, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт, документ про внесення плати за подання заяви (квитанція про оплату за її подання міститься в матеріалах справи), нотаріально посвідчені копії установчих документів.
В силу статті 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оренди за договором оренди від 2 липня 2004 року нерухомого майна, що належить до власності територіальної громади, та який укладено відповідно до вимог чинного законодавства, є окреме індивідуально визначене майно. Відповідач-2 прийняв в орендне користування окреме індивідуально визначене майно для використання.
З огляду на приписи частини 2 статті 1 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відповідно до якої Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” застосовується лише до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, до правовідносин сторін щодо приватизації орендованого відповідачем-2 майна судом правомірно застосовані вимоги Закону про малу приватизацію з урахуванням, в частині, не врегульованій цим Законом, правил Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”.
Статтею 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” унормовано, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, в тому числі шляхом викупу.
Відповідно до частини 1 статті 11 наведеного Закону продаж об'єкта приватизації шляхом викупу застосовується щодо об'єктів малої приватизації, в тому числі, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, в Державній програмі приватизації визначаються, в тому числі, рекомендовані форми приватизації для різних груп об'єктів.
Пунктом 51 розділу IX Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 року №1723-ІІІ , яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, визначено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Таким чином, пунктом 51 розділу IX Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено право пріоритетного (пільгового) викупу орендарем орендованого державного майна за умови здійснення ним за рахунок власних коштів за згодою орендодавця невідокремленого поліпшення вартістю не менше 25% залишкової вартості будівлі, тобто у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) саме орендар одержує право на викуп цього майна, а не будь-який інший покупець, що визначений частиною 2 статті 5 Закону про малу приватизацію. Тому позивач, який з огляду на приписи частини 2 статті 5 Закону про малу приватизацію, міг бути покупцем об'єкту малої приватизації на загальних умовах, не мав права на приватизації спірного об'єкту шляхом викупу, який і було застосовано у даному випадку.
З метою встановлення вартості здійснених відповідачем-2 за рахунок власних коштів поліпшень спірних приміщень, які не можливо відокремити від вказаного майна без надання йому шкоди, на замовлення відповідача-2, аудиторським висновком незалежних аудиторів ТОВ “Партнерське товариство “Ако” та довідки форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт, встановлено, що витрати, пов'язані з поліпшенням орендованого приміщення складають 102944 гривень (звіт про витрати коштів на поліпшення орендованого не житлового приміщення за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, (аркуші справи 119-120, 131-138, том 1).
Згідно з експертною оцінкою ринкової вартості вбудованих не житлових приміщень загальною площею 93,6 м2 розташованих за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, 4, здійсненою оцінювачем Смаглецькою М.В. (Сертифікат ФДМ України та Українського товариства оцінювачів №1264 від 13 лютого 1999 року, Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3521/05 від 20 травня 2005 року) та Актом оцінки вартості приміщення Бізнес Інтернет Центру, який затверджено міським головою 16 жовтня 2007 року, ціна продажу об'єкту приватизації становить 307240 гривень (пункт 1.4 Договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року). Згідно рецензії від 31 серпня 2007 року на звіт про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту нерухомості не житлових приміщень площею 93,6 м2, розташованих за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, наданої оцінювачем Віденко Л.М. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3414 від 4 липня 2007 року), ринкова вартість об'єкту оцінки складає 307240 гривень.
Доказів, які б свідчили про необґрунтованість висновків оцінювачів з визначення ринкової вартості вбудованих не житлових приміщень загальною площею 93,6 м2 розташованих за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, позивачем не надано.
З урахуванням наведеного, відповідач-2, як орендар, який здійснив невід'ємні поліпшення не житлового приміщення загальною площею 93,6 м2 за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4, що належить до комунальної власності, яке він орендував за договором оренди нерухомого майна від 2 липня 2004 року, вартістю не менш як 25 відсотків від загальної вартості майна, згідно вимог чинного законодавства набув законне право на приватизацію цього майна шляхом його викупу.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
30 листопада 2007 року, відповідно до вимог частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, між Територіальною громадою міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, від імені якої діяв виконавчий комітет в особі міського голови - продавець та Громадською організацією “Новомосковська агенція Економічного розвитку” - покупець був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу.
Пунктом 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю приміщення Бізнес Інтернет Центр (об'єкт приватизації), а покупець - прийняти приміщення Бізнес Інтернет Центр загальною площею 93,6 м2, основною площею 76,8 м2, що відчужується за цим договором, та розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Червоноармійська, будинок №4.
5 грудня 2007 року за актом приймання-передачі комунального майна не житлове приміщення “Бізнес Інтернет Центру” було передане відповідачу-2.
Відчужуване приміщення Бізнес Інтернет Центр належало до укладення договору купівлі-продажу територіальній громаді міста Новомосковська на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 травня 2007 року (пункт 1.2 договору).
Вказане приміщення продано відповідачу-2 за 307240 гривень (пункт 1.5 договору купівлі-продажу).
Грошові кошти у сумі 307240 гривень перераховані відповідачем-2 на рахунок вказаний у пункті 2.2 договору купівлі-продажу згідно платіжного доручення № 82 від 4 грудня 2007 року.
Таким чином, відбулося виконання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації у повному обсязі.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає приватизації шляхом викупу посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 30 листопада 2007 року (реєстровий №1310).
На підставі спірного договору купівлі-продажу приміщення Бізнес Інтернет Центр зареєстровано на праві власності за Громадською організацією “Новомосковська агенція Економічного розвитку” (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством “Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” №17011886 від 12 грудня 2007 року).
На ХV сесії п'ятого скликання Новомосковської міської ради прийнято рішення №419 від 5 грудня 2007 року про реєстрацію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення “Бізнес Інтернет Центру”.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відповідність спірної угоди вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Одним із способів судового захисту є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинитися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зміст договору містить всі умови, які визначає стаття 655 Цивільного кодексу України, отже не суперечить чинному законодавству України.
Згідно частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Повноваження міського голови на підписання спірного договору визначені протоколом міської територіальної виборчої комісії про вибори міського голови від 26 березня 2006 року, рішенням І сесії п'ятого скликання Новомосковської міської ради депутатів №1 про підсумки виборів Новомосковського міського голови.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування”, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях.
Як вбачається з матеріалів справи, в структурі Новомосковської міської ради відсутній окремий орган приватизації. Згідно з рішенням Новомосковської міської ради №159/1 від 21 липня 2000 року “Про впорядкування діяльності Фонду комунального майна правонаступником Представництва ФДМ України в місті Новомосковську є Новомосковський виконком в особі Фонду комунального майна. В своїй діяльності Фонд комунального майна підпорядковується міськвиконкому і є його відділом. Відповідно, виходячі із положення Закону України “Про місцеве самоврядування”, Положення про Фонд комунального майна ЛітвищенкоВ.І., як міський голова, при укладенні спірного договору 30 листопада 2007 року діяв від імені продавця в межах наданих йому повноважень.
З огляду на обставини справи та подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень приписав законодавства при укладенні спірного договору, які були б достатньою підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного договору.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд відзначає, що допущені відповідачем-1 окремі порушення законодавства при приватизації спірного об'єкту, зокрема щодо відсутності публікації рішення Новомосковської міської ради №206 від 10 січня 2007 року “Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності міста Новомосковська на 2007 рік” та додатків до нього не можуть бути підставою для задоволення позову особи, права і інтереси якої при проведенні приватизації порушені не були.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав та охоронюваного законом інтересу позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову згідно з статей 15, 16 ЦК України, статі 1 ГПК України.
Позов заявлений позивачем безпосередньо в інтересах Новомосковської міської ради (відповідача-1), оскільки йдеться про визнання недійсним укладеного міською радою договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке належало до комунальної власності.
Відповідно до статей 8, 55 Конституції України, статі 1 ГПК України, статі 6 Закону України “Про судоустрій України”, позивач може звертатися до господарського суду у випадку порушення його прав та інтересів. Позивач не наділений повноваженнями щодо представництва інтересів Новомосковської міської ради, як особа, що мешкає на території цього міста, а законом не передбачено право будь-якого мешканця територіальної громади безпосередньо звертатись до господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї громади.
Доводи позивача про порушення укладенням спірного договору купівлі-продажу його права на участь у приватизації об'єктів комунальної власності, зокрема, спірного об'єкту, не спростовують відсутність правових підстав для захисту відповідних прав обраним способом, оскільки можливість його застосування не випливає з положень законодавства та не ґрунтується на законі.
У даному випадку захищаються інтереси територіальної громади міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради. Інтереси Новомосковської міської ради захищаються в суді не окремим громадянином, мешканцем м. Новомосковська, а виконавчим чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами. Між позивачем та відповідачем -1 відносини представництва відсутні.
Не обґрунтовані є і доводи позивача про звернення його з позовом до суду як фізичної особи, яка згідно з законодавством може бути покупцем об'єкту приватизації, а укладенням спірного договору порушені права останнього на приватизацію.
Як вже зазначалося право позивала на участь у приватизації спірного об'єкту взагалі не могло бути порушено, оскільки способом приватизації цього об'єкта визначений “викуп”, а не аукціон або конкурс. Специфіка ж приватизації об'єкту шляхом викупу передбачає наявність відповідних орендних відносин щодо об'єкту приватизації. Позивач, як фізична особа, яка не має відношення до спірного об'єкту, не мала права на викуп цього об'єкту відповідно до закону, тому суб'єктивне право позивача на участь у приватизації цього об'єкту порушено не було.
З огляду викладене, у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання недійсним спірного договору слід відмовити.
Що стосується посилання скаржника на не правомірний не розгляд місцевим господарським судом заяви позивача про збільшення позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Новомосковської міської ради №264 від 13 квітня 2007 року “Про визначення способу приватизації та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та продажу на аукціоні”, то колегія суддів зазначає наступне.
Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, місто Новомосковськ, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року у справі №ПР25/47-10(ПР30/37-09), залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.
Головуючий П.П. Павловський.
Судді В.В. Швець.
О.В. Чус.
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В. Чабаненко