19.10.2022 року м.Дніпро Справа № 912/2007/18 (912/403/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2022р. у справі №912/2007/18(912/403/22)
за позовною заявою ОСОБА_1 , м.Світловодськ, Кіровоградська область
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м.Київ
2. Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", м.Світловодськ, Кіровоградська область, в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича, м.Київ
про визнання договору поруки припиненим,
подану в межах справи №912/2007/18 про банкрутство Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2022р. (повний текст складено - 27.06.2022р., суддя - Поліщук Г.Б., м. Кропивницький) закрито провадження у справі №912/2007/18(912/403/22).
Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- вимога, яка пред'являється до боржника під час провадження у справі про його банкрутство, має бути майновою або стосовно недійсності правочину, укладеного боржником у цій справі про банкрутство;
- з аналізу ч. 2 ст. 7 КУзПБ не вбачається можливим розгляд у межах справи про банкрутство усіх без виключення спорів за участю боржника. Судом встановлено, що ОСОБА_1 заявлено позов про визнання припиненим з 05.10.2012р. договору поруки, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та ПП "Спецзовнішкомплект", тобто позовні вимоги (предмет позову) не є майновим;
- поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Таким чином, укладення договору поруки зумовлює виникнення взаємопов'язаних прав та обов'язків виключно кредитора та поручителя. Жодних зобов'язань позичальника щодо кредитора та/або поручителя умови спірного договору поруки не містять;
- позовні вимоги у даній справі не стосуються майна банкрута, наслідком вирішення даного спору не буде зміна розміру або складу ліквідаційної маси банкрута;
- на немайнові спори, результати розгляду яких не впливають на обсяг ліквідаційної маси боржника, не поширюється дія ч. 2 ст. 7 КУзПБ, і їх належить розглядати за правилами господарського судочинства. При цьому, широке тлумачення вказаної норми суперечить ГПК України та Конституції України;
- господарський суд не наділений повноваженнями розглядати в межах справи про банкрутство позовні вимоги, які не охоплюються метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом в частині задоволення вимог кредиторів, оскільки немайнові спори є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин;
- позовні вимоги ОСОБА_1 за своїм змістом спрямовані на захист прав та інтересів останнього у співвідношенні із зобов'язаннями, визначеними спірним договором поруки, перед ПАТ "Державний ощадний банк України". Результат вирішення даного спору жодним чином не вплине на обсяг відповідальності ПП "Спецзовнішкомплект" перед банком. Наявність на спірному договорі підпису уповноваженої особи та печатки ПП "Спецзовнішкомплект" не змінює характеру правовідносин сторін за договором;
- розгляд такого позову штучно розширить перелік справ, які можуть бути розглянуті в межах справи про банкрутство;
- у суду відсутні підстави для розгляду даного спору у межах справи про банкрутство.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2022р., справу направити для продовження розгляду до господарського суду Кіровоградської області в межах справи № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект".
2.1. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- спір у даній справі має розглядатись загалом в межах господарського судочинства;
- положеннями КУзПБ не встановлено жодних винятків щодо спорів, розгляд яких концентрується в межах справи про банкрутство. В межах справи про банкрутство розглядаються не лише майнові спори, а всі спори, стороною в яких є боржник;
- за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021р. у справі №759/9008/19, постанова Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі №925/1342/14);
- враховуючи предмет заявлених позовних вимог, зміст правовідносин, що склалися між сторонами спору, на думку скаржника, заявлені ним вимоги про визнання договору поруки припиненим у межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект", яке є стороною спірного договору поруки і додаткового договору, яким збільшено розмір відповідальності і позичальника і поручителя, повинні розглядатися саме в межах справи про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект";
- договір поруки безпосередньо стосується позичальника в частині передбаченої законом солідарної відповідальності боржника та поручителя перед банком, а також в результаті підписаної позичальником додаткової угоди до договору кредитної лінії щодо збільшення відповідальності. Крім того, у випадку виконання поручителем зобов'язання боржника перед банком, позивач може стати кредитором боржника (у справі про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект"), що матиме прямий вплив на обов'язки останнього;
- оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 7 КУзПБ, що перешкоджає розгляду справи по суті судом, який встановлений законом, тобто судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект".
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
АТ "Державний ощадний банк України" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2022р. - без змін. Посилається на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам. Звертаючись із позовом про визнання договору поруки припиненим, ОСОБА_1 пред'явив позов до відповідачів - АТ "Ощадбанк" та ПП "Спецзовнішкомплект", натомість позивач повинен був залучити ПП "Спецзовнішкомплект" в якості третьої особи без самостійних вимог, а не як відповідача. АТ "Ощадбанк" вже стягнув кредитну заборгованість з боржників окремо, а саме - з ПП "Спецзовнішкомплект" за кредитним договором; з ОСОБА_1 за договором поруки. В частині передбаченої законом солідарної відповідальності боржника та поручителя перед банком такі боржники вже понесли відповідальність та з них за різними судовими рішеннями було стягнуто на користь банку кредитну заборгованість, зокрема: рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2016р. у справі №912/1543/16 за позовом АТ "Ощадбанк" до ПП "Спецзовнішкомплект" про звернення стягнення; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016р. у справі №912/1542/16 за позовом АТ "Ощадбанк" до ПП "Спецзовнішкомплект" про звернення стягнення; рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016р. у справі №756/217/15-ц позовні вимоги АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , третя особа ПП "Спецзовнішкомплект" задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ "Ощадбанк", третя особа ПП "Спецзовнішкомплект" в частині визнання договору поруки №1 від 07.10.2011р. припиненим - залишено без розгляду; рішення апеляційного суду м. Києва від 16.11.2016р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016р. в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" 9626230,50 грн. - 3% річних та інфляційні втрати. Підписання позичальником та АТ "Ощадбанк" додаткової угоди до договору кредитної лінії стало результатом звернення ОСОБА_1 до суду про визнання договору поруки припиненим. В апеляційній скарзі скаржник не зазначає, які права та обов'язки були порушені ПП "Спецзовнішкомплект" щоб бути залученим відповідачем у даній справі, або як рішення суду може вплинути на позичальника. Також, скаржником не зазначено, як впливає виконання поручителем зобов'язання боржника перед банком на визнання договору поруки припиненим. На думку АТ "Ощадбанк", рішення суду про визнання договору поруки припиненим може вплинути на права та обов'язки ПП "Спецзовнішкомплект" виключно на зменшення одного із зобов'язань/забезпечень, яким є договір поруки, укладеним між АТ "Ощадбанк", ПП "Спецзовнішкомплект" та ОСОБА_1 . З прийняттям судового рішення у даній справі ПП "Спецзовнішкомплект" не буде наділене новим правом чи покладено на нього нові обов'язки, не буде змінено його наявні права та/або обов'язки, та не буде позбавлене прав та/або обов'язків у майбутньому. Крім того, у випадку задоволення позовних вимог з ПП "Спецзовнішкомплект" на користь позивача стягуються судові та інші витрати.
Ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" арбітражний керуючий Карасюк О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції в межах закону з дотриманням норм процесуального права. З позовної заяви незрозуміло, який зміст позовних вимог стосується саме банкрута - ПП "Спецзовнішкомплект". Крім того, договір, який просить припинити позивач, не був доданий до позовної заяви. Натомість був доданий договір поруки №1 від 05.09.2013р., який свідчить, що ПП "Спецзовнішкомлект" по суті не є стороною відповідного договору. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.09.2019р. у справі №904/4567/18, не зважаючи на доводи скаржника, що договір поруки створює обов'язки для боржника, такий договір безпосередньо на права та обов'язки боржника не впливає, його зобов'язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються). Згідно із ст. ст. 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. ПП "Спецзовнішкомплект" не є стороною даного договору, а тому помилково зазначене у позовній заяві як відповідач, хоча жодних позовних вимог до боржника у поданій заяві не заявлено. Єдиним відповідачем у даній справі був АТ "Державний ощадний банк України", м. Київ. Жодної з наведених у ч. 2 ст. 7 КУзПБ підстав немає, а тому підсудність за поданою позовною заявою повинна була бути розглядатися у загальному порядку відповідно до ГПК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі №916/5858/18(916/1051/20), якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати в межах справи про банкрутство на підставі с. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу. Позовні вимоги у даній справі не стосуються майна банкрута, наслідком вирішення даного спору не буде зміна розміру або складу ліквідаційної маси банкрута, а тому справа не повинна була розглядатися в межах справи про банкрутство. Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 14.04.2021р. у справі №905/1818/19 є нерелевантним, оскільки у зазначеній справі існує майновий спір про стягнення боргу. Використання ПП "Спецзовнішкомплект" як відповідача у даній справі, на думку ліквідатора, було навмисним, аби розгляд позовної заяви відбувся в межах справи про банкрутство. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 20.09.2021р. у справі №638/3792/20 суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Оскільки жодних вимог до ПП "Спецзовнішкомплект" у позовній заяві не було заявлено, то предмет спору між позивачем та боржником відсутній. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала була прийнята місцевим господарським судом у відповідності до норм процесуального права.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Коваль Л.А., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали даної справи, вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги відкладено до надходження матеріалів справи.
03.08.2022р. справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
За розпорядженням керівника апарату суду від 08.08.2022р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-доповідача - Вечірка І.О. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Верхогляд Т.А. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Враховуючи перебування у відпустці судді Чередка А.Є. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2022р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Верхогляд Т.А. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2022р. вказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі. Зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи сторони будуть додатково повідомлені ухвалою суду.
За розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2022р. у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме - вихід з відпустки судді-доповідача Вечірка І.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме - вихід з відпустки судді Чередка А.Є., за розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 22.08.2022р. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів, за результатами якої справу передано раніше визначеному складу суду: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2022р. справу прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.09.2022р.
Судове засідання 28.09.2022р. відбулось за участю представника позивача - адвоката Квашук О.М. в режимі відеоконференції із Господарським судом Львівської області, ліквідатор ПП "Спецзовнішкомлект" арбітражний керуючий Карасюк О.В. прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon".
В судовому засіданні зазначені учасники провадження у справі надали пояснення по апеляційній скарзі, після чого оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022р. забезпечено участь в судовому засіданні 19.10.2022р.: для представника ОСОБА_1 - адвоката Квашук О.М. в режимі відеоконференції з Господарським судом Кіровоградської області; для представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Колісника О.В. та арбітражного керуючого Карасюка О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".
У судовому засіданні 19.10.2022р. представник позивача та арбітражний керуючий Карасюк О.В. в режимі відеоконференції надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.
В судовому засіданні 19.10.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019р. визнано ПП "Спецзовнішкомплект" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Карасюка О.В.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" про визнання договору поруки №1 від 07.10.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Спецзовнішкомплект" припиненим з 05.10.2012р., з покладенням на відповідача-1 судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект".
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2022р. підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2022р.
Відповідачем-2 подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі, оскільки дана справа не підсудна Господарському суду Кіровоградської області та не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство. Заява мотивована тим, що боржник фактично не є стороною оспорюваного договору, оскільки договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки боржника і жодних позовних вимог у даній справі до боржника не заявлено. На думку відповідача-2, єдиним відповідачем у даній справі є ПАТ "Державний ощадний банк України", адресою реєстрації якого є м. Київ.
21.06.2022р. місцевий господарський суд в підготовчому засіданні постановив оскаржувану ухвалу.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Об'єктом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі за позовом про визнання припиненим договору поруки, поданим в межах справи про банкрутство.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського та адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
З огляду на наведені приписи процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду у справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.
За змістом ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020р. у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020р. у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020р. у справі №910/1116/18 міститься висновок, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватись саме виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Правило концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Процесуальні особливості розгляду таких спорів у межах справи про банкрутство встановлені лише для спорів з відповідачем - суб'єктом владних повноважень, які за загальним правилом належать до юрисдикції адміністративних судів, що додатково акцентує на пріоритеті приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними вище нормами ГПК України перед загальними нормами юрисдикції та підсудності справ.
У постановах від 15.05.2019р. у справі №289/2217/17, від 12.06.2019р. у справі №289/233/18, від 19.06.2019р. у справах №289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарського суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019р. КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Принцип концентрації у межах справи про банкрутство всіх спорів - це закріплене у ст. 7 КУзПБ універсальне правило розгляду в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких спорів (майнових вимог до боржника), наслідком яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №904/4455/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19(905/1159/20)).
Тобто, майнові спори за участю боржника концентруються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.
При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень ст. 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі №916/585/18(916/1051/20).
У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021р. у справі №916/5858/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Вказаний висновок є обов'язковим для врахування судами при застосуванні ст. 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник незалежно від суб'єктного складу сторін такого спору.
Як вбачається із змісту даної позовної заяви, предметом спору є вимоги позивача про визнання договору поруки № 1 від 07.10.2011р., укладеного між АТ "Державний ощадний банк України" (надалі - АТ "Ощадбанк"), ОСОБА_1 та ПП "Спецзовнішкомплект" припиненим з 05.10.2012р.
Позовна заява мотивована тим, що в результаті укладення додаткового договору №3 від 05.10.2012р. до договору кредитної лінії №5 від 07.10.2011р. було змінено структуру платежів за кредитною лінією, що призвело до збільшення грошових зобов'язань позичальника, а також до збільшення відповідальності поручителя. Проте, поручителя про внесення змін до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди повідомлено не було, згоди на укладення додаткового договору поручитель не надавав. Позивач з посиланням на норми ЦК України та практику Верховного Суду посилається на те, що банк був зобов'язаний на виконання п. 1.1 договору поруки в обов'язковому порядку не лише повідомити поручителя про зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності позичальника та, відповідно, і поручителя, але й отримати згоду на такі зміни до поручителя в належній формі. На думку позивача, недотримання банком цих приписів має наслідком припинення договору поруки у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України.
У даному випадку, судами не встановлено, а позивачем не доведено, що наслідком задоволення вимог, заявлених у справі, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги у даній справі не є майновими, а на немайнові спори, результати розгляду яких не впливають на обсяг ліквідаційної маси боржника, не поширюється дія ч. 2 ст. 7 КУзПБ і їх належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно з приписами ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки, хоча укладення тристороннього договору між кредитором, боржником і поручителем ЦК України не забороняє і це є звичною діловою практикою (постанова Верховного Суду від 10.06.2021р. у справі №904/2981/20).
У даній справі боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Із змісту оспорюваного договору поруки вбачається, що цей договір є двостороннім правочином, що укладався з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Таким чином, цей договір не створює обов'язки для ПП "Спецзовнішкомплект" (боржника), не впливає безпосередньо на його права і обов'язки. При цьому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за своїм змістом спрямовані на захист прав та інтересів позивача, а результат вирішення даного спору жодним чином не вплине на обсяг відповідальності боржника перед банком.
Матеріали справи свідчать про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду цього спору в межах справи про банкрутство відповідає нормам ст. 7 КУзПБ та ст. 20 ГПК України, а доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі №912/2007/18(912/403/22) за вимогами ОСОБА_1 . При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що враховуючи, що позивачем визначено відповідачами у справі дві юридичні особи, місцем реєстрації яких є м. Київ та Кіровоградська область, господарський суд в силу приписів ч. 2 ст. 29 ГПК України позбавлений можливості самостійно направити матеріали справи за належною підсудністю.
З мотивів, наведених у п. 3.3. даної постанови, апеляційний господарський суд погоджується із обґрунтованими доводами відповідачів-1, 2, викладеними у відзивах на апеляційну скаргу.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять порушення судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення були дотримані.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом при розгляді і вирішенні питання щодо закриття провадження у справі №912/2007/18(912/403/22), апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду у даній справі не вбачається.
3.5. Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2022р. у справі №912/2007/18(912/403/22) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.10.2022р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко