Провадження № 22-ц/803/6767/22 Справа № 205/1369/22 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
18 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.,
за участю секретаря - Заворотного К.Я.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , -
Судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , з останнього, який є батьком, стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 17 лютого 2022 року, і до досягнення дітьми повноліття /а.с.17/.
Зазначене судове рішення, в силу п.п. 4.5 ч.1 ст. 161 ЦПК України, набрало законної сили 04 квітня 2022 року.
14 липня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, де вказує, як на підставу нововиявлених обставин, неналежне його повідомлення про ухвалення судом такого судового наказу, що унеможливило подання ним відзиву на позов, заперечень проти заяви ОСОБА_2 , так і на сплату ним коштів стягувачеві в період з січня 2022 року по травень 2022 року, які він вважає аліментами на утримання дітей, про що суду не було відомо під час ухвалення судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в касаційному порядку.
Так з практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).
Суд першої інстанції вірно дійшов висновків, які узгоджуються з викладеним у рішенні ЄСПЛ, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (там само, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Суд має забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (рішення у справах "Нікітін проти Росії" (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та "Савінський проти України" (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини, повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішення усправі "Зелінський і Прадель та Гонсалес і інші проти Франції" (ZielinskiandPradal &GonzalezandOthersv.France)).
Процедура нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, п. п. 2728, рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova N 2), заява № 19960/04, п. 46). Однак суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Разом з цим судом першої інстанції вірно застосовані положення п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року “Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами” та п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, якими зазначено, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, з чим погоджується і колегія суддів.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що покликання заявника на врахування судом сплачених ним коштів при розгляді справи не є нововиявленими обставинами та не можуть бути підставою для скасування судового наказу в порядку ст. 423 ЦПК України, враховуючи, що сам судовий наказ про стягнення аліментів оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, а кошти, які сплачувались боржником в період, з якого стягуються аліменти, повинні бути враховані виконавцем цього судового рішення.
Разом з цим, колегія суддів зазначає і те, що в силу ч.7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Саме такий спосіб захисту буде відповідати відновленню становища боржника при примусовому виконанні судового наказу про стягнення аліментів.
Доводи апелянта колегія суддів до уваги не приймає, оскільки саме про такі відрахування коштів йдеться у його скарзі, що аж ніяк не відноситься до нововиявлених обставин та буде порушувати принцип юридичної визначеності остаточного рішення в цьому провадженні.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається заявник ОСОБА_1 , не є нововиявленими, не спростовують обставини, встановлені на момент розгляду справи в порядку наказного провадження судом першої інстанції, і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О.Макаров