Справа № 640/33378/21 Головуючий у 1 інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.
18 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 291 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
- визнати протиправним та скасувати наказ Київської обласної прокуратури від 22.10.2021 № 804к про звільнення ОСОБА_1 з 25.10.2021 року з посади прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури»).
- поновити ОСОБА_1 у Яготинському відділі Бориспільської окружної прокуратури Київської області на посаді, рівнозначній тій посаді, яку вона займала до звільнення з роботи.
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правову допомогу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 291 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської обласної прокуратури від 22.10.2021 № 804к про звільнення ОСОБА_1 з 25.10.2021 року з посади прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури»).
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора у Яготинському відділі Бориспільської окружної прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45 530,46 (сорок п'ять тисяч п'ятсот тридцять гривень 46 копійок).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора у Яготинському відділі Бориспільської окружної прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року підлягає до негайного виконання.
Рішення суду в частині стягнення з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5724,59 підлягає до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Київська обласна прокуратура звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Другою кадровою комісією приймалося процедурне, а не остаточне (про успішне/неуспішне проходження атестації) та про призначення нового часу (дати) складання цього іспиту без визначення конкретної дати, а рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації позивачем не було прийнято. Крім того, апелянт зазначає, що жодною нормою законодавства не передбачені строки, протягом яких повинні бути призначені нові час і дата складання іспиту, визначення такої дати (часу) є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
Також, не погодившись з рішенням суду, третя особа - Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що приписами п. 17 розділу II Закону України № 113-ІХ забороняється повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів. Також, апелянт зазначає, що сам факт звернення прокурора із заявою про технічні збої програмного забезпечення після неуспішного проходження нею тестування (на наступний день) не є доказом їх наявності.
03 жовтня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 08.10.2019 року безперервно працювала в органах прокуратури України та призначена безстроково на посаду прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.
20 лютого 2020 року Генеральним прокурором затверджено Перелік тестових запитань для здачі іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора для проведення атестації прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об'єднаних сил, а також відповідей на них.
Інформацію про встановлений граничний строк подачі відповідної заяви було розміщено на офіційному сайті Відповідача.
З урахуванням наведеного та на виконання вимог п.п. 1 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ в межах установленого граничного строку, ОСОБА_1 подано відповідну заяву Генеральному прокурору.
10 вересня 2020 року Наказом Генерального Прокурора № 423 створено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, головою якої було призначено Атаєву Д.К .
Тому, 26.10.2020 року ОСОБА_1 прибула для здачі першого етапу іспиту на знання законодавства, який успішно склала, набравши 90 балів.
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 взяла участь у проходженні другого етапу тестування та загальні здібності, за результатами якого набрала 78 бали, з необхідних 93.
Того ж дня, ОСОБА_1 звернулася до Голови другої кадрової комісії із заявою про неодноразові збої в комп'ютерній системі під час проходження тестування, необхідність підтверджувати декілька разів відповіді, що відбирало багато часу та призводило до хвилювання. Також, просила вирішити питання про перегляд результатів її тестування та проходження тестування повторно.
На підставі п. 11 Розділу І Порядку та за результатами розгляду зазначеної вище заяви, Другою кадровою комісією прийнято рішення (протокол засідання Другої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року №14 додається), про визнання недійсними результатів іспиту ОСОБА_1 та ряду інших прокурорів, що відбувся 05.11.2020 року та виключити зі списку осіб, які під час здачі іспиту 05.11.2020 року у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноважень прокурора, набрали менше 93 балів.
22 липня 2021 року наказом Генерального прокурора від 22.07.2021 року № 239 створено П'ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), якою стосовно позивача прийнято рішення від 13 вересня 2021 року № 291 «Про неуспішне проходження прокурором атестації». На підставі саме цього рішення ОСОБА_1 і звільнено з Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.
22 жовтня 2021 року прийнято наказ Київської обласної прокуратури № 804к про звільнення ОСОБА_1 з 25.10.2021 року з посади прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури»).
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вручено копію вищевказаного наказу Київської обласної прокуратури та копію Рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 291, на підставі якого її звільнено.
Не погоджуючись із рішенням про неуспішне проходження атестації та наказом про звільнення, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
До 25 вересня 2019 року частиною 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон №113-IX) були внесені зміни у названий закон та запроваджено реформування системи органів прокуратури.
За приписами п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що на день набрання чинності Законом 113-IX (25.09.2019 року), на посаді прокурора ОСОБА_1 не працювала, а лише з 08.10.2019 року була призначена на посаду прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (згідно наказу Генерального прокурора №28бк від 04.10.2019) та вперше набула статус прокурора.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що на неї не поширюються норми п.п. 2 п. 9 розділу 2 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-IX, оскільки, вона не підпадає під жоден із підпунктів 1-4 пункту 7 цього розділу, а тому, і не може бути звільнена на підставі цієї норми Закону.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення позивача вперше на посаду прокурора), Кандидат на посаду прокурора проходить протягом одного року спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України з метою отримання знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення правил прокурорської етики
Отже, кандидат на посаду прокурора повинен протягом одного року пройти спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України.
З вказаного вбачається, що станом на 25 вересня 2019 року (день набрання чинності Законом 113-IX) ОСОБА_1 проходила спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України.
Водночас, пп. 5 п. 21 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом, особи, які на день набрання чинності цим Законом проходили спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України, вважаються такими, що успішно завершили спеціальну підготовку без складання іспиту. Такі особи можуть бути призначені на вакантні посади прокурорів у місцеві прокуратури залежно від результатів кваліфікаційного іспиту, який вони склали перед направленням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України. Такі особи можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених статтею 27 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, доводи позивача про те, що на неї не поширюються норми Закону 113-IX є необгрунтованими.
Нормами пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX закріплено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Положеннями пунктів 10, 11 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Згідно п. 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.
За приписами пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів включає такі етапи: складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Відповідно до пункту 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Згідно п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
У пункті 1 розділу I Порядку №221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Пунктом 2 розділу I Порядку №221 закріплено, що атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Відповідно до пункту 5 розділу I Порядку №221, предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно пункту 6 розділу I Порядку №221, атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Приписами пункту 8 розділу I Порядку №221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
У відповідності до пункту 11 розділу I Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Пунктом 7 розділу I Порядку №221 передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.
Приписами пунктів 1-2 розділу ІІІ Порядку №221 передбачено, що у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Згідно пунктів 4-6 розділу ІІІ Порядку №221, тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3-1, 6 розділу V Порядку №221, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.
У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури.
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Окрім того, на виконання приписів Закону №113-ІХ наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій.
Згідно з пунктом 1 Порядку №233 порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
Абзацом 2 пункту 2 Порядку №233 визначено, що кадрові комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.
Відповідно до пункту 3 Порядку №233 для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Згідно із пунктами 8, 10, 11 Порядку №233, комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. Комісія може приймати процедурні рішення, пов'язані з її діяльністю. Перелік присутніх на засіданні членів комісії, інформація про істотні питання, пов'язані із діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання.
Пунктом 12 Порядку №233 установлено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Отже, порядок проходження прокурорами атестації у зв'язку з реформуванням органів прокуратури та створення Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур чітко визначений Законом №113-ІХ, Порядком №221 та Порядком №233 і передбачає, що у разі прийняття кадровою комісією відповідно до пункту 7 розділу I Порядку №221 рішення про призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту у подальшому може бути визначена лише дата такого іспиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 взяла участь у проходженні другого етапу тестування та загальні здібності, за результатами якого набрала 78 бали, з необхідних 93.
Разом з тим, в той же день ОСОБА_1 звернулася до Голови другої кадрової комісії із заявою про неодноразові збої в комп'ютерній системі під час проходження тестування, необхідність підтверджувати декілька разів відповіді, що відбирало багато часу та призводило до хвилювання. Також, просила вирішити питання про перегляд результатів її тестування та проходження тестування повторно.
Із змісту протоколу засідання Другої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року №14 вбачається, що на підставі п. 11 Розділу І Порядку №223 та за результатами розгляду зазначеної вище заяви, Другою кадровою комісією прийнято рішення про визнання недійсними результатів іспиту ОСОБА_1 та ряду інших прокурорів, що відбувся 05.11.2020 року та виключити зі списку осіб, які під час здачі іспиту 05.11.2020 року у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноважень прокурора, набрали менше 93 балів.
При цьому, кадровою комісією надано вказівку, що проходження анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноважень прокурора призначити на іншу дату, визначену кадровою комісією, включивши її до відповідного графіку.
Однак, в подальшому, П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято рішення від 19 листопаа 2021, оформлене протоколом №8, яким вирішено не включати позивача до графіку на складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, а також рішення від 13 вересня 2021 року №138 про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки у зв'язку із набранням 90 балів при необхідності 93 та відсутності підстав для повторного проходження іспиту.
П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято рішення від 13 вересня 2021 року № 291 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Підставою прийняття такого рішення стало набрання за результатами складення іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 78 балів при необхідності 93 та відсутності підстав для повторного проходження іспиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон №113-ІХ, Порядок №221 та Порядок №233 не наділяють кадрову комісію повноваженнями за тими ж самими обставинами ревізувати (переглядати) власне рішення або рішення іншої (попередньої) кадрової комісії щодо призначення прокурору нового часу (дати) складання відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, як і не передбачають вчинення кадровою комісією повторно дій щодо визначення підстав для призначення нового часу (дати) складання іспиту чи проведення співбесіди, як не передбачають і права комісії або дій по вирішенню питання, чи включати до графіку складання іспитів прокурора, щодо якого вже прийнято рішення про призначення йому нової дати складання іспиту.
Натомість, вказаними нормативними актами передбачено єдиний спосіб поведінки відповідача у разі прийняття рішення про призначення нового(ої) часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту, а саме включення до графіку складання іспит
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що єдиним можливим правомірним варіантом дій П'ятнадцятої кадрової комісії було прийняття рішення про включення позивача (на підставі рішення Другої кадрової комісії, яке оформлене протоколом засідання Другої кадрової комісії від 19 листопада 2020 року №14) до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Доводи апелянтів про те, що Другою кадровою комісією приймалося процедурне, а не остаточне (про успішне/неуспішне проходження атестації) та про призначення нового часу (дати) складання цього іспиту без визначення конкретної дати, а рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації позивачем не було прийнято, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, рішення Другої кадрової комісії, оформлене протоколом від 19.11.2020 №14 є чинним та нескасованим.
З огляду на зазначене, також, необгорунтованими є доводи апелянта - Офісу Генерального прокурора про те, що сам факт звернення прокурора із заявою про технічні збої програмного забезпечення після неуспішного проходження нею тестування (на наступний день) не є доказом їх наявності.
У розрізі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, згідної яких, елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанови від 28.02.2018 у справі №800/284/17; від 22.05.2018 у справі №800/474/16 (П/9901/197/18); від 07.11.2018 у справі №214/2435/17; від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц; від 03.07.2019 у справі №127/2209/18).
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 917/1503/17.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що П'ятнадцята кадрова комісія, приймаючи рішення, оформлене протоколом 13.09.2021 №11, про невключення ОСОБА_1 до графіку проведення іспиту на загальні здібності та навички, всупереч рішенню Другої кадрової комісії про призначення позивачу нової дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, оформлене протоколом від 19.11.2020 №14, діяла непослідовно, тобто, з порушенням принципів належного урядування та юридичної визначеності.
Водночас, неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на фізичних чи юридичних осіб несприятливих наслідків.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 291 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволено судом першої інстанції.
Оскільки, оскаржуваний наказ Київської обласної прокуратури від 22.10.2021 № 804к про звільнення ОСОБА_1 прийнятий на підставі рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 291, судом першої інстанції, також, правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Щодо поновлення судом першої інстанції ОСОБА_1 на посаді прокурора у Яготинському відділі Бориспільської окружної прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року, слід зазначити наступне.
Так, апелянт - Офіс Генерального прокурора вказує, що неможливо судовим рішенням поновити ОСОБА_1 в Бориспільській окружній прокуратурі в обхід процедури і порядку, визначених Законом № 113-ІХ, Порядком № 221, оскільки, відсутнє рішення кадрової комісії про успішне проходження нею атестації, яке є обов'язковим для обіймання позивачем посади в окружній прокуратурі.
Також, апелянт - Київська обласна прокуратура зазначає, що поновлення позивача, яка неуспішно пройшла атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.
Визначаючи спосіб захисту прав ОСОБА_1 , які були порушені внаслідок незаконного звільнення, колегія суддів враховує, що Закон України «Про прокуратуру» не визначає правових наслідків незаконного звільнення прокурора з посади. У зв'язку з цим, при виборі способу поновлення прав позивача колегія суддів керується Кодексом законів про працю України.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов'язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.
Відповідно до ст. 240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та у ст. 240-1 КЗпП України. Відтак, суд встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що вкладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 12 травня 2022 року у справі №140/13530/20 від 19 травня 2022 року у справі №120/4728/20-а зазначив наступне: «…Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією відповідача і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу».
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді, з якої її було звільнено, а саме, на посаді прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Надаючи оцінку доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині невірно встановив обставини справи, зокрема, невірно визначив посаду, на якій підлягає поновленню позивач, у зв'язку з цим, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, та, відповідно, рішення суду першої інстанції - зміні, виклавши абзаци перший, четвертий та шостий резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року підлягає до негайного виконання».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року змінити, виклавши абзаци перший, четвертий та шостий резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області з 26 жовтня 2021 року підлягає до негайного виконання».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Повний текст постанови виготовлено 24.10.2022 р.