Справа № 2а-1997/10/1570
03 серпня 2010 року м. Одеса
року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Завальнюка І.В.,
при секретарі -Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог /а.с. 74-75/ просив суд визнати протиправними дії Південної митниці щодо відмови ОСОБА_1 в митному оформленні автомобіля Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (транзитний номер НОМЕР_4), з наданням пільг в оподаткуванні; зобов'язати Південну митницю здійснити митне оформлення автомобіля Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (транзитний номер НОМЕР_4), що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) з наданням пільг в оподаткуванні відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2008 року по липень 2009 року він був зареєстрований та постійно проживав на території м. Тираспіль Придністровської Молдавської Республіки. У цей час ним був придбаний автомобіль Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на його ім'я 08.07.2008 року. У зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до України зазначений автомобіль 04.08.2009 року було знято з обліку РРЄО УДАІ ПМР. 13.10.2009 року позивач звернувся до Південної митниці із заявою про здійснення митного оформлення вказаного автомобілю у відповідності до ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», на що 20.10.2009 року отримав відповідь Південної митниці щодо відмови у пільговому розмитнені автомобіля. Позивач вважає відмову Південної митниці протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
В судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши на відсутність підстав для пільгового оформлення транспортного засобу з посиланням на те, що надані позивачем до Південної митниці документи про реєстрацію автомобіля на території Придністровської Молдавської Республіки не можуть вважатися офіційними документами, що надають право на пільгове митне оформлення транспортного засобу, зазначивши, що за відсутності підтвердження факту перебування транспортного засобу на обліку в Республіці Молдова митне оформлення його здійснюється на загальних підставах. При цьому представник відповідача не заперечував факти придбання і реєстрації автомобіля, та проживання позивача в Придністровській Молдавській Республіці.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.07.2008 року на праві власності належить транспортний засіб Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (транзитний номер НОМЕР_4). Згідно довідки УДАІ МВС ПМР від 04.08.2009 року №1712-Г-393 /а.с.8/ вказаний вище автомобіль вперше зареєстрований за позивачем 08.07.2008 року, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії Т0197047 від 08.07.2008 року, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 7/. 04.08.2009 року вищезазначений автомобіль знятий з реєстрації у зв'язку із переїздом на постійне місце проживання в Україну. Згідно довідки Управління у справах міграції МВС ПМР від 31.07.2009 року №12/1-3249 позивач постійно був прописаний та перебував з травня 2008 року за адресою: м. Тираспіль, пров. Курганий, 9а; виписаний 28.07.2009 року до Республіки України, за видом на проживання №008912, виданого УвСМ МВС МПР від 06.06.2008 року та закордонному паспорту Республіки Україна АЕ №473654 від 31.07.2000 року. Зазначені факти представниками сторін не заперечувалися.
13.10.2009 року позивач звернувся до Південної митниці із заявою про здійснення митного оформлення належного йому автомобіля. Відповідно до листа-відповіді Південної митниці від 20.10.2009 року №19/28-03/10104 /а.с. 4-5/ позивачу повідомлено про неможливість здійснення митного оформлення автомобіля з наданням пільг, передбачених ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»та запропоновано звернутись до відділу оформлення транспортних засобів для вирішення питання щодо вивезення автомобілю за межі митної території України або здійснення його митного оформлення зі сплатою всіх необхідних платежів згідно чинного законодавства України. Підставою для відмови у пільговому розмитненні відповідач зазначив відсутність даних Центральної Бази Даних Управління Документації Населення Міністерства Інформаційного розвитку Республіки Молдова інформації щодо реєстрації транспортного засобу Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1. В судовому засіданні представник відповідача додаткового пояснив, що документи про реєстрацію автомобіля в ДАІ ПМР не можуть вважатися офіційними документами в Україні, у зв'язку із чим не є письмовим підтвердженням фактів та подій, що мають юридичне значення.
Перевіривши стан нормативно-правової бази, судом встановлено, що у даній сфері правового регулювання діє Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в України, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»(далі -Закон).
Відповідно до п. 13 ст. 8 Закону при ввезені на митну територію України звільняються від оподаткування по одному механічному транспортному засобу на кожного повнолітнього громадянина за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності у разі пересилання на постійне місце проживання за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та такий транспортний засіб перебуває на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.
Відповідно до ст. 1 Закону постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Таким чином, законодавством передбачені дві умови звільнення від оподаткування транспортного засобу ввезеного на митну територію України громадянами в разі переселення, а саме, те що громадянин є власником такого транспортного засобу не менше року, та перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання цього громадянина не менше року. При цьому, відповідно до ст. 1 Закону обов'язковою умовою є саме проживання громадянина на території країни постійного місця попереднього проживання не менше одного року.
Як вбачається з матеріалів справи, факти володіння транспортним засобом не менше року та перебування транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року підтверджуються довідкою УДАІ МВС ПМР від 04.08.2009 року №17/2-Г-393, згідно з якою автомобіль Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 протягом 08.07.2008-04.08.2009 років, та довідкою УвСМ МВС МПР від 31.07.2009 року №12/1-3249, відповідно до якої ОСОБА_1 був постійно прописаний та проживав з травня 2008 року по липень 2009 року в м. Тираспіль, Молдавська Придністровська Республіка. При цьому, в судовому засіданні представником відповідача зазначені факті не заперечувалися. Отже, передбачені законодавством умови для звільнення від оподаткування транспортного засобу ввезеного на митну територію України позивачем дотримані.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на те, що за відсутності перебування транспортного засобу на обліку в Республіці Молдова, його митне оформлення здійснюється на загальних підставах, без надання пільг в оподаткуванні, а надані позивачем документи не можуть вважатися офіційними.
Відповідачем до суду не надано будь-яких доказів того, що надані позивачем документи щодо його проживання в Придністровській Молдавській Республіці, придбання та реєстрації транспортного засобу, громадянства України є недійсними.
Суд не може ставити під сумнів легітимність документів, які мають походження з придністровського регіону (м. Тираспіль) Республіки Молдова, тільки з підстави їх походження з вказаного регіону, оскільки такий висновок міг би завдати суттєвої шкоди правам, свободам та інтересам громадян, які у свою чергу не повинні бути залежними від вирішення міжвідомчих питань щодо компетенції та рівня повноважень юридичних осіб Республіки Молдова. Офіційні документи, які складені для застосування на території Республіки Молдова, у тому числі на території її придністровського регіону, для використання в України додаткового засвідчення не потребують, так як дія договору між Україною і Республікою Молдова «Про правові відносини в цивільних і кримінальних справах», укладеного 13.12.1993 року в м. Києва і ратифікованого Верховною Радою України 10.11.1994 року, розповсюджуються і на територію придністровського регіону Республіки Молдова.
Відповідно до ст.15 вказаного Договору документ, який підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплений гербовою печаткою і підписом особи, має силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими на території іншої Договірної сторони.
Відповідно до ст. 14, ст. 1 протоколу № 12 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини»здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану народження або інших обставин. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1. Принципами Європейського судочинства є, зокрема, законність та справедливість. Справедливість стоїть вище права, є реалізацією права, завданням нормотворчості і правозастосовної діяльності. Норми права повинні приводитися у відповідність з вимогами справедливості.
Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність. Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
В Рішенні Конституційного Суду України N 3-рп/2003р від 30.01.2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні дій та прийнятті рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Доводи відповідача про відсутність підстав для пільгового оформлення транспортного засобу з посиланням на те, що надані позивачем до Південної митниці документи про реєстрацію автомобіля на території Придністровської Молдавської Республіки (частина території Республіки Молдова) не можуть вважатися офіційними документами відповідно до довідки Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова від 11.01.2010 року (вих.№03/3339) та Ноти Міністерства іноземних справ та європейської інтеграції Республіки Молдова від 11.06.2007 року, були предметом судового дослідження та визнанні судом безпідставними та взаємноспростовуючими.
Так, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та іншими документами Придністровської Молдавської Республіки, яка є територією Республіки Молдова, в 2009 році позивачем пройдено митний контроль та транспортний засіб допущено до ввезення в Україну під зобов'язання про зворотне вивезення з України. Транспортний засіб перебував на тимчасовому реєстраційному обліку в Україні, в тому числі на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого УДАІ МВС ПМР.
Таким чином, беззмістовним та таким, що порушує права людини в контексті Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини»і не ґрунтується на приписах чинного в Україні законодавства, є твердження відповідача про можливість визнання легітимності документів, виданих на території придністровського регіону (ПМР) Республіки Молдова, для митного оформлення транспортних засобів при їх ввезені у разі переселення на постійне місце проживання в Україну на загальних підставах (при сплаті податків) і не визнання легітимними тих же документів для надання пільг при ввезені транспортних засобів у разі переселення на постійне місце проживання в Україну.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинені всі залежні від нього дії з метою виконання вимог законодавства України щодо митного оформлення його власного транспортного засобу, у зв'язку із чим відмова Південної митниці у пільговому оформленні автомобілю підлягає визнанню протиправною, а позов -задоволенню.
На підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Південної митниці щодо відмови ОСОБА_1 в митному оформленні автомобіля Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (транзитний номер НОМЕР_4), з наданням пільг в оподаткуванні.
Зобов'язати Південну митницю здійснити митне оформлення автомобіля Мерседес, 2007 року випуску, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (транзитний номер НОМЕР_4), що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) з наданням пільг в оподаткуванні відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено «06»серпня 2010 року.
Суддя ____________________ І.В. Завальнюк
06 серпня 2010 року