25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №520/15222/21
адміністративне провадження № К/990/28460/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №520/15222/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про стягнення суми,-
19 жовтня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури (далі також - відповідач), в якому просила суд:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні 05 травня 2020 року у розмірі 22532,84 грн. середнього місячного заробітку та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку;
- стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в зв'язку із звільненням у розмірі 22532,84 грн. середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати належної їй вихідної допомоги при звільненні із розрахунку в сумі 1072.99 грн. за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 05 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури (прокуратури Харківської області) в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні 05 травня 2020 року у розмірі 22 532,84 грн. середнього місячного заробітку.
Зобов'язано Харківську обласну нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (вихідну допомогу в зв'язку із звільненням у розмірі 22532,84 грн. середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Зобов'язано Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 484,13 грн. за період з 11 серпня 2021 року по 19 жовтня2021 рік.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківською обласною прокуратурою подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Заявник, посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, на який послався суд апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі, зокрема, є стягнення невиплаченої вихідної допомоги прокурору, у зв'язку із його звільненням.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, яким частково задоволено позов, суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду у справі №560/3971/19 від 23 грудня 2020 року, у справі №260/1890/19 від 21 січня 2021 року, у справі № 640/8451/20 від 25 лютого 2021 року, у справі №440/3166/20 від 15 квітня 2021 року та у справі № 640/4264/20 від 19 травня 2022 року, в яких Суд указав, що унесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Водночас, частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Верховний Суд також зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги, що є державною гарантією, що полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У касаційній скарзі заявник, зокрема, зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладений у справі № 640/8451/20 від 25 лютого 2021 року, який застосований судом апеляційної інстанції у цій справі, проте підставами для застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначив про те, що не виплачуючи вихідну допомогу ОСОБА_1 , яка не пройшла атестації, керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, відповідно до яких позивач у справі не набув права на отримання вихідної допомоги, оскільки його було звільнено з підстав та у порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено такої виплати.
Верховний Суд відхиляє такі доводи Харківської обласної прокуратури, оскільки такі аргументи носять формальний характер, не стосуються предмета спору у цій справі та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позаяк саме висловлення Верховним Судом висновку у справі №560/3971/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №520/15222/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про стягнення суми - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко