20 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/4463/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Підгорний Б.Б. - провідний юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 (суддя Кухар Н.М.), постановлене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові, повний текст якого складений 18.08.2022,
у справі №922/4463/21
за позовом: Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс», м.Харків,
про стягнення 321743,25грн,
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Оренда-Сервіс» про стягнення заборгованості у сумі 321743,25грн, з яких: 243018,09грн - борг за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергіії на потреби опалення за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року включно; 55774,93грн - інфляційні втрати; 22 950,23грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі №922/4463/21 відмовлено в задоволенні позову.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю позивачем порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12747 від 01.12.2016 та обґрунтованістю визначення та розрахунку боргу у сумі 243018,09грн за період з лютого по квітень 2018 року, 55774,93грн інфляційних втрат; 22950,23грн 3% річних, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому, суд зазначив, що позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку на звернення до суду.
КП «Харківські теплові мережі» з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 30.08.2022 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі №922/4463/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням судом норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в період з лютого по квітень 2018 року підтверджений судом та відповідачем жодним чином не спростований, однак при цьому судом неправильно застосовано позовну давність та не враховано положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, на думку скаржника, у зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України було установлено карантин, позовну давність в силу положень пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 у зв'язку з відпустками судді Лакізи В.В. та судді Здоровко Л.М. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
20.10.2022 у судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі №922/4463/21 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання, 20.10.2022, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.3 ст.120, ч. 11 ст. 242 ГПК України.
З метою належного повідомлення учасників провадження про розгляд справи 20.10.2022 на веб-сайті «Судова влада України» 19.09.2022 здійснено опублікування тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2022.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляціи?ного господарського суду встановила таке.
ТОВ «Оренда-Сервіс» (відповідач) є орендарем нежитлової будівлі загальною площею 398,2 кв м літ. «Б-1» у будинку №2 за адресою: вул. Котельниківська у м. Харкові, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 08.10.2016 та нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 3270,4 кв.м за адресою: пр. Перемоги, 55-Е у м. Харкові, на підставі договору оренди нежитлової будівлі від 08.10.2016 з централізованою системою опалення нежитлових будівель, теплопостачання яких здійснює КП «Харківські теплові мережі» (позивач).
01.12.2016 між КП «Харківські теплові мережі» та ТОВ «Оренда-Сервіс» укладений договір купівлі-продажу тепловоі? енергії в гарячій воді № 12747.
Відповідно до умов пункту 1 договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; кондиціювання повітря по мірі необхідності.
У пункті 3.2 договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії.
Відповідно до п.п. 3.2.2, 3.2.6 п. 3.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Енергопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 3 до договору (п.п. 4.1.3, 4.1.4 п. 4.1). А також енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п.п. 4.2.1 п. 4.2).
На підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2017- 2018 та договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12747 КП «Харківські теплові мережі» здійснило постачання теплової енергії відповідачу та направило на його адресу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії, а саме: рахунок - фактуру від 07.03.2018 на суму 124823,00грн за спожиту теплову енергію у лютому 2018 року, рахунок-фактуру від 06.04.2018 на суму 113469,44грн за спожиту теплову енергію у березні 2018 року та рахунок фактуру від 08.05.2018 на суму 29581,70грн за спожиту теплову енергію у квітні 2018 року.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень в опалювальний сезон 2017-2018 підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів (№173/16587 від 16.11.2017 та №173/16588 від 16.11.2017) та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів (№173/17807 від 02.04.2018 та №173/17809 від 02.04.2018) до нежитлових приміщень відповідача. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та відповідача.
Відповідно до п. 6.4 договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно ініціативним дорученням сплачувати позивачу вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:
- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Розрахунковим періодом відповідно до п. 6.3 договору є календарний місяць.
Сторони у п. 6.5 договору домовились, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену у договорі до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
26.08.2018 листом № 24 позивачем на адресу відповідача направлені рахунки-фактури №17300-4388 від 07.03.2018 за лютий 2018 року на суму 124823,00грн, №17300-4388 від 06.04.2018 за березень 2018 року на суму 113469,44грн та №17300-4388 від 08.05.2018 за квітень 2018 року на суму 29581,70грн, та повідомив відповідача про необхідність сплатити суму заборгованості за спожиту теплову енергію протягом семи днів.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що ТОВ «Оренда-Сервіс» здійснено оплату у розмрі 24856,27грн, яка врахована як часткова опалата заборгованості за рахунком-фактурою №17300-4388 від 07.03.2018 за лютий 2018 року на суму 124823,00грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов?язання зі сплати вартості спожитої теплової енергії згідно вказаних рахунків-фактур, у споживача за період з лютого по квітень 2018 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 243018,09 грн, яка залишилась непогашеною.
КП «Харківські теплові мережі» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Оренда-Сервіс» про стягнення заборгованості у сумі 321743,25грн, з яких: 243018,09грн - борг за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого по квітень 2018 року включно; 55774,93грн - інфляційні втрати; 22950,23грн - 3% річних.
09.08.2022 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга КП «Харківські теплові мережі» підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячий воді №12747, 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 174 ГК Украі?ни передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати маи?но, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) и?ого виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.4 договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно ініціативним дорученням сплачувати позивачу вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:
- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Розрахунковим періодом відповідно до п. 6.3 договору є календарний місяць.
Строк оплати спожитої теплової енергії відповідно до ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 ЦК України є таким, що настав.
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не в повному обсязі сплатив вартість заявленої та отриманої теплової енергії у визначені договором строки, порядку та розмірі, внаслідок чого за період з лютого по квітень 2018 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243018,09грн, яка залишилась непогашеною.
Суд апеляціи?ної інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача у частині заявленої до стягнення суми заборгованості по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого по квітень 2018 року у розмірі 243018,09грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми - це сума, яку боржник має сплатити на вимогу кредитора за порушення грошового зобов'язання, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеноі?ї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та простроченням здійснення оплати за спожиту теплову енергію, позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення з відповідача 55774,93грн інфляційних втрат і 22950,23грн 3% річних законними та обґрунтованими.
Так, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 55774,93грн, а саме: на суму боргу 99966,95грн за лютий 2018 року за період з 20.08.2018 по 12.10.2021 інфляційні втрати склали 22943,35грн; на суму боргу 113469,44грн за березень 2018 року за період з 20.08.2018 по 12.10.2021 інфляційні втрати склали 26042,30грн; на суму боргу 29581,70грн за квітень 2018 року за період з 20.08.2018 по 12.10.2021 інфляційні втрати склали 6789,28грн.
Судом апеляційної інстанції за допомогою модулю «Ліга Закон» здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат на суму боргу 99966,95грн за лютий 2018 року, на суму боргу 113469,44грн за березень 2018 року та на суму боргу 29581,70грн за квітень 2018 року, за період з вересня 2018 року по вересень 2021 року та встановлено, що інфляційні втрати за цей період є більшими, ніж зазначено позивачем. Однак, враховуючи позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі», судова колегія вважає обгрунтованим стягнення 55774,93грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3% річних суму 22950,23грн, а саме: на суму боргу 99966,95грн за лютий 2018 року у період нарахування з 20.08.2018 по 12.10.2021 3% річні склали 9440,71грн; на суму боргу 113469,44грн за березень 2018 року у період нарахування з 20.08.2018 по 12.10.2021 3% річних склали 10715,87грн; на суму боргу 29581,70грн за квітень 2018 року у період нарахування з 20.08.2018 по 12.10.2021 3% річних склали 2793,65грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% за допомогою модулю «Ліга Закон» судом апеляційної інстанції встановлено, що він є арифметично правильним.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 55774,93грн інфляційних втрат і 22950,23грн 3% річних.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з даним позовом та зазначив про відстуність підстав для поновлення пропущеного строку.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оренда-Сервіс» у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування до позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» позовної давності.
В обгрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що згідно з договором №12747 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2016 обов'язок ТОВ «Оренда-Сервіс» щодо сплати КП «Харківські теплові мережі» грошових коштів у розмірі 243018,09грн за спожиту теплову енергію у період лютий-квітень 2018 року виник 28.04.2018. Про цей обов'язок КП «Харківські теплові мережі» було обізнано, оскільки звернулося 22.06.2018 до ТОВ «Оренда-Сервіс» з відповідною вимогою, в якій вимагало погасити заборгованість протягом 7-ми днів. Проте, позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» подано до господарського суду тільки 10.11.2021, тобто з пропуском позовної давності, яка спливла 28.04.2021.
Позивачем до місцевого господарського суду подано клопотання про поновлення строку позовної давності. Як на поважні причини пропуску цього строку позивач посилається на відсутність коштів для оплати судового збору, що виникла через постійні неплатежі споживачів за отриману теплову енергію. Так, станом на 30.06.2021 сума збитків підприємства становила 10,073 млрд грн, що підтверджується відповідним балансом КП «Харківські теплові мережі». Позивач зазначає, що він не мав можливості самостійно впливати на своєчасність сплати судового збору з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері. Крім того, позивач вказує на те, що з 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин, який продовжено до 31.03.2022, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, у зв'язку з чим позивач вважає, що період заборгованості (з лютого 2018 року по квітень 2018 року) не виходить за строки позовної давності, а тому позивачем такий строк не пропущено.
Суд першої інстанції не вбачав підстав для поновлення строку позовної давності та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» у зв'язку зі спливом строку на звернення до суду.
Однак, колегія суддів Східного апеляціи?ного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом не враховано те, що згідно з приписами Закону №540- IX строки, визначені статтями 257, 258 ЦК Укрї?ни, продовжуються на строк дії карантину, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), та дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин ії пропущення.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до умов пунктів 6.3, 6.4 договору, укладеного між сторонами спору, розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач сплачує попередню оплату; споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної у додатку до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду; остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює, зокрема, до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.
З актів про підключення опалення на початку опалюваних сезонів (№173/16587 від 16.11.2017 та №173/16588 від 16.11.2017) та про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів (№173/17807 від 02.04.2018 та №173/17809 від 02.04.2018) нежитлових приміщень відповідача, судом апеляційної інстанції встановлено наявність приладів обліку.
Враховуючи зазначене, трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за лютий 2018 року у розмірі 99966,95грн спливає 01.03.2021, за березень 2018 року у розмірі 113469,44грн спливає 29.03.2021, за квітень 2018 року - 29.04.2021.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у тому числі, й станом на час звернення КП «Харківські теплові мережі» з позовом до суду).
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дї карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за послуги теплопостачання, надані з лютого по квітень 2018 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (10.11.2021) не спливла та продовжується на строк дії карантину, а отже судом першої інстанції неправильно застосовано норми права.
Правова позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК Украі?ни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга КП «Харківські теплові мережі» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі №922/4463/21 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ТОВ «Оренда-Сервіс» на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 321743,25грн, з яких: 243018,09грн - борг за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого по квітень 2018 року; 55774,93грн - інфляційні втрати; 22950,23грн - 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 4 ст. 277, ст.ст.282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляціи?ну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Харківськоі? області від 09.08.2022 у справі No922/4463/21 скасувати. Прйняти нове рішення, яким позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс» (пр. Перемоги, буд. 55-е, м. Харків, 61174; код ЄДРПОУ: 40731079) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №12747 від 01.12.2016 в сумі 321743,25грн, з яких 243018,09грн основного боргу, 55744,93грн інфляційних втрат, 22950,23грн 3% річних та 4826,15грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс» (пр. Перемоги, буд. 55-е, м. Харків, 61174; код ЄДРПОУ: 40731079) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 31557119) 7239,22грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ії прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 25.10.2022.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов