20 жовтня 2022 р. № 400/12263/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву про забезпечення виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09.09.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
"- Заборонити відповідачу зловживати процесуальними правами при виконанні судового рішення від 2 червня 2022 року по справі № 400/12263/21;
- Зобов'язати відповідача чітко та в строки виконати всі розрахунки розмірів пенсій, суми боргу відповідно до вимог Законів України та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2.06.2022 року, та надати копії розрахунків суду і позивачу;
- Заборонити Відповідачу вчинити протиправні дії направленні проти негайного, своєчасного та в повному обсязі, як при виконанні судового рішення від 2.06.2022 року так і при проведенні виконавчого провадження".
В обгрунтування заяви позивач посилається на частину шосту статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України та неправильне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач) рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі № 400/12263/21. Позивач, зокрема, зазначає, що відповідач використав неправильний розмір прожиткового мінімуму для цілей обчислення його пенсії, неправильно розрахував доплату за попередній період.
У період 09.09.2022 - 21.09.2022 суддя Птичкіна В.В. перебувала у щорічній відпустці.
Розглядаючи заяву, суд виходить з такого.
Позивач подав заяву в порядку частини шостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
Суд підкреслює, що такі заходи мають на меті забезпечити виконання рішення у тих випадках, коли їхнє невжиття може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Щодо вимоги позивача "Зобов'язати відповідача чітко та в строки виконати всі розрахунки розмірів пенсій, суми боргу відповідно до вимог Законів України та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2.06.2022 року, та надати копії розрахунків суду і позивачу" суд зазначає про таке.
Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає такі заходи, як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік не містить такого заходу, як зобов'язання вчинити певні дії. У зв'язку з цим виконання рішення суду за будь-яких умов не може забезпечуватися зобов'язанням вчинити дії.
Щодо вимоги позивача "Заборонити відповідачу зловживати процесуальними правами при виконанні судового рішення від 2 червня 2022 року по справі № 400/12263/21" суд вказує на те, що стаття 45 Кодексу адміністративного судочинства України чітко установлює перелік дій учасника справи, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами.
Перелік процесуальних прав як таких визначений у статтях 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Процесуальними правами учасник справи користується винятково в судовому провадженні.
Частина четверта статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Такі заходи передбачають, зокрема, залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання (частина третя статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України), покладення на сторону судових витрат повністю або частково (частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), застосування заходів процесуального примусу (статті 144, 145 Кодексу адмінстративного судочинства України).
Отже, поняття зловживання процесуальними правами та відповідальність за нього окремо урегульовані Кодексом адміністративного судочинства України і не пов'язані з заходами забезпечення виконання судового рішення. Це різні категорії, які не перетинаються. Виконання судового рішення не може забезпечуватися забороною зловживання процесуальними правами.
Щодо вимоги позивача "Заборонити Відповідачу вчинити протиправні дії направленні проти негайного, своєчасного та в повному обсязі, як при виконанні судового рішення від 2.06.2022 року так і при проведенні виконавчого провадження" суд зазначає про таке.
Формулювання цієї вимоги свідчить про те, що фактично вона спрямована і має на меті спонукати відповідача належно (своєчасно та в повному обсязі, як вказує позивач) виконати рішення суду.
Виконання рішення суду не може забезпечуватися зобов'язанням його належного виконання. Ухваливши рішення по суті позовних вимог, суд уже зобов'язав відповідача вчинити певні дії і повторне зобов'язання нормами процесуального закону не передбачено.
Суд звертає увагу позивача, що контроль за виконанням рішення суду здійснюється, серед іншого, в порядку статей 287 ("Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця"), 382 ("Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах"), 383 ("Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду") Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд роз'яснює позивачу, що заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі якщо такий строк пропущений, позивач може клопотати про його поновлення, зазначивши поважні причини його пропуску та підтвердивши їх доказами.
Суд вказує, що заходи забезпечення виконання рішення суду належить і виправдано застосовувати лише тоді, коли існує ризик ускладнення або неможливості виконання такого рішення за умови невжиття відповідних заходів.
Зміст заяви позивача свідчить про те, що позивач не згодний з тим, як саме відповідач виконує рішення суду. У справі відсутні будь-які аргументи та докази того, що у відносинах між позивачем та відповідачем існують обставини, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в майбутньому у разі невжиття заходів забезпечення його виконання.
Крім того, заходи, які просить застосувати позивач, за своєю сутністю не є заходами забезпечення виконання рішення суду.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 151, 248, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення виконання судового рішення в порядку частини щостої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна