Провадження № 22-ц/803/5927/22 Справа № 201/18473/17 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
19 жовтня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про продовження строку для прийняття спадщини і надання додаткового строку для подачі заяви на прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2018 року, -
27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про продовження строку для прийняття спадщини і надання додаткового строку для подачі заяви на прийняття спадщини. Позивач в своєму позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядя - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 17.02.2017 року. 17.03.2009 року спадкодавцем був складений заповіт на ім'я Позивача. Із заявою про прийняття спадщини до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Позивач звернувся лише 15.11.2017 року, оскільки померлий на момент смерті відбував покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення умисного вбивства, що підтверджується копією вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2015 року у справі №201/5182/14-к, яким спадкодавця було засуджено до 8 років позбавлення волі (ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 року вирок залишено в силі). Про смерть дяді Позивач дізнався в листопаді від Відповідачки ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, вчасно звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових справ. Із дядею Позивач не спілкувався, знаходився у конфліктних стосунках, оскільки, по-перше, був змушений сплачувати за нього кредит після скоєння ним тяжкого злочину, а по-друге, морально засуджував дядю за скоєння вбивства. Враховуючи наведене, позивач просив надати додатковий строк один місяць для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2018 року позовну заяву задоволено. Визнано строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений позивачем ОСОБА_1 , таким, що був пропущений з поважної причини. Визначено позивачу ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви і прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, в розмірі 1 (один) місяць, починаючи з моменту набрання законної сили рішення суду (а.с.85-88).
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року вирішено питання судових витрат (а.с.128).
Не погодившись з таким рішенням суду, особа, що не приймала участь у справі ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, в задоволені позову відмовити в повному обсязі (а.с.100-101).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач поновлюючи своє право на спадщину у склад якої входить квартира, яку апелянт набув у власність 23 грудня 2016 року, тобто за рік до звернення позивача до нотаріуса. Вказаним рішенням порушуються його права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без змін.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 17.02.2017 року. Після його смерті відкрилася спадщина - квартира АДРЕСА_1 . 17.03.2009 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь позивача - ОСОБА_1 .
23.02.2014 року спадкодавець ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 ККУ, та в той же день його було затримано. Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.06.2015 року у справі №201/5182/14-к його було засуджено до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 року вирок залишено без змін.
15.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 498874660 від 15.11.2017 року, проте з'ясувалося, що, по-перше, спадкова справа вже заведена за заявою ОСОБА_2 , а по-друге, дядя помер в лютому 2017 року у місці відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Про смерть дяді позивач ОСОБА_1 дізнався в листопаді 2017 року, розшукуючи місце відбування покарання ОСОБА_4 , оскільки після скоєння спадкодавцем тяжкого злочину у них склалися ворожі стосунки.
У зв'язку із пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, нотаріус Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазська Н.В. видала позивачеві постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.11.2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із поважності причини пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом наведеної статті поважними причинами пропуску строку для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для надання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Пунктом 3.5 глави 10 Порядку передбачено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилався на те, що спадкодавець на момент смерті відбував покарання за вчинення тяжкого злочину, з родичами не спілкувався, не листувався, відомостей про місце відбування покарання рідні та близькі не мали, про смерть спадкодавця керівництво колонії їх не повідомляло. Жодних законних та розумних засобів для громадян бути обізнаним про місце відбування покарання будь-яких осіб в Україні не передбачено, тому позивач не мав об'єктивної змоги дізнатися про дату та місце смерті свого дядька, який склав заповіт на його ім'я.
Згідно роз'яснень, що викладені в п. 24 постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визнання особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, щодо поважність причини пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини та наявність підстав для задоволення позовної заяви.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_5 , надав договір купівлі-продажу квартири від 23 грудня 2016 року, відповідно до якого, останній є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 103-104), а також позовну заяву ОСОБА_2 (відповідача по даній справі) та ОСОБА_1 (позивача по даній справі) до апелянта з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, квартири АДРЕСА_1 (а.с. 108-121).
Як вбачається зі спадкової справи, яка заведена 07.06.2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.71).
Матеріали спадкової справи не містять жодних відомостей щодо апелянта, а нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про прийняття спадщини саме з підстав пропуску строку, при цьому спадкова маса не визначена, у зв'язку з чим, суд правомірно задовольнив вимоги позовної заяви. Вирішуючи питання щодо визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, суд 1 інстанції зі спадковою масою не визначався, права апелянта не порушував.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, оскільки оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у справі докази і надано їм належну оцінку, суд правильно встановив дійсні обставини справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: