20 жовтня 2022 р. № 400/12171/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву про забезпечення виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні ді,
09.09.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
"- Заборонити відповідачу зловживати процесуальними правами при виконанні судового рішення від 31.05.2022 року по справі № 400/12171/21;
Заборонити Відповідачу чинити протиправні дії направленні проти негайного, своєчасного та в повному обсязі, як при виконанні судового рішення від 31.05.2022 року так і при проведенні виконавчого провадження, яке проводиться Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Миколаїській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)".
В обгрунтування заяви позивач посилається на частину шосту статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач) не виконує рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі № 400/12171/21, мотивуючи цю бездіяльність оскарженням такого судового рішення в апеляційному порядку.
У період 09.09.2022 - 21.09.2022 суддя Птичкіна В.В. перебувала у щорічній відпустці.
Розглядаючи заяву, суд виходить з такого.
Позивач подав заяву в порядку частини шостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
Суд підкреслює, що такі заходи мають на меті забезпечити виконання рішення у тих випадках, коли їхнє невжиття може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Щодо вимоги позивача "Заборонити відповідачу зловживати процесуальними правами при виконанні судового рішення від 31.05.2022 року по справі № 400/12171/21" суд вказує на те, що стаття 45 Кодексу адміністративного судочинства України чітко установлює перелік дій учасника справи, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами.
Перелік процесуальних прав як таких визначений у статтях 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Процесуальними правами учасник справи користується винятково в судовому провадженні.
Частина четверта статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Такі заходи передбачають, зокрема, залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання (частина третя статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України), покладення на сторону судових витрат повністю або частково (частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), застосування заходів процесуального примусу (статті 144, 145 Кодексу адмінстративного судочинства України).
Отже, поняття зловживання процесуальними правами та відповідальність за нього окремо урегульовані Кодексом адміністративного судочинства України і не пов'язані з заходами забезпечення виконання судового рішення. Це різні категорії, які не перетинаються. Виконання судового рішення не може забезпечуватися забороною зловживання процесуальними правами.
Щодо вимоги позивача "Заборонити Відповідачу чинити протиправні дії направленні проти негайного, своєчасного та в повному обсязі, як при виконанні судового рішення від 31.05.2022 року так і при проведенні виконавчого провадження, яке проводиться Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Миколаїській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)" суд зазначає про таке.
Формулювання цієї вимоги свідчить про те, що фактично вона спрямована і має на меті спонукати відповідача належно (своєчасно та в повному обсязі, як вказує позивач) виконати рішення суду.
Виконання рішення суду не може забезпечуватися зобов'язанням його належного виконання. Ухваливши рішення по суті позовних вимог, суд уже зобов'язав відповідача вчинити певні дії і повторне зобов'язання нормами процесуального закону не передбачено.
Суд звертає увагу позивача, що контроль за виконанням рішення суду здійснюється, серед іншого, в порядку статей 287 ("Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця"), 382 ("Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах"), 383 ("Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду") Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд роз'яснює позивачу, що заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подана протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі якщо такий строк пропущений, позивач може клопотати про його поновлення, зазначивши поважні причини його пропуску та підтвердивши їх доказами.
Суд вказує, що заходи забезпечення виконання рішення суду належить і виправдано застосовувати лише тоді, коли існує ризик ускладнення або неможливості виконання такого рішення за умови невжиття відповідних заходів.
Зміст заяви позивача свідчить про те, що позивач не згодний з тим, що відповідач не виконує рішення суду, посилаючись на його оскарження в апеляційному порядку. У справі відсутні будь-які аргументи та докази того, що у відносинах між позивачем та відповідачем існують обставини, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в майбутньому у разі невжиття заходів забезпечення його виконання.
Крім того, заходи, які просить застосувати позивач, за своєю сутністю не є заходами забезпечення виконання рішення суду.
Окремо суд зазначає, що рішенням від 31.05.2022 у справі № 400/12171/22 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов позивача до відповідача, а саме: визнав протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні позивачу з 07.07.2021 перерахунку пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язав відповідача з 07.07.2021 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку з неподанням апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення, суд проставив на рішенні суду від 31.05.2022 відмітку про набрання ним законної сили 01.07.2022 та видав позивачу виконавчий лист від 11.07.2022.
20.07.2022 відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду від 31.05.2022 безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою від 28.07.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та відкрив апеляційне провадження.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Справа № 400/12171/21 перебуває на розгляді в П'ятому апеляційному адміністративному суді.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Суд зазначає також, що за нормами частини першої статті 38 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Суд вказує, що резолютивна частина рішення суду від 31.05.2022 не містить вказівок на негайне виконання рішення.
За таких обставин рішення суду від 31.05.2022 підлягатиме до виконання у разі залишення його без змін за результатами апеляційного перегляду.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 151, 248, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення виконання судового рішення в порядку частини щостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна