Справа № 2а-9271/09/1570
02 серпня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області № 304 від 27.03.2009 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, № 121 о/с від 30.03.2008 року в частині звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення грошове утримання, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області № 304 від 27.03.2009 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, № 121 о/с від 30.03.2008 року в частині звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення грошове утримання. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що накази ГУМВС України в Одеській області № 304 від 27.03.2009 року та № 121 о/с від 30.03.2009 року є незаконними, оскільки ніяких проступків несумісних з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ та систематичних порушень дисципліни з боку позивача не було. Також позивач зазначив, що посилання відповідача в наказі ГУМВС України в Одеській області № 304 від 27.03.2009 року на те що позивач тривалий час не з'являвся до УМВС України в Одеській області для вирішення питання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ є надуманими, оскільки відповідачу було відоме місце реєстрації позивача та його фактичне місце мешкання, проте не вчинялось ніяких фактичних дій з метою вирішення питання щодо проходження подальшої служби позивача.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, пояснивши, що позивач був звільнений на законних підставах у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на те, що ОСОБА_1 у період з 21.09.2007 року по 18.03.2009 року до ГУМВС України в Одеській області з приводу подальшого проходження служби не з'являвся за вказані порушення позивача наказом ГУМВС України в Одеській області від 27 березня 2009 року № 304 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за ст. 64 «є»( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, що виразилося у тривалому невиході на службу без поважних причин та наказом № 121 о/с від 30.03.2008 року звільнено з органів внутрішніх справ України.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.10.1983 року по 27.03.2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада старший оперуповноважений в особливо важних справах, спеціальне звання підполковник міліції.
Наказом ГУМВС України в Одеській області № 304 від 27.03.2009 року за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилося у неприбутті до ГУМВС України в Одеській області протягом тривалого періоду підполковника міліції ОСОБА_1, який знаходиться у розпорядженні ГУМВС України в Одеській області звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с. 28).
Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 121 о/с від 30.03.2009 року підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил за ст. 64 п «є»(за порушення дисципліни) (а.с.29).
Приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV), визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Підставою для видання оскаржуваних наказів став висновок службового розслідування по факту відсутності на службі ОСОБА_1 від 24.03.2009 року (а.с. 30-34).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV), визначено, що службова дисципліна, це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до п. «в»ст. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ.
Cудом встановлено, що у вересні 2007 року наказом МВС України від 21.09.2007 року № 1238 о/с ОСОБА_1 відряджений у розпорядження ГУМВС України в Одеський області (а.с. 23).
З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи вбачається, що у період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року керівництвом ГУМВС України в Одеській області здійснювались заходи щодо вирішення питання про подальше проходження служби підполковником міліції ОСОБА_1 та встановленню місця його мешкання, а саме:
27.06.2007 року до відділу внутрішньої безпеки МВС України був направлений запит за № 2533 з додатками (а.с. 49 -51) про надання інформації відносно адреси мешкання позивача та його номеру мобільного телефону. 16.07.2007 року за № 18/31 -362, на даний запит надійшла відповідь ВВБ в Одеській області відповідно до якого ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1, та номер мобільного телефону - 7439552 (а.с.54-56).
На зазначену ВВБ в Одеській області адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, а також на адресу реєстрації позивача: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспортних даних ОСОБА_1 (а.с. 8) було надіслано замовні листи від 13.06.2008 р. № 9/2457 (а.с. 36), від 13.06.2008 р. № 9/2458 (а.с. 37), від 23.06.2008 р. № 9/2596 (а.с.38), від 24.07.2008 р. № 9/2731 (а.с. 39), від 14.07.2008 р. № 9/2932 (а.с. 40), від 11.08.2008 р. № 9/3320 (а.с. 41), від 15.08.2008 р. № 9/3785 (а.с.42), від 03.01.2009 р. № 9/511 (а.с. 43), від 06.02.2009 р. № 9/573 (а.с. 44), від 06.02.2009 р. № 9/574 ( а.с. 45), від 10.02.2009 р. № 9/647 (а.с. 46) з вимогою прибути до УКЗ ГУМВС для вирішення питання подальшого проходження служби, а також листи від 03.04.2009 р. № 9/1405 (а.с. 47) та від 03.04.2009 р. №9/1403 (а.с.62) якими позивача повідомлено про звільнення з органів внутрішніх справ. Факт надіслання позивачу зазначених листів підтверджується копіями зворотнього боку поштових повідомлень про вручення проте окремі листи були повернуті відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання та з неявкою для отримання. На зазначені листи ОСОБА_1 до УМВС не прибував та відповіді від нього не надходило.
Відповідно до п.24 Інструкції для листонош, затвердженої наказом УДППЗ «Укрпошта»№239 від 27.06.2002 року рекомендовані поштові відправлення і повідомлення про вручення реєстрових поштових відправлень та поштових переказів, урядові відправлення, прості міжнародні листи, первинні повідомлення про надходження телеграфних та електронних переказів, поштових відправлень з відміткою «З путівками», «З квитками», «З документами», «Звіт», а також усі повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень та поштових переказів вручаються адресатам під розписку у ф.8. Вищевказані поштові відправлення та повідомлення, адресовані фізичним особам, можуть вручатися повнолітнім членам їх сім'ї з пред'явленням документа, що посвідчує їх особу і підтверджує родинні зв'язки (паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо). Рекомендовані поштові картки, а також листи, бандеролі (рекомендовані, з оголошеною цінністю) з відміткою «вручити особисто»та міжнародні рекомендовані поштові відправлення з відміткою «вручити особисто»вручаються тільки адресату.
Рекомендовані листи від 06.02.2009 р. № 9/574 та від 06.02.2009 р. № 9/573 були отримані ОСОБА_1 10.02.2009 р. та 21.02.2010 р., що підтверджується зворотнім боком поштових повідомлень вручення № 1943090 та № 1943081 (а. с. 148), копією книги запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень форми 8 (а.с. 196-197) та відповіддю на запит суду Одеської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 26.07.2010 року №12/93ЮК (а.с. 195).
Судом встановлено, що 17.06.2008 року на адресу реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 співробітниками ГУМВС в Одеській області здійснено виїзд та під час відвідування зазначеної адреси встановлено, що ОСОБА_1 там не проживає, про що було складено акт від 17 червня 2008 року (а.с. 65). Цього ж дня ОСОБА_1 був відвіданий за адресою АДРЕСА_1 де сусідами позивача було підтверджено його проживання за вказаною адресою, але самого позивача дома не було, про що складено акт від 17 червня 2008 року (а.с. 199).
Допитаний в судовому засіданні свідок -заступник начальника відділу комплектування УРП Муцита Микола Анатолійович пояснив, що 17.06.2008 року разом з іншими співробітниками ГУМВС в Одеській області здійснював відвідування адреси реєстрації та адреси мешкання позивача, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, проте позивача за даними адресами не було, що також підтверджується актами від 17 червня 2008 року, крім того свідок зазначив, що 26.07.2007 року та 18.07.2007 року з метою виклику на засідання кадрової комісії для вирішення питання щодо подальшого проходження служби позивачем в органах внутрішніх справ, здійснював дзвінки на номер мобільного телефону -7439552, що згідно довідки ВВБ СВБ ГУБОЗ МВС України належить ОСОБА_1, однак на дані дзвінки ніхто не відповідав, про що було складено рапорти від 26.07.2007 року (а.с.73) та від 18.07.2007 року (а.с. 74).
Судом встановлено, що працівниками ГУМВС України в Одеській області до відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області було відправлено запити щодо можливого перебування позивача на лікарняному. Відповідно до листа Відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області від 18.02.2009 р. № 17/82 ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 18.02.2009 р. в поліклініці ВМЗ ГУМВС України в Одеській області на лікарняному не знаходився та лікарняних листів з інших лікувальних установ для заліку не надавав (а.с.61).
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що з 21.09.2007 року по 27.03.2009 року позивач без поважних причин не перебував на службі в органах внутрішніх справ.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ є законним, будь-яких порушень чинного законодавства не встановлено, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо визнання нечинними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області №304 від 27.03.2009 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, № 121 о/с від 30.03.2008 року в частині звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення грошове утримання не підлягають задоволенню.
Суд вважає, що під час розгляду справи по суті відповідач в повному обсязі довів законність своїх дій.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була доведена правомірність видачі наказу № 304 від 27.03.2009 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дісциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ, наказу ГУМВС України в Одеській області № 121 о/с від 30.03.2008 року в частині звільнення з публічної служби, які були оскаржені позивачем, а доводи наведені позивачем не були підтверджені відповідними доказами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не відповідають чинному законодавству, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання нечинними та скасування наказів ГУМВС України в Одеській області №304 від 27.03.2009 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, № 121 о/с від 30.03.2008 року в частині звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення грошове утримання - відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 06 серпня 2010 року
Суддя П.П.Марин