ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 56/1326.07.10
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мегатонсервіс"
доПриватного підприємства "Фасад - матеріали"
простягнення 31252,47 грн.
Представники сторін:
від позивача Бондаренко В.В. - представник;
від відповідачане з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мегатонсервіс" про стягнення з Приватного підприємства "Фасад -матеріали" заборгованості за договором підряду від 27.11.2008 на загальну суму 31252,47 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 22432,00 грн., пені у розмірі 5860,14 грн., інфляційних збитків у розмірі 2287,37 грн. та 3% річних у розмірі 672,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за Договором підряду, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виготовлений товар.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
27.11.2008 між Приватним підприємством "Фасад - матеріали" (відповідач), як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мегатонсервіс" (позивач), як підрядником укладено договір № 285 на виконання будівельних робіт , відповідно до умов якого замовник доручає, а відрядник зобов'язується виготовити, доставити та змонтувати огородження сходів з нержавіючої сталі (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1, п. 2.3, п.2.4 Договору загальна вартість робіт складає 54864,00 грн.; оплата покупцем в сумі 27432,00 грн. здійснюється протягом 3 -х робочих днів з моменту підписання договору; кінцевий розрахунок в сумі 27432,00 грн. після підписання актів приймання робіт.
На виконання умов договору, позивач виконав роботи, передбачені Договором на загальну суму 54864,00 грн., що підтверджується актом здачі -прийняття робіт від 15.12.2008 року.
На виконання умов договору, відповідач оплатив вартість робіт у розмірі 32432,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками підприємств.
Відповідач жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати в повному обсязі вартості робіт не надав, заборгованість не заперечив.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості на загальну суму 22432,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів оплати вартості робіт на загальну суму 22434,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки умовами договору, строк кінцевого розрахунку не визначений, то слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Позивач 29.12.2009 звернувся до відповідача з претензією, в який вимагав погасити заборгованість на загальну суму 22432,00 грн. у строк до 31.12.2009 року. Претензія отримана відповідачем 29.12.2009 та зареєстрована за № 32.
За таких обставин та з урахуванням надіслання на адресу відповідача претензії 29.12.2009 позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 22432,00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 586014 грн., індекс інфляції у розмірі 2287,37 грн. та 3% річних у розмірі 672,96 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають за наступних підстав. Відповідно до п. 5.4 Договору пеня нараховується за порушення п. 2.3 договору, яким передбачена попередня оплата у розмірі 27432,00 грн.. Попередня оплата була здійснена відповідачем 02.12.2008, а позивачем нараховується пеня за період з 24.12.2008 по 14.06.2009. Тобто позивачем пеня нараховується вже на суму, яка підлягає сплаті після виконання робіт, за порушення строків сплати якої нарахування пені сторонами не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляції позивача, суд визнає його не вірним, оскільки обов'язок щодо кінцевого розрахунку з позивачем у відповідача виник тільки 01.01.2009 (претензія від 29.12.2009, в якій позивач вказав строк до 31.12.2009). За таких обставин, інфляційні збитки розраховуються тільки за січень 2010 року, оскільки позивач розрахунок інфляційних збитків здійснив за період з січня 2009 року по січень 2010 року. За розрахунком суду розмір інфляційних збитків становить 403,78 грн., який і підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд визнає його не вірним, оскільки обов'язок щодо кінцевого розрахунку з позивачем у відповідача виник тільки 01.01.2009 (претензія від 29.12.2009, в якій позивач вказав строк до 31.12.2009). Суд враховує, що виходячи з розрахунку 3% річних позивача, період за який нараховуються 3% річних позивачем визначений у позовній заяві з 02.12.2008 по 23.12.2008, однак представник позивача пояснив, що це описка і малось на увазі 23.12.2009.
Оскільки суд обмежений підставами позову та з урахуванням того, що судом встановлено порушення відповідачем зобов'язань щодо кінцевого розрахунку з позивачем тільки з 01.01.2010, а позивачем здійснено розрахунок 3% річних по 23.12.2009, то позовні вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Фасад - матеріали" (02139, м. Київ, вул. Курнатовського, 26, к.44, код 00191224 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мегатонсервіс" (04073, м. Київ, проспект Московський, 8, код 33192100) суму основної заборгованості у розмірі 22432 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 403 (чотириста три) грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 35 коп. та 172 (сто сімдесят дві) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
В.В. Джарти
Дата підписання 02/08/10