26 липня 2010 рокуСправа № 2а-1752/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача Семенюк Л.В.,
представника відповідача Сахарчука А.А., Кузьменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2010 року № 00033923399/2,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер“ (далі - ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер», підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі- Луцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 № 00033923399/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 701 735,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 850867,50 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 18.12.2009 року Луцькою ОДПІ на підставі акті документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» від 16.12.2009 року № 468/07/003822027 винесено податкове повідомлення рішення № 00033923399/0.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. 05.03.2010 Луцькою ОДПІ відмовлено у задоволенні скарги та винесено податкове повідомлення-рішення № 00033923399/1, яке рішенням від 18.04.2010 року № 00033923399/2 за результатами розгляду скарги ДПА у Волинській області залишено без змін.
Аналізуючи пп.7.2.1 «д» п.7.2 та пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає про безпідставність зроблених відповідачем висновків в акті документальної невиїзної перевірки від 16.12.2009 року № 468/07/003822027 стосовно завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з державного бюджету за лютий 2008 року у розмірі 229 628,00 грн., оскільки вважає, що недопуск працівників податкової служби до проведення перевірки ПП «Сарниінформсервіс» (контрагентом позивача), та подальша ліквідація даного товариства не є підставою та належним доказом порушення ТзОВ “ВКФ “Луцьккондитер“ порядку формування податкового кредиту та, відповідно, не може створювати правові наслідки для позивача у вигляді зменшення суми бюджетного відшкодування.
Позивач звертає увагу на те, що необґрунтована позиція відповідача про відсутність за основним місцем знаходження постачальників продукції та надання послуг позивачу ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль», ТзОВ «Архідея-Холл» та ТзОВ «Біскотер», відсутність у зазначених суб'єктів господарської діяльності виробничих потужностей не є підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 258 827,00 грн., за квітень 2008 року в розмірі 312 927,00 грн., за травень 2008 року в розмірі 617 395,00 грн. та за червень 2008 року в розмірі 282 958,00 грн.
Також позивач зазначає в позові, що висновки Луцькою ОДПІ про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства є безпідставними та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, оскільки в податкових накладних, виданих позивачу, окремим рядком значено місце розташування юридичної особи-продавця, постачальника, зареєстрованих як платників податку на додану вартість, а відсутність постачальників за місцем реєстрації, недопуск до проведення перевірки, а також інші обставини, що з'ясовуються під час здійснення такими особами господарської чи підприємницької діяльності, є виключною відповідальністю таких суб'єктів господарювання, а не відповідальністю позивача за таку діяльність.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в письмовому запереченні проти позову позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що у зв'язку з отриманням інформації щодо зустрічних перевірок контрагентів позивача Луцькою ОДПІ проведену невиїзну документальну перевірку з питань достовірності заявлених підприємством до відшкодування на рахунок у банку сум податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.07.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 16.12.2009 року № 468/07/003822027, яким зафіксовано факт порушення позивачем пп.7.2.1 «д» п.7.2 та пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податковим повідомленням-рішенням № 00033923399/0 від 18.12.2009 року йому зменшено на 1 701 735 грн. суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції в розмірі 850 867,50 грн. - в розмірі 50 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання.
В обґрунтування своїх висновків про вчинені ТзОВ «ВКФ “Луцьккондитер“ порушення Луцька ОДПІ вказує, що постачальники позивача, а саме: ПП «Сарниінформсервіс», ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль», ТзОВ«Біскотер» та ТзОВ «Архідея-Холл», - відсутні за місцезнаходженням, вказаним в реєстраційних документах, а тому провести зустрічну перевірку цих контрагентів позивача неможливо. Водночас, згідно із повідомленнями на запити податкові інспекції за місцем перебування на обліку постачальників позивача інформували, що підприємства не мають виробничих потужностей для виконання робіт, послуг, вказаних в первинних документах, а самі документи за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) не містять інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості підтвердити фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.
Таким чином, Луцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем вимог пп.1.8 ст.1, пп.7.2.1 «д» п.7.2 та пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за деклараціями за січень 2008 року на суму 1 001 736,31 грн.; за лютий 2008 року на суму 20 000,00 грн..; за березень 2008 року на суму 214 000,00грн.; за травень 2008 року на суму 243 666,66 грн.; за червень 2008 року на суму 136 000,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування: за лютий 2008 року на 229 628,00 грн., за березень 2008 року в розмірі 258 827,00 грн. , за квітень 2008 року в розмірі 312 927,00 грн., за травень 2008 року в розмірі 617 395,00 грн. та за червень 2008 року в розмірі 282 958,00 грн.
У задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністратвний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач 04.04.1994 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А00№390287, що підтверджується довідкою АА №033581/775 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої головним управлінням статистики у Волинській області (а.с.94). Підприємство є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.11.2004 року №02821193, виданого Луцькою ОДПІ, що підтверджено актом перевірки - п.2.4.1 (а.с.19 на звороті).
Позивачем подано до Луцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий-червень 2008 року з розрахунком сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. Заява позивача про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок у банку зумовила проведення податковою інспекцією у грудні 2009 року документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Сарниінформсервіс», ТзОВ «Біскотер», ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл», ТОВ «РА «Нью-Медіа Стиль» за період з 01.01.2008 по 31.07.2008 року, про що 16.12.2009 року було складено акт перевірки №468/07/00382027 (а.с.7-15).
З приводу заявлених сум бюджетного відшкодування Луцькою ОДПІ уже неодноразово проводилися перевірки достовірності нарахування ТзОВ «ВКФ “Луцьккондитер” суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку в актах від 24.03.2008 року - за листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень 2008 року (а.с.19-34), від 24.06.2008 року - за лютий, березень 2008 року (а.с.35-48), від 12.08.2008 року №491/23-4/00382027 - за квітень, травень 2008 року (а.с.49-64), від 29.10.2008 року - за червень, липень 2008 року (а.с.65-86), у яких зроблено висновок про можливість підтвердження сум ПДВ, заявлених до відшкодування за ці періоди, лише після надходження матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року №2а-17726/09/0370 (а.с.87-89), залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року № 48853/09/9104 (а.с.90-92), задоволено адміністративний позов ТзОВ “ВКФ “Луцьккондитер” до Луцької ОДПІ, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про стягнення бюджетного відшкодування, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за березень - листопад 2008 року в сумі 1073907,00 грн.
Як вбачається з акта перевірки від 16.12.2009 року №468/07/00382027, його складено за результатами отриманих листів від відділу податкової міліції Луцької ОДПІ від 15.12.2009 року № 662418/8/26-3, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 04.08.2008 року № 12096\7\23-0910, від 04.08.2008 року № 12220\7\23-0910 та №7260/7/26-152 від 23.12.2008 року, а також на підставі отриманих пояснень від посадових осіб Ващенко Л.Ф. та громадянки Республіка Білорусь ОСОБА_8
В зазначеному акті перевірки вказано на порушення позивачем пп.1.8 ст.1, пп.7.2.1 «д» п.7.2 та пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України 03.04.1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами і доповненнями (далі - Закон N 168/97-ВР), внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за деклараціями за січень 2008 року на суму 1 001 736,31 грн.; за лютий 2008 року на суму 20 000,00 грн..; за березень 2008 року на суму 214 000,00грн.; за травень 2008 року на суму 243 666,66 грн.; за червень 2008 року на суму 136 000,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування: за лютий 2008 року на 229 628,00 грн., за березень 2008 року в розмірі 258 827,00 грн. , за квітень 2008 року в розмірі 312 927,00 грн., за травень 2008 року в розмірі 617 395,00 грн. та за червень 2008 року в розмірі 282 958,00 грн., всього на 1 701 735,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 року № 00033923399/0 (а.с.16), котре було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, у зв'язку з чим в даній адміністративній справі позивач оскаржує остаточне податкове повідомлення рішення від 18.04.2010 року №00033923399/2, винесене відповідачем за результатами адміністративного оскарження (а.с.18). Вказаним рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 1 701 735,00 грн., яке йому фактично було відшкодовано на рахунок, та зобов'язано сплатити суму ПДВ у розмірі 1 701 735,00 грн. і штрафні санкції в розмірі 850 867,50 грн.
Відповідно до пп.1.8 ст.1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Як визначено у пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону N 168/97-ВР - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено судом, 22.08.2007 року між ТзОВ « ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл» укладено договір № 03-09/07 про здійснення будівельно-монтажних робіт, ремонт, технічне переоснащення, а також роботу по благоустрою прилеглої території будівлі ТзОВ «ВКФ Луцьккондитер». Вказаний договір скріплений підписами з боку ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл» - директором ОСОБА_8 та від ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» - Ващенко Л.Ф. На виконання договору № 03-09/07 ТзОВ «Будівельною компанією «Архідея-Холл» позивачу видано податкову накладну № 375 від 30.04.2008 року на суму 650 000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 108 333,33грн. За результатами виконання договору від 22.08.2007 року № 03-09/07 складений акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року та відповідно до нього складено довідку про вартість виконаних робіт за квітень 2008 року і підсумкову вартість ресурсів за фактичними витратами. Позивачем здійснено розрахунки за даним договором шляхом перерахунку коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.259-270).
У даному випадку відповідачем не враховано сплачену позивачем суму ПДВ у ціні товару лише з тих підстав, що ТзОВ «Архідея-Холл» не знаходиться за адресою реєстрації, а тому провести зустрічну перевірку не виявилося можливим, що вбачається з листів ДПІ Голосіївському районі м.Києва (а.с.124-125).
У судовому засіданні також встановлено, що між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ПП «Сарниінформсервіс» укладено договір від 03.10.2007 року № 0310/1-5 про купівлю-продаж нафтопродуктів в асортименті, компоненти, присадки та добавки, який підписаний посадовими особами сторін за договором - Райкевичем В.М. та Ващенко Л.Ф. За вказаною угодою ПП «Сарниінформсервіс» видано податкову накладну № 220101 від 22.01.2008 року на суму 6 010 417,69 грн., в тому числі ПДВ 1 001 736,28 грн. Виконання договору встановлено судом на підставі акту приймання-передачі відсоткових векселів від 22.01.2008 року, акту пред'явлення відсоткових векселів до платежу від 22.01.2008 року, податковою накладною, виписками по особовому рахунку ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» (а.с.222-235).
По взаємовідносинах позивача з ПП «Сарниінформсервіс» Луцька ОДПІ, відмовляючи у підтвердженні бюджетного відшкодування ПДВ, керувалася листом Сарненської МДПІ (вх.№15737/3 від 25.11.2008 року), яким повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки з тих підстав, що керівник останнього не допускав до її проведення у 2007 році, а у 2008 році від директора ПП «Сарниінформсервіс» надійшла заява про викрадення бухгалтерських документів підприємства (а.с.115). Разом з тим, суд звертає увагу, що докази про встановлення та доведення факту злочинної діяльності посадових осіб ПП «Сарниінформсервіс» і на час перевірки, і на час розгляду даної справи, відсутні.
Судом встановлено, що між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ «Біскотер» укладено наступні угоди: №17/01/08-02 від 17.01.2008 року про надання послуг із доарбітражного урегулювання спорів; № 29/01-08 від 29.01.2008 про комп'ютерне обслуговування; від 07.02.2008 року № 476 про купівлю-продаж виробничого обладнання бувшого у вжитку; від 22.02.2008 року № 22/02/08-01 на виконання робіт та надання послуг; від 10.03.2008 року № 10/03/08-01 на виконання робіт та наданню послуг; від 14.04.2008 року № 14/04-08 про технічне обслуговування персональних комп'ютерів; від 05.05.2008 року про технічне обслуговування та ремонт обладнання. Зазначені договори підписані посадовими особами: від ТзОВ «Біскотер» - Паліводою В.М. та від ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» - Ващенко Л.Ф.
На виконання зазначених договорів ТзОВ «Біскотер» позивачу видано податкові накладні: № 220101 від 22.01.2008 року на суму 6 010 417,69 грн., в тому числі ПДВ 1 001 736,28 грн.; № 70 від 30.01.2008 року на суму 120 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 000,00 грн.; № 301 від 25.03.2008 року на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 333,33 грн.; № 302 від 25.03.2008 року на суму 220 000,00 грн., в тому числі ПДВ 36 666,67 грн.; № 425 від 29.04.2008 року на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ 25 000,00 грн.; № 426 від 29.04.2008 на суму 220 000,00 грн., в тому числі ПДВ 36 666,67 грн.; № 617 від 30.05.2008 року на суму 780 000,00 грн., в тому числі ПДВ 130 000,00 грн.; №769 від 30.06.2008 року на суму 216 000,00 грн., в тому числі ПДВ 36 000,00 грн.
Виконання договорів підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, звітом про надані послуги, листуванням, видатковими накладними та рахунками-фактурами (а.с.131-211; 236-242; 245-258).
Луцькою ОДПІ відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ за господарськими операціями з ТзОВ «Біскотер» з тих підстав, що дане товариство відсутнє за адресою реєстрації, а її засновник ОСОБА_8 у поясненнях податковій міліції зазначила, що їй невідомий такий контрагент як ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер»; виробничі потужності та складські приміщення у підприємства відсутні; первинні документи за договорами не містять інформації про зміст послуг, їх кількісне вираження. Водночас, суд зазначає, що господарські відносини у даній справі стосуються періоду лютий-червень 2008 року, а тому пояснення ОСОБА_8, яка є директором підприємства з серпня 2008 року, не підлягають використанню для встановлення обставин у справі. Як вбачається зі змісту первинних документів, для виконання договорів, що мають предметом переважно послуги інтелектуального характеру, наявність складських приміщень, обладнання не є обов'язковою.
Судом встановлено, що між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль» укладено наступні угоди: від 09.01.2008 року №19 про надання послуг по проведенню досліджень ринку товарів; від 07.04.2008 року № 07/04/08 про надання послуг по розробці концепції роботи фінансово-промислової групи; від 05.02.2008 року № НМ-5/02/08 про виготовлення поліграфічної продукції; від 23.05.2008 року про надання послуг по проведенню семплінгів та дегустацій продукції. Договори підписані посадовими особами ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ «Рекламна Агенція «Нью-Медія Стиль» (Ващенко Л.Ф. та Бондарем І.П. відповідно).
На виконання договорів ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль» видані податкові накладні: № 137 від 30.04.2008 року на суму 264 000,00 грн., в тому числі ПДВ 44 000,00 грн.; № 299 від 30.05.2008 року на суму 170 000,00 грн., в тому числі ПДВ 28 333,33 грн.; № 451 від 30.06.2008 року на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 333,33 грн.
Виконання договорів підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, звітом про надані послуги та рахунками-фактурами (а.с.271-400).
Посилання відповідача на неналежне оформлення первинних документів за вказаними господарськими операціями, відсутність виробничих потужностей на підприємстві не знайшло підтвердження будь-якими доказами. Крім того, відповідач не надав ні обґрунтованих пояснень, ні доказів щодо твердження в письмовому запереченні проти позову стосовно визнання основних угод ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль» нікчемними.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціями, визначеними в акті перевірки Луцької ОДПІ від 16.12.2009 року № 468/07/003822027, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та відшкодування з державного бюджету зайво сплаченого такого податку, виходячи, зокрема з того, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання товарів (основних фондів) отриманих в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України, зокрема статті 3, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні п. 1.32 ст.1 Закону України 28.12.1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями) під господарською діяльністю законодавець визначає будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього Закону N 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Біскотер», ТзОВ «Рекламна Агенція «Нью-Медіа Стиль», ПП «Сарниінформсервіс» та ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл» на час укладення та здійснення з позивачем господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем.
Досліджені первині документи дають підстави спростувати висновки відповідача стосовно їх невідповідності вимогам Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та звіти про виконану роботу містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, сума податкового кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентами позивача за господарськими операціями на основі укладених та виконаних угод, що не заперечується сторонами та встановлено судом, а суми податку сплачено постачальникам у ціні товару, послуг.
З урахуванням наведеного вище суд не погоджується з висновками відповідача в акті документальної невиїзної перевірки від 16.12.2009 року та вважає їх безпідставними, такими, що не базуються на дійсних обставинах справи.
Згідно зі ст.3 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений пп. 7.7.5 та 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР. Підпунктом "в" пп. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005 року за N 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Як вбачається із акту перевірки від 16.12.2009 року № 468/07/003822027 та пояснень представників відповідача, висновок щодо відсутності фактів здійснення господарських операцій ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» з ТзОВ «Біскотер», ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль», ПП «Сарниінформсервіс» та ТзОВ «Будівельної компанією «Архідея-Холл» зроблений за результатами інформаційних листів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва №10947/7/2606/51 від 19.11.2009 року та №18086/7 від 07.08.2009 року, листа ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.12.2008 року №7260/7/26-152 та інформаційного листа ГВПМ Луцької ОДПІ від 15.12.2009 року, які в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є належними та допустимими доказами та не можуть підтверджувати чи встановлювати обставини, які за законом повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Судом оголошувалася перерва у судовому засіданні з метою надання відповідачу можливості надати суду відповідні докази на підтвердження висновків, які стали підставою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій, однак у відповідача інші докази, крім тих, які були пред'явлені у судове засідання. відсутні. Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.
Суд приходить до висновку, що нормами Закону N 168/97-ВР право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Твердження представників відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР сплата контрагентом позивача сум ПДВ до бюджету судом відхиляються на підставі наступного.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону N 168/97-ВР до платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Посилання Луцької ОДПІ на те, що право позивача на відшкодування 1 701735 грн. не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача, суд вважає необґрунтованим, оскільки Закону N 168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування як обов'язкову умову відшкодування ПДВ.
Оскільки рішення Луцької ОДПІ стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 701 735,00 грн. є безпідставним, то і застосування податковою інспекцією штрафних санкцій в розмірі 850867,50 грн. є неправомірним.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ст.2 КАС України прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і безумовних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх рішень.
Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи постанову у справі, суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 18.04.2010 року №0003392390/2.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18 квітня 2010 року №0003392390/2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 30 липня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.В. Каленюк