Постанова від 18.10.2022 по справі 199/1298/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4924/22 Справа № 199/1298/21 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим, 01 квітня 2021 року, позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належні їм 6/10 часток у праві власності на два будинки, розташовані в АДРЕСА_1 .

Вказувала, що вона є єдиним спадкоємцем цього майна, фактично проживає та сплачує комунальні платежі за земельний податок з 2004 року за адресою зазначеного спадкового майна. 16 січня 2020 року звернулась до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, втім отримала постанову державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посилаючись на те, що вона фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 6/10 частин двох будинків, розташованих у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті її батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що її вимоги є доведеними та обґрунтованими. Вона є єдиною спадкоємицею після смерті батьків та брата, яким належало право власності на спірне майно. Вона вважається такою, що прийняла спадщину, вступивши в фактичне управління спадковим майном.

Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтв про право особистої власності на домоволодіння від 15 травня 1991 року батьку позивача ОСОБА_2 та матері позивача ОСОБА_3 на праві власності належало кожному по 3/10 частини домоволодіння з двох будинків, розташованих в АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, однак станом на 31 грудня 2012 року означені права власності зареєстровані в КП «ДМБТІ» ДОР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно, із заявою про прийняття спадщини після нього до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

На момент смерті вказаного спадкодавця разом із ним були зареєстровані матір позивача ОСОБА_3 (дружина померлого), брат позивача ОСОБА_4 (син померлого), а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про смерть якої відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне їй майно. На момент смерті спадкодавця разом із нею було зареєстроване місце проживання брата позивача ОСОБА_4 , також ОСОБА_5 , викладене підтверджується копією свідоцтва про смерть, копіями свідоцтв про народження та одруження позивача, копією свідоцтва про народження брата позивача, копією листа-відповіді про зареєстрованих зі спадкодавцем осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне останньому майно. На момент смерті спадкодавця разом із ним було зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про смерть якої відсутні.

16 січня 2020 року позивачем до Четвертої ДДНК подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (частка житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами) після смерті своєї матері ОСОБА_3 , другим спадкоємцем якої, окрім позивача, на момент смерті спадкодавця був брат позивача ОСОБА_4 . За таких обставин того ж дня державним нотаріусом відкрито спадкову справу після смерті матері позивача, копії матеріалів якої не містять постанови нотаріуса про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Не подано суду копії такої постанови іншими учасниками справи окремо. Викладені обставини підтверджуються копією матеріалів спадкової справи.

Також 16 січня 2020 року позивачем до Четвертої ДДНК подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (частка житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами) після смерті свого брата ОСОБА_4 , в зв'язку із чим державним нотаріусом того ж дня відкрито відповідну спадкову справу. Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи, відкритої після ОСОБА_4

22 липня 2020 року державним нотаріусом Четвертої ДДНК винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими в АДРЕСА_1 , після смерті брата позивача ОСОБА_4 . Постанова мотивована тим, що позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви, а докази прийняття спадщини в порядку ст.1268 ч.3 ЦК України відсутні.

Відповідно до копії листа КП «ДМБТІ» ДМР від 29 квітня 2020 року №4717 станом на 31 грудня 2012 року за батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано за кожним з них право власності на 3/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Реєстрація здійснена в КП «ДМБТІ» ДОР 15 травня 1991 року та записано в реєстрову книгу №544 за реєстровим №34. При цьому в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про вищевказане домоволодіння не вносились.

В той же час, згідно копії технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 від 20 березня 2020 року останнє складається з одного житлового будинку літ.Б-1, вбиральні і двох споруд. При цьому відповідно до копії акту від 20 березня 2019 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна, під час обстеження об'єкта нерухомого майна за вказаною адресою встановлено, що житловий будинок літ.А-12 знесений.

Відповідно до копії листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24 листопада 2020 року, згідно наявних баз даних та облікової картки платника, позивач сплачує земельний податок за земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , з 2004 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а отже і неможливість їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР 1963 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , а відтак спірні правовідносини, що пов'язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті таких осіб на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Згідно з статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною першою статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, зазначаючи, що прийняла спадщину після смерті своїх батьків, жодних належних та допустимих доказів цьому не надала.

Відповідно до змісту копії технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , останнє наразі складається з одного, а не двох житлових будинків, оскільки один з них станом на 20 березня 2019 року знесений. Відтак, задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на частку у домоволодінні у вигляді двох будинків є неможливим через фактичне знищення частини такого нерухомого майна, що є підставою для припинення права власності у відповідності до ст.346 ЦК України, а не визнання права на нього.

Крім того, як вбачається з копій матеріалів спадкових справ після смерті матері позивача та брата позивача, останній на момент смерті обох батьків сторін був зареєстрованим із ними за однією і тією ж адресою місця проживання, був нарівні із позивачем другим спадкоємцем та, вочевидь, прийняв певну частину спадщини. Останнє вказує на неможливість визнання за позивачем, як вона того бажає, права власності після смерті батьків позивача без урахування факту спадкування спірного спадкового майна її братом.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.

Попередній документ
106850938
Наступний документ
106850940
Інформація про рішення:
№ рішення: 106850939
№ справи: 199/1298/21
Дата рішення: 18.10.2022
Дата публікації: 21.10.2022
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (18.10.2022)
Дата надходження: 07.06.2022
Предмет позову: про визнання права на спадщину
Розклад засідань:
12.05.2021 08:30 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
09.06.2021 09:00 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.06.2021 10:30 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
25.08.2021 12:30 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
21.09.2021 11:00 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.10.2021 12:00 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.11.2021 09:30 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
14.12.2021 12:30 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.10.2022 09:00 Дніпровський апеляційний суд
18.10.2022 10:30 Дніпровський апеляційний суд