Справа № 320/4417/20 Головуючий у 1 інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
18 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДПС до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про стягнення податкового боргу, -
Позивач - Офіс великих платників податків ДПС звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», в якому просив стягнути кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України у сумі 2 091 000,00 грн
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Офіс великих платників податків ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення мав опиратись не на норми Податкового кодексу України, а на Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174.
В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків ДПС просить здійснити заміну сторони у справі замінивши Офіс ВПП ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄРПОУ 44082145).
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року вищевказане клопотання задоволено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2; місцезнаходження: 07100, Київська обл., місто Славутич, вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, будинок 7/1) є юридичною особою, що зареєстрована 11.06.2001, Дата запису: 19.08.2004, Номер запису: 13601200000000015.
15 листопада 1994 року Міністерством фінансів та Державним комітетом України по використанню ядерної енергії (далі - Держкоматом) укладено Договір №09-505/8 про надання Мінфіном фінансової допомоги на зворотній основі Державному комітету України по використанню ядерної енергії (далі - Договір №09-505/8), відповідно до п.п. 1.1 - 1.5 якого Мінфін зобов'язувався в грудні 1994 року надати Держкоматому фінансову допомогу на зворотній основі у сумі 1000 млрд. карбованців для закупівлі свіжого ядерного палива без права використання цих коштів на споживання та погашення заборгованості перед бюджетом, з оплатою 30 % річних.
Держкоматом зобов'язувалось забезпечити повне повернення одержаних коштів та належних процентів у погоджені строки, а саме через три роки після перерахування кожної суми Мінфіном України.
Держкоматом зобов'язувалось: передбачити в договорах з атомними станціями, для яких отримана фінансова допомога на зворотній основі, заходи по забезпеченню повернення в установлений строк сум одержаної фінансової допомоги та процентів, та укласти з ними договори на відповідну суму допомоги та процентів; рекомендувати атомним станціям повернути фінансову допомогу за рахунок коштів, вилучених від реалізації електроенергії споживачам і закладених в тариф на придбання ядерного палива.
На Держкоматом покладалася відповідальність за цільове використання одержаних коштів.
У разі невиконання чи несвоєчасного виконання Держкоматомом свого зобов'язання, зазначеного у п. 1.2 цього Договору, Мінфін має право у безспірному порядку стягнути відповідні кошти з розрахункового рахунку Держкоматому або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених в державному бюджеті Державному комітету по використанню ядерної енергії.
Держкоматом та ВО «Чорнобильська АЕС» було укладено Договір про надання Держкоматомом України фінансової допомоги на кредитній зворотній основі ВО «Чорнобильська АЕС», за умовами якого, Держкоматом зобов'язується за рахунок кредиту, наданого Комітету Мінфіном України у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.94 №748, надати ВО «Чорнобильська АЕС» фінансову допомогу на зворотній основі у сумі 209,1 млрд. крб. із зарахуванням цих коштів у централізований фонд для закупівлі ядерного палива із оплатою 30% річних.
За рахунок вказаних коштів закупити на тендері і МВБ ВКВ і російські рублі для оплати за поставки ядерного палива згідно з графікам поставки.
ВО «Чорнобильська АЕС» зобов'язується забезпечити повернення одержаних коштів та належних процентів у погоджені строки, а саме: через три роки після перерахування кожної суми Мінфіном України Держкоматому. Повернення здійснюється на розрахунковий рахунок Держкоматому № НОМЕР_1 в ОПЕРУ - Укрпромінвестбанку м. Києва, МФО 300012 згідно строкових зобов'язань.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання ВО «Чорнобильська АЕС» свого зобов'язання, зазначеного у пункті 1.3 цього Договору, Держкоматом має право у безспірному порядку стягнути відповідні кошти з рахунку АЕС для погашення заборгованості по кредиту.
15 липня 2019 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом №05-08/5616 направило позивачу подання від 12.07.2019 № 280 для ведення претензійно-позовної роботи по підприємству-позичальнику, що має прострочену заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими Міністерством фінансів України у минулих роках, та інформацію про заборгованість підприємств станом на 01.07.2019.
Також, до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві №05-08/5616 від 15.07.2019 додано Перелік підприємств-позичальників, які отримали бюджетні позички у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами та мають прострочену заборгованість перед державним бюджетом станом на 01.07.2019, до якого, зокрема, включено заборгованість ДСП «Чорнобильська АЕС» за Договором №09-505/8 (сума наданої позички - 2 091 000,00 грн).
15 серпня 2019 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом №05-08/6745 направило позивачу подання від 15.08.2019 № 329 для здійснення до ДСП «Чорнобильська АЕС» (Державне агентство України з управління зоною відчуження) код за ЄДРПОУ НОМЕР_2, заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за цільовим призначенням кредитом/фінансова допомога на зворотній основі, наданих Міністерством фінансів України у 1994 оці згідно з договором №09-505/8 від 15.11.1994), станом на 01.08.2019 у сумі 2 091 000,00 грн.
Також, до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-08/6745 від 15.08.2019 додано Перелік підприємств-позичальників, які отримали бюджетні позички, у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами та мають прострочену заборгованість перед державним бюджетом станом на 01.07.2019, до якого, зокрема, включено заборгованість ДСП «Чорнобильська АЕС» за Договором №09-505/8 (сума наданої позички - 2 091 000,00 грн, сума заборгованості основного боргу - 2 091 000,00 грн).
06 серпня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС надіслано ДСП «Чорнобильська АЕС» лист про сплату простроченої заборгованості за іноземними кредитами, наданими державою або під державні гарантії, яким на підставі вимог п.1 підрозділу 10 розділу ХХ, глави 9 Податкового кодексу України вимагало від ДСП «Чорнобильська АЕС» термінового сплатити заборгованість з кредиту наданого під гарантією уряду в сумі 2091000,00 грн.
06 серпня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС України прийнято рішення про опис майна ДСП «Чорнобильська АЕС» у податкову заставу № 38688/10/28-10-17-02-23 від 06.08.2019.
Позивач, у зв'язку з наявністю у відповідача простроченої заборгованості, звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ визначено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Положення такого змісту передбачено і в Бюджетному кодексі України від 08.07.2010 року № 2456-VI (далі - БК України ,в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), що набрав чинності 01.01.2011 року.
Згідно частини 9 статті 17 БК України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому ПК України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
Нормами п.п. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
В силу вимог підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.
Так, главою 9 розділу ІІ Податкового Кодексу України визначено порядок Погашення податкового боргу платників податків.
За приписами п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Положеннями підпункту 89.1.1-89.1.3 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
В силу вимог п. 59.1 ст. 59 ст. ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, метою забезпечення виконання ДСП «Чорнобильська АЕС» своїх обов'язків щодо повернення простроченої заборгованості за Договором № 09-505/8 на загальну суму 2091000,00 грн, 06.08.2019 Офісом великих платників податків ДФС України прийнято рішення про опис майна ДСП «Чорнобильська АЕС» у податкову № 38688/10/28-10-17-02-23 від 06.08.2019.
Колегія суддів зазначає, що системний аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що сума боргу, яка визначена в межах даного позову Офісом великих платників податків ДПС як заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі надана Міністерством фінансів України, має бути узгодженою.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було дотримано порядку, встановленого Податковим кодексом України щодо стягнення податкового боргу (заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України) з суб'єкта господарювання - ДСП «Чорнобильська АЕС», зокрема, в частині оформлення та на правлення на адресу суб'єкта господарювання податкової вимоги із зазначенням суми узгодженого податкового боргу.
Посилання позивача на те, що, на виконання статей 58, 59 ПК України, Офісом великих платників податків було сформовано та направлено на адресу відповідача лист від 06.08.2019 №38689/10/28-10-17-02-23 щодо сплати простроченої заборгованості, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, за приписами статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ПК України передбачено оформлення платнику податків саме податкової вимоги, як процесуального документу, водночас, позивачем було направлено на адресу відповідача саме лист, який не відповідає формі встановленій Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 160.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).
Наведений Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.
Так, апелянт посилається на отримання на виконання вищезазначеного Порядку №174 на адресу позивача надійшли листи Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві від 15.07.2019 № 05-08/5616 та від 15.08.2019 № 05-08/6745 (з поданнями встановленої форми відповідно до додатку 1 Порядку №174) для ведення претензійно-позовної роботи по підприємству-позичальнику, що має прострочену заборгованість за бюджетними позиками та Фінансовою допомогою на зворотній основі із зазначенням суми наданої позички у розмірі 2 091 000,00 грн.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.
Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.
З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.
Пунктом 15 Порядку №174 передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14, саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою перед державою.
З огляду на вказане, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не може бути використане судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги, стан розрахунків з бюджетом та розмір заборгованості.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
В частині 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у вищевказаній постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14.
Разом з тим, будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми заборгованості, яку позивач просить стягнути, позивачем не надано, а в матеріалах справи такі не містяться.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення мав опиратись не на норми Податкового кодексу України, а на Порядок № 174 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як було вищезазначено, в силу вимог пункт 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.
Таким чином, оскільки, позивачем не було доведено обставин, які б свідчили про дотримання процедури узгодження боргу та подальшої можливості стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України у сумі 2 091 000,00 грн., судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Офісу великих платників податків ДПС та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Повний текст постанови виготовлено 24.10.2022 р.