25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №600/2307/21-а
адміністративне провадження № К/990/27351/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №600/2307/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
-визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо врахування червень 2016 року та жовтень 2016 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
-визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 15 жовтня 2020 року;
-зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 73843,27 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
-зобов'язати в/ чНОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 15 жовтня 2020 року в сумі 123613,83 грн., із урахуванням вимог абз.4,5,6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, внаслідок неврахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
-зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 06 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
07 жовтня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу» від 20 жовтня 2022 року №1607 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з постановленням Верховним Судом від 17 жовтня 2022 року ухвали про відведення судді-доповідача Чиркіна С.М. та суддів Єзерова А.А., Шарапи В.М. від розгляду матеріалів касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №600/2307/21-а.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2022 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Данилевич Н.В., судді Мацедонська В.Е., Уханенко С.А.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення, у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та послався на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник вказує, що з аналізу судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду вбачається, що питання визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не однозначно вирішувалася у різні періоди часу і судова практика у даній категорії справ не є сталою, зокрема: Практикою Верховного Суду - у постановах: від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, сформовано правову позицію.
Інша правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.
Заявник касаційної скарги дійшов висновку що у даній справі питання застосування норм права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що в свою чергу, з огляду на приписи, підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, дає підстави для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
У справах Верховного Суду, в яких скаржник вбачає неоднозначність щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення, висновки були викладені судом касаційної інстанції за різними предметами спорів та фактичними обставинами справи, що зрештою стало наслідком ухвалення різних за своїм змістом рішень, оскільки правовідносини не є подібними.
Так, у справі у справі №420/1207/19 від 17 вересня 2020 року Верховним Судом не викладено висновку щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення, а зазначено, що звернення позивача до суду з вимогою провести індексацію грошового забезпечення та виплатити заборгованість після отримання листа відповідача з повідомленням про не проведення такого нарахування, не вимагала обов'язкового проведення попередньо експертного дослідження.
У справі №240/11882/19 15 жовтня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
У справі №200/9297/19-а від 10 вересня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції вжив заходи для забезпечення повного виконання рішення суду, шляхом роз'яснення, у тому числі визначивши базовий місяць при розрахунку індексації грошового забезпечення, а саме з серпня 2015 року до грудня 2015 року при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись базовий місяць прийняття на військову службу - серпень 2015 року, а з 01 грудня 2015 року - базовий місяць січень 2008 року відповідно до пункту 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.
Отже, Суд відхиляє посилання на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а лише посилається на постанови Верховного Суду, в яких викладені висновки за різними обставинами справи та предметами спорів.
Щодо виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, скаржник зазначив, що дана справа має виняткове значення для військової частини НОМЕР_1 , оскільки у зв'язку зі збройною агресією проти України, в державі склалася складна фінансово-економічна ситуація.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку, оскільки рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, не тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №600/2307/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко