Провадження № 22-ц/803/7176/22 Справа № 419/2388/19 Суддя у 1-й інстанції - Мартинюк В. Б. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
18 жовтня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Заворотного К.Я.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на рішення Новоайдарівського районного суду Луганської області від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Новоайдарівського районного суду Луганської області з позовом, пред'явленим до ОСОБА_1 , на предмет розірвання шлюбу, в обгрунтування якого посилається на те, що 22 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, в якому у подружжя спільних дітей не має. Спільне життя з відповідачем не склалося через протилежні погляди на життя, втрату почуття любові один до одного, через що подальше збереження шлюбу неможливе та його існування суперечитиме її інтересам (а.с.2-4).
Рішенням Новоайдарівського районного суду Луганської області від 04 листопада 2019 року заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі /а.с. 29/.
Своє рішення суд обгрунтував тим, що сімейно-шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені, спору щодо поділу майна немає, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що не заперечував відповідач, подавши суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням норм процесуального права, оскільки він не був обізнаний про наявність цього позову та заяви про визнання позовних вимог не подавав, що потягло і неправильне застосування норм матеріального права у зв'язку із недоведеністю обставин, що суд вважав встановленими.
31 жовтня 2021 року Луганський апеляційну суд своєю ухвалою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (а.с.53).
08 листопада 2021 року до Луганського апеляційного суду Пригеба М.Л. подала заяву, в якій просила прийняти відмову від позову(а.с.70).
На виконання ухвали Луганського апеляційного суду, 19 листопада 2021 року надійшла відповідь Міністерства соціальної політики України щодо повідомлення про відсутність в ЄІБД ВПО інформації про ОСОБА_2 (а.с.73), однак 14 лютого 2022 року через канцелярію Луганського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому остання зазначає про підроблення її заяви про вірно вирішену справу судом першої інстанції, а рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, зазначаючи при цьому про фактичне припинення шлюбних відносин з відповідачем, внаслідок чого просила рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
21 вересня 2022 року, на підставі розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року за №1/0/9-22, на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла вищевказана справа для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
22 вересня 2022 року Дніпровський апеляційний суд своєю ухвалою призначив справу до апеляційного розгляду.
ОСОБА_2 до Дніпровського апеляційного суду заяв, клопотань, уточненого відзиву на апеляційну скаргу не подавала, як і не подавав таких процесуальних заяв і апелянт ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2015 року відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 606, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, після чого подружжю присвоєне спільне прізвище ОСОБА_4 (а.с. 13). Спір про сумісно нажите майно на час розгляду справи у сторін відсутній.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розірвання шлюбу між сторонами в підготовчому засіданні, в силу ст.ст. 200, 206 ЦПК України, у зв'язку із поданою відповідачем заявою про визнання позовних вимог, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог позивача.
Доводи апелянта про те, що ним така заява не подавалась, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки допустимих і належних доказів цьому останнім подано не було, па судом першої інстанції при наданні правової оцінки такій заяві в підготовчому засіданні, не було допущено порушення норм процесуального права.
Статтями 51 Конституції України та 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно з ч. 6 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що сім'я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена, позивач заперечувала проти збереження шлюбу як у вересні 2019 року при поданні позову до суду, так і при розгляді апеляційної скарги, про що зазначила у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що, в силу положень ст.ст. 24,56 Сімейного кодексу України, є правовою підставою для розірвання такого шлюбу, а відповідачем під час розгляду апеляційної скарги це не спростовано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи скарги відповідача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новоайдарівського районного суду Луганської області від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров