Провадження № 22-ц/803/6662/22 Справа № 226/3554/21 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
18 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.
за участю секретаря - Заворотного К.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1 -
адвоката Стефківського Володимира Івановича,
на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Саламандра” про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, -
У грудні 2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 03 лютого 2021 року близько 07:58 год. поблизу будинку № 48 на мікрорайоні Молодіжний в місті Мирнограді Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 від отриманих травм помер. За фактом ДТП ГУНП в Донецькій області внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000161. Постановою від 31 березня 2021 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю у діях водія ознак кримінального правопорушення. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4013101 (чинного на дату ДТП). 18 березня 2021 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування: 72 тис. грн моральної шкоди, встановленої пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 7975 грн витрат на поховання. У листі від 01 жовтня 2021 року відповідач не визнав майнові вимоги позивача на підставі статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Не погоджуючись з позицією відповідача, посилаючись на вимоги статей 1166, 1187, 1200 Цивільного кодексу України, статті 22, пункту 23.1 статті 23, пунктів 27.2-27.4 статті 27, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просила суд стягнути з відповідача на її користь 72 тис. грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 7975 грн страхового відшкодування витрат на поховання; 216 тис. грн страхового відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника; 20 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 72000 грн, витрати на поховання у розмірі 7975 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн, а всього - 99 975 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 216 000 грн., представник ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи в цій частині, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.
ПАТ “СК “Саламандра” через свого представника - адвоката Терзі О.С., скориставшись своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, 27 вересня 2022 року через систему “Електронний суд” подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на недоведення ОСОБА_1 факту знаходження її на утриманні у померлого чоловіка ОСОБА_3 та що таке утримання було її єдиним засобом для існування, як і не існує встановлення такого факту судовим рішенням, за яким Пенсійний фонд призначує відповідну пенсію такій особі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в юридичному шлюбі із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Мирнограді Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 (а.с.20, 23).
Позивач ОСОБА_1 із чоловіком ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Про це зазначено у довідках координаційного комітету органів самоорганізації населення міста Мирнограда від 09 лютого 2021 року і 23 березня 2021 року, довідці голови ОСББ «Восточний-16» б/н і б/д та акті про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 23 березня 2021 року. В цьому акті, також, вказано, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_3 і це утримання полягало у сплаті комунальних послуг, витратах на медичні препарати та медичні обстеження, витрати на харчування та засоби гігієни. Акт підписаний сусідами по будинку АДРЕСА_2 з квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 (а.с.22,28-30).
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією на а.с.25), перебуває на обліку у Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої у квітні 2020 року складав 3000 гривень, з травня 2020 року до лютого 2021 року - 2100 гривень щомісячно, а у березні 2021 року - 2200 гривень (а.с.26).
ОСОБА_3 також перебував на обліку у Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області до 05 лютого 2021 року, розмір пенсії на дату смерті складав 4510,95 гривень (а.с.117).
09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак рішенням від 12 лютого 2021 року № 171842 у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_1 відмовлено з підстав зменшення розміру її пенсії у такому випадку, а саме, пенсія по інвалідності становить 2100 гривень, а пенсія у разі втрати годувальника - 1873,40 гривень (а.с.27).
З наданих на запит суду постанови про закриття кримінального провадження від 31 березня 2021 року, складеної старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області Бурдужа В.М. у кримінальному провадженні № 12021050000000161 від 03 лютого 2021 року за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , та висновків експерта Полуницького В.І. від 02 та 03 березня 2021 року №№ 603-21, 604-21 з матеріалів вказаного провадження, вбачається, що 03 лютого 2021 року приблизно о 07:55 годині водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по автодорозі, що проходить вздовж мікрорайону Молодіжний та гаражного кооперативу навпроти будинку № 47 вказаного мікрорайону, у напрямку вулиці Пугачова міста Мирнограда Донецької області, рухався правою смугою зі швидкістю 45 км/год. В цей час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним дорожнім велосипедом «Салют», стояв на дорозі, яка служить для виїзду із двору будинків АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . Велосипедист ОСОБА_3 розташувався зліва щодо напрямку руху автомобіля марки ЗАЗ 110307, безпосередньо перед дорогою, якою рухався вказаний транспортний засіб. В цій дорожньо-транспортній ситуації велосипедист ОСОБА_3 в безпосередній близькості з автомобілем марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , почав перетинати дорогу, якою рухався автомобіль зліва направо по ходу руху транспортного засобу. В наступну мить стався наїзд автомобіля на велосипедиста. В результаті ДТП ОСОБА_3 від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в КНП «Мирноградська ЦМЛ» Мирноградської міської ради. В ході досудового розслідування встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди смерть велосипедиста ОСОБА_3 настала внаслідок його необережних дій і більше ніхто не постраждав. В діях водія автомобіля марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, оскільки той не мав технічної можливості запобігти настанню цієї дорожньо-транспортної пригоди та його дії не перебувають у причинному зв'язку з настанням наслідків дорожньо-транспортної пригоди. Провадження у кримінальній справі № 12021050000000161 закрите (а.с.150-165).
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 понесла витрати з оплати ритуальних послуг, всього на суму 7 975 гривень, які полягали у придбанні товарів для поховання, що підтверджується товарним чеком № 2 від 04 лютого 2021 року (а.с.31).
Транспортний засіб ЗАЗ 210307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра». Зазначені обставини не оспорюються.
17 березня 2021 року адвокат Мелех Д.О., в інтересах ОСОБА_1 , звертався до ПрАТ «СК «Саламандра» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду і заявою на виплату страхового відшкодування, а також 16 червня 2021 року ще раз із заявою на виплату страхового відшкодування. У першому випадку щодо сплати 72 тис. гривень моральної шкоди, у другому - 7975 гривень витрат на поховання (а.с.13-15).
У листі від 1 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «Саламандра» не визнали майнові вимоги ОСОБА_1 і на підставі статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1166, пункту 5 статті 1187, статті 1193 ЦК України у виплаті страхового відшкодування заявниці відмовило (а.с.37-38).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у звязку із втратою годувальника, суд першої інстанції, в силу п.п. 27.1 і 27.2 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та положень ст.1200ЦК України, виходив з недоведеності позивачем належними і допустимими доказами факту її перебування на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , надавши правову оцінку тому, що ОСОБА_3 перебував на обліку у Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію, тобто був непрацездатною особою, крім того він мав статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС, та був особою з інвалідністю 2 групи, а надана позивачем довідка з місця проживання, підписана представниками комітету самоорганізації населення територіальної громади та акт, підписаний сусідами, такого факту знаходження на утриманні не доводить, при тому, що судового рішення про встановлення факту, яке набрало законної сили, позивачем не надано та в цьому позові таких вимог нею не заявлялось, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Так, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ДТП, яка сталася 3 лютого 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , є страховим випадком, як і вірно визначено норми матеріального права, зокрема, п.п. 27.1 і 27.2 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містять посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з роз'ясненнями, наведених у п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв'язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.
Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність належних та достовірних доказів знаходження ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , які до страхового випадку мали статус пенсіонерів, тобто непрацездатних осіб, а з вимогами про встановлення такого факту позивач до суду не зверталась.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідку голови ОСББ «Восточний-16» б/н і б/д та акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 23 березня 2021 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені документи можуть відноситись саме до обґрунтування вимог про встановлення факту перебування особи на утриманні, а у цій справі, враховуючи, що позивачем такі вимоги не заявлялись, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив відсутність правових підстав для задоволення вимоги щодо стягнення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, з чим повністю погоджується колегія суддів, внаслідок чого приходить до висновку, що доводи апелянта в його апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів, які повністю досліджені судом першої інстанції, та незгодою з висновками суду по їх оцінці, що, в силу ст. 89 ЦПКУкраїни, є виключною компетенцією суду, а їх переоцінка діючим законодавством не передбачена.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, враховуючи в цій частині відмову у задоволенні позову, вважає за необхідне зазначити, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. при розгляді апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стефківського Володимира Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров