Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/249/22
Провадження № 3/553/842/2022
Іменем України
24.10.2022м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Н.І. Крючко розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
До Ленінського районного суду м. Полтави з Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського районного суду м. Харкова та Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 10.01.2022 року о 22 год. 30 хв. у м. Харків по вул. Льва Ландау,63, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes bens c200, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та в закладі охорони здоров'я (КНП КОР ОНД) у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Цими діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, та враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, розцінює причину його неявки як неповажну. У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про можливість розгляду за відсутності особи на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", зазначив, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року). Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду судової справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 2.5 Правил, визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з Розділом 1 п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року , водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП та п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Проведення огляду особи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: а) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); б) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції, за наявності ознак алкогольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції (зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Такий огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п.4 розділу ІІ Інструкції).
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого, висунутого проти нього, кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу ніж норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський, в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто, у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1-4 ст.130 КУпАП, до нього долучаються докази перебування особи у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 4 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 24 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 (v0018700-08 ) від 19 грудня 2008 року) для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись (абзац четвертий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 (v0018700-08 від 19 грудня 2008 року).
Аналізуючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП доведена сукупністю належних та допустимих доказів. Також суд вважає, що поліцейські, при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП, діяли у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення визнається судом допустимим доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, як і сукупність інших доказів, які досліджені судом, зокрема, пояснення свідків, СД-диск із відеозаписами камер поліцейських щодо перебування ОСОБА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, які об'єктивно узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи та підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 , передбачених законом ознак алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень ст. 130 ч.1 КУпАП.
Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100 затверджено "Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них".
Відповідно до п. 3.3 нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна використовуватися працівниками патрульної поліції та знаходитися в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, перевірці документів, арешті або затримання особи, поверхневому огляді, загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, при наданні допомоги особам, у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
Зміст відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських, наданого суду в додатку до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.01.2022 року відносно ОСОБА_1 та дослідженого судом, свідчить про те, що працівниками патрульної поліції відеозапис обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснювався відповідно до норм чинного законодавства. Зафіксовані даними камерами обставини підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення роз'яснювались права, передбачені чинним законодавством. Тим паче, що при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та складанні відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення були присутні сторонні особи в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які засвідчили той факт, що притягуємий ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Підстав, які б давали можливість суду вважати, що вказані обставини є сумнівними та неправдивими відсутні, оскільки вищевказані обставини узгоджуються між собою, є послідовними та такими, що повністю відповідають матеріалам справи. Даний факт також підтверджується і відеозаписом доданим до протоколів, де чітко видно, що ОСОБА_1 , в присутності свідків відмовляється від проходження огляду, а також вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Отже, вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями свідків подій, які відбулися 10.01.2022 року за участю ОСОБА_1 та іншими доказами в їх сукупності. Дані докази об'єктивно узгоджуються між собою та не протирічать одне одному.
За таких обставин висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об"єктивність яких сумнівів не викликає.
При визначенні виду та міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд враховує суспільно-небезпечний характер вчинених останнім правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан.
Крім того, згідно Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 130, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого 130 ч.1 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 на підставі ст. 130 ч.1 КУпАП - адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко