04 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/149/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи 1 - не з'явився;
від третьої особи 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргупозивача (вх.№3632 )на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2021 (суддя Безрук Т.М., повний текст складено 02.11.2021) у справі №917/149/21
за позовною заявою Харківського національного університету внутрішніх справ
в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
Міністерство освіти і науки України
Фонд державного майна України
Про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" про визнання договору купівлі-продажу від 17.09.2002 №67 недійсним та витребування з чужого незаконного володіння навісу для зберігання бочкотари загальною площею 72 кв.м.
В позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну підстав позову (вхід. № 3432 від 30.03.2021; т.1, а.с.109-114) позивач посилається на те, що при укладенні спірного договору сторони в порушення ст. 63 Закону України “Про освіту”, ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, (затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N692/4913) не дотримались встановленого порядку відчуження об'єкта державної власності, не врахували заборону його відчуження та не погодили таке відчуження з уповноваженим державою органом, що є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України та ст. 48 ЦК УРСР. Позивач вказує на те, що Кременчуцький льотний коледж при відчужені нерухомого майна за договором-купівлі продажу від 17.09.2002 № 67 мав отримати дозвіл Міністерства освіти України за погодженням з Фондом державного майна України, оскільки коледж не був власником нерухомого майна, а здійснював оперативне управління.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.10.2021 у справі №917/149/21 в позові відмовлено.
Вказане рішення суду мотивовано тим, що у 2002 році питання, пов'язані із продажем (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, регламентувались Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 № 142/181 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 05.09.2001 за № 787/5978, яка не передбачала погодження з Фондом відчуження нерухомого майна таких установ. Місцевий господарський суд встановив, що навіс для зберігання бочкотари” загальною площею 72 кв. м. ТОВ “НВО “АВІА” придбало на підставі договору № 166 купівлі-продажу від 11.09.2002 року, що укладався на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі, за наслідками проведення біржових аукціонних торгів, які відбулись 11.09.2002 року, про що свідчить карточка реєстрації угоди № 166 від 11.09.2002 року та протокол № 42 біржових аукціонних торгів основними засобами виробництва державного майна України на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі від 11.09.2002 року.
Крім того, суд першої інстанції в рішенні вказав на те, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (кодом ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору № 67 від 17.09.2002.
Також Господарський суд Полтавської області в оскаржуваному рішенні зазначив, що Харківський національний університет внутрішніх справ не надав суду жодного доказу, який би підтверджував наявність у Харківського національного університету внутрішніх справ права власності на спірний об'єкт - навісу для зберігання бочко тари загальною площею 72,00 кв.м., у зв'язку з чим, вимога про витребування майна не піддягає задоволенню.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752) є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), який в свою чергу є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу (код ЄДРПОУ 01132369), а отже, права позивача є порушеними і він має право на звернення до суду з цим позовом.
Апелянт посилається на ст.75 Повітряного кодексу України, відповідно до якого аеродроми та аеродромні об'єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів), що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу. Позивач вказує на те, що відсутність сертифікованої служби паливно-мастильних матеріалів з відповідною матеріально-технічною базою у Кременчуцькому льотному коледжі унеможливлює виконання коледжем його основних функцій і завдань.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що навіс для зберігання бочкотари не міг бути вказаний в Акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справи України від 30.05.2019 №423, оскільки він був незаконно відчужений відповідачу.
Апелянт наполягає на тому, що Кременчуцький льотний коледж при відчужені нерухомого майна за договором-купівлі продажу від 17.09.2002 № 67 мав отримати дозвіл Міністерства освіти України за погодженням з Фондом державного майна України, оскільки коледж не був власником нерухомого майна, а здійснював оперативне управління. Позивач зазначає про те, що спірне майно було передано позивачу для здійснення статутної діяльності і є об'єктом права державної власності, а тому його відчуження повинно відбуватись відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, (затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N692/4913).
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечує, зазначає, зокрема про те, що після придбання спірного майна було проведено обстеження об'єкту і в результаті огляду будівлі колишньої заправочної станції складу ПММ встановлено її аварійний стан, у зв'язку з чим, на підставі розпорядження №1 від 11.04.2003 було прийнято рішення демонтувати навіс для зберігання бочкотари, а на її місці побудувати майстерню. Таким чином, як зазначає відповідач, споруда, яку просить витребувати апелянт, припинила своє існування; відповідач здійснив будівництво нових об'єктів і зареєстрував право власності на майновий комплекс будівель і споруд за адресою: вул.Сковороди, буд. 56, с.Рокитне, Кременчуцького району Полтавської області. Також відповідач вказує на те, що Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ створено значно пізніше, ніж укладено оспорюваний договірвід 17.09.2002 №67, а отже, посилання позивача у позові на те, що спірне майно надавалося позивачу для здійснення статутної діяльності, а також на те, що майно відчужувалося саме позивачем є необґрунтованим. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач надав суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, про те, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач визнав ту обставину, що спірне майно було придбане ним саме на підставі оспорюваного договору. Також як зазначає позивач, у зв'язку із приєднанням Кременчуцького льотного коледжу до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та прийманням-передачею цілісного майнового комплексу, зокрема будівель та споруд на аеродромі Кременчук, позивач отримав право на захист своїх інтересів в суді та на подання цього позову. Інші доводи позивача є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі.
Справу було призначено на розгляд суду на 20.01.2020.
В судове засідання 20.01.2022 позивач не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням його представника до м.Києва.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.01.2022 розгляд справи було відкладено на 10.02.2022. Судове засідання, призначене на 10.02.2022 о 10:00 год., вирішено провести за участю представника позивача поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання 10.02.2022 позивач не з'явився та вдруге звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи через відпустку його представника.
Ухвалою суду від 10.02.2022 розгляд справи було відкладено на 15.03.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Отже, судове засідання, призначене на 15.03.2022 у справі № 917/149/21 не відбулось.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2022 доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи № 917/149/21 буде визначена пізніше, про що буде повідомлено учасників провадження. Запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".
Вказана ухвала була отримана 21.06.2022 Харківським національним університетом внутрішніх справ, а також представником позивача - Гулим А.В. в підсистемі «Електронний Суд».
Також ухвала суду від 17.06.2022 надіслана на електронну пошту відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 розгляд справи призначено на 04.10.2022.
Зазначена ухвала 08.09.2022 була отримана Харківським національним університетом внутрішніх справ, а також представником позивача - Гулим А.В. в підсистемі «Електронний Суд».
Крім того, ухвала суду від 07.09.2022 надіслана на електронну пошту Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС, а також представника позивача - Гулого А.В.
Ухвала суду від 07.09.2022 отримана відповідачем електронною поштою.
Також телефонограмою суду від 03.10.2022 відповідача повідомлено про дату, час та місце судового засідання.
Треті особи отримали ухвалу суду від 07.09.2022 (якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні) через підсистему «Електронний Суд».
В судове засідання 04.10.2022 позивач, відповідач та треті особи не з'явилися.
Відповідач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття представника через його зайнятість .
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Судова колегія враховує, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
У клопотанні заявниками жодним чином не обґрунтовано, які обставини підлягають встановленню та з'ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності представників в судовому засіданні.
У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідач виклав свою позицію у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях 10.02.2022 та 20.01.2022 і надав свої пояснення по суті спору.
Відповідач був завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Судова колегія враховує, що за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Враховуючи викладене, сторони не були позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або приймати участь в судовому засіданні на засадах самопредставництва.
Судова колегія враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, якими до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом, що, також є одним з елементів права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, відповідач виклав свою правову позицію у відзиві на апеляційну скаргу, розгляд справи неодноразово відкладався судом, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено учасників про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.
Судова колегія враховує, що позивач виклав свою позицію у апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а відповідач, відповідно, у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 № 186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету вирішено передати зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства Внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) як відокремлений структурний підрозділ та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ (т.1 а.с.42).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 423 від 30.05.2019 затверджений акт приймання-передачі від 23.05.2019, згідно якого цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету було прийнято до сфери управління МВС (т.1 а.с.19-24).
Відповідно до п.п.1 п.14 Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ, який затверджено у редакції Наказу МВС України від 11.10.2019 № 857, до територіально відокремлених структурних підрозділів (філій) Університету, що проводять освітню та господарську діяльність, належать: Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (місце знаходження: 39605, Полтавська обл., м. Кременчук, Автозаводський р-н, вул. Перемоги, буд. 17/6), (т.1 а.с.43-57).
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 № 30 вирішено надати Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 га (кадастровий номер 5322485100:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (т.1 а.с.25).
Позивач у позові посилається на те, що після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, він встановив, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “АВІА”.
Позивач листами від 12.02.2020 № 1/7-413, від 18.03.2020 № 6/1025, від 28.05.2020 № 6/1281 звертався до відповідача з проханнями надати інформацію щодо підстав їх присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с.14, 58, 59-60).
Відповідач листом від 11.03.2020 № 93 надав позивачу копію відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009 та знаходиться за адресою: село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56 (а.с.15).
Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “АВІА” зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, № 1-20; резервуари РВС-2000, № 21-22; резервуари Р-60, № 23-26; резервуари Р-25, № 27-29; резервуар Р-15, № 30 (т.1 а.с.16-17).
Позивач у позові пояснив, що згідно з договором купівлі-продажу № 67 від 17.09.2002 Кременчуцький льотний коледж продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “АВІА” придбало навіс для зберігання бочкотари, загальною площею 72,00 м2, 1992 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому “Велика Кохнівка” Кременчуцького льотного коледжу (т.1 а.с.18).
Як підстави позову, позивач вказує на те, що при укладенні договору купівлі-продажу № 67 від 17.09.2002 сторони в порушення ст. 63 Закону України “Про освіту”, ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, (затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N1976 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N692/4913) не дотримались встановленого порядку відчуження об'єкта державної власності, не врахували заборону його відчуження та не погодили таке відчуження з уповноваженим державою органом, що є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечує та пояснює, що навіс для зберігання бочкотари загальною площею 72 кв.м. ТОВ “НВО “АВІА” придбало на підставі договору № 166 купівлі-продажу від 11.09.2002 року, що укладався на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі, за наслідками проведення біржових аукціонних торгів, які відбулись 11.09.2002 року, про що свідчить карточка реєстрації угоди № 166 від 11.09.2002 року та протокол № 42 біржових аукціонних торгів основними засобами виробництва державного майна України на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі від 11.09.2002 року (т.1 а.с.183-186).
Як зазначає відповідач, Кременчуцьким льотним коледжем, як юридичною особою, станом на момент укладення оскаржуваного договору було прийнято рішення про реалізацію навісу для зберігання бочкотари на складі ПММ аеродрому В. Кохнівка через біржу відповідно до “Типової Інструкції про порядок списання основних засобів бюджетних установ”, що підтверджується пунктом 6 протоколу №10 засідання постійно діючої комісії з розгляду питання продажу ТОВ “НВО АВІА” навісу для зберігання бочкотари від 16.10.2002.
Судова колегія враховує наступне.
Позивач ( апелянт) стверджує, що спірний договір укладено всупереч вимогам ст.63 Закону України «Про освіту» ( в редакції на час укладення спірного договору), якою було встановлено заборону на вилучення майна державних закладів освіти, а також на приватизацію об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також зазначає про недотримання сторонами договору порядку приватизації державного майна, зазначеного законом «Про приватизацію державного майна» (в редакції на час укладення спірного договору).
Відповідно до Статуту Кременчуцького льотного коледжу, прийнятого Конференцією трудового колективу від 12.09.1997 (протокол № 23), затвердженого Міністерством освіти України 16.10.1997 року та зареєстрованого у виконкомі Кременчуцької міської ради розпорядженням № 1332 від 05.11.1997, коледж є вищим закладом освіти II рівня акредитації, заснованим на державній формі власності і підпорядкований Міністерству освіти України.
Коледжу передаються засновником у користування та оперативне управління об'єкти права власності: будівельні споруди, повітряні судна, машини, обладнання, транспортні засоби, грошові кошти. Відчуження майна, що закріплене за коледжем, здійснюється за погодженням Міністерства освіти України у порядку, встановленому чинним законодавством.
У 2002 році питання, пов'язані із продажем (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, регламентувались «Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ», затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 № 142/181 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 05.09.2001 за № 787/5978.
Відповідно до ч.2 вказаної Інструкції, з балансів установ відповідно до вимог цієї Інструкції можуть бути списані матеріальні цінності: необоротні активи - будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи;
Згідно ч.3 Інструкції, списанню підлягають матеріальні цінності як такі, що: а) непридатні для подальшого використання; б) виявлені в результаті інвентаризації як недостача; в) морально застарілі; г) фізично зношені; ґ) пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом нових об'єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.
За положенням ч.5 Інструкції, списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом, зокрема, їх продажу.
Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року (ч.6 Інструкції).
У відповідності до п.11 Інструкції, дозвіл на списання матеріальних цінностей як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як недостача) надається в такому порядку: а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету:вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 5000 гривень - з дозволу керівника установи.
Пунктом 22 Інструкції встановлено, що продаж матеріальних цінностей, які згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 N 64 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за N 459/4680, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом) відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 N 1976 ( z0692-00 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 за N 692/4913, із змінами та доповненнями.
До матеріалів справи додано акт № 4 технічного стану навісу для зберігання бочко-тари від 04.07.2002, складений комісією, В акті вказано, навіс потребує заміни кровлі і частково сітки рабіца, якою навіс був огороджений.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.202 на засіданні постійно діючої комісії при Кременчуцькому льотному коледжі, за результатами розгляду листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" прийнято рішення, оформлене протоколом №10, про виставлення на продаж навісу для зберігання бочкотари складу ПММ аеродрому В.Кохнівка у зв'язку із недоцільністю його ремонту і подальшого використання.
Вирішено провести реалізацію через біржу, згідно з «Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ».
11.09.2002 між Кременчуцьким льотним коледжем (продавець) та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №166 навісу для зберігання бочкотари, загальною площею 72,00 м2, 1992 року введення в експлуатацію, який розташований на території аеродрому “Велика Кохнівка” Кременчуцького льотного коледжу.
У вказаному договорі зазначено про те, що договір укладено згідно з протоколом №42 від 11.09.2002 біржових торгів на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі.
Про укладення договору №166 від 11.09.2022 за наслідками проведення біржових аукціонних торгів свідчить карточка реєстрації угоди № 166 від 11.09.2002 року та протокол № 42 біржових аукціонних торгів основними засобами виробництва державного майна України на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі від 11.09.2002 року (т.1 а.с.183-186).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідач придбав навіс для зберігання бочкотари у відповідності до вимог чинної на час укладення вказаного договору «Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ», затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 № 142/181.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти України від 04.12.2002, яким Кременчуцькому льотному коледжу погоджено продаж навісу для зберігання бочкотари в порядку, передбаченому «Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ».
Положення «Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ» не передбачали погодження відчуження нерухомого майна з Фондом державного майна України, у зв'язку з чим, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту передачі ТОВ “НВО “АВІА” спірного майна саме на підставі оскаржуваного договору №67 від 17.09.2002.
Посилання позивача про те, що продаж спірного майна мав відбуватися відповідно до «Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 є безпідставними, з огляду на наступне.
Як зазначено у вказаному Положенні, ним визначено порядок відчуження суб'єктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами, функції з управління майном яких в установленому порядку передані до державних органів приватизації, державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, Фонд майна Автономної Республіки Крим, регіональні відділення Фонду державного майна України (далі - державні органи приватизації).
Таким чином, Положенням було врегульовано порядок продажу майна державних підприємств, а не установ, якою був Кременчуцький льотний коледж.
Крім того, зазначене положення стосується майна, функції з управління яким передано до органів приватизації.
Фонд державного майна України в письмових поясненнях суду першої інстанції зазначив про те, що спірне майно в стадії приватизації не знаходилося; відомості стосовно майна - “навісу для зберігання бочкотари” загальною площею 72 кв. м суб'єктом управління до Фонду з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися.
Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що продаж спірного майна відбувся з порушенням ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна" та «Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю» є безпідставними.
Крім того, судова колегія враховує наступне.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Позивач не є стороною договору № 67 від 17.09.2002 року.
Сторонами оспорюваного договору № 67 від 17.09.2002 є Кременчуцький льотний коледж (код ЄДРПОУ 01132369) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “АВІА”.
Як свідчать матеріали справи, Кременчуцький льотний коледж з кодом ЄДРПОУ 01132369, як юридична особа був створений рішенням колегії Міністерства освіти України від 23.06.1993 року 13/2 та зареєстрований у виконкомі Кременчуцької міської ради у відповідності до розпорядження № 1332 від 05.11.1997 року, що підтверджується Статутом Кременчуцького льотного коледжу, затвердженого 16.10.1997 (т.1 а.с.116-119).
10.06.2003 Національним авіаційним університетом прийнято наказ № 101/09 "Про заходи щодо реорганізації Кременчуцького льотного коледжу, згідно з яким вирішено утворити у структурі Національного авіаційного університету - Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (т.1 а.с.219).
15.09.2003 зареєстровано Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), тобто код ЄДРПОУ залишився тим самим (т.1 а.с.120).
24.04.2008 року внесено запис про припинення юридичної особи Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) внаслідок реорганізації. Правонаступництвом всіх прав та обов'язків вказано Національний авіаційний університет (код ЄДРПОУ - 01132330) (т.1 а.с.120).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №186 від 13.03.2019 передано цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код згідно з ЄДРПОУ 01132369) із сфери управління Міністерства освіти і науки до сфери управління Міністерства внутрішніх справ з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений структурний підрозділ та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
Разом із тим, у наведеному розпорядженні не вказано про те, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (кодом ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору № 67 від 17.09.2002.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №423 від 30.05.2019 затверджено акт приймання передачі від 23.05.2019, згідно з яким цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету прийняти до сфери управління МВС.
В матеріалах справи міститься наказ від 29.05.2019, яким Національний авіаційний університет вирішив припинити діяльність Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) як свого відокремленого підрозділу шляхом його приєднання до Харківського національного університету внутрішніх справ; встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов'язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (т.1 а.с.220).
Однак, суду не надано доказів прийняття уповноваженим органом (Кабінетом Міністрів України) рішення про правонаступництво майнових і немайнових прав та обов'язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету до Харківського національного університету внутрішніх справ, а Національний авіаційний університет не є таким уповноваженим органом, тому посилання апелянта на наказ від 29.05.2019 є необґрунтованим.
Відповідні відомості та записи про правонаступництво не містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
До матеріалів справи позивачем надано Статут Харківського національного університету внутрішніх справ (затверджений наказом МВС України від 11.10.2019 №857), в якому не визначено правонаступництво від Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету. Разом із тим в п. 13 розділу I Статуту вказано, що підрозділи університету після погодження з МВС утворюються рішенням вченої ради Університету. Згідно з п.14 розділу I Статуту - до територіально відокремлених структурих підрозділів (філій) Університету належить Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
До матеріалів справи додано рішення вченої ради позивача від 28.05.2019 про створення відокремленого структурного підрозділу у складі Харківського національного університету внутрішніх справ.
Отже від Національного авіаційного університету и до Харківського національного університету внутрішніх справ був переданий, як цілісний майновий комплекс, Кременчуцький льотний коледж, тобто майно. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 № 186-р , Статут позивача інші матеріали справи , вказані вище не свідчать про правонаступництво останнього від будь-якої юридичної особи в результаті одержання майна коледжу.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не доведено факт правонаступництва від Кременчуцького льотного коледжу , а доводи апеляційної скарги позивача цих висновків не спростовують.
За таких обставин твердження позивача (апелянта) про порушення його прав як власника відчуженого майна є необґрунтованими.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував наявність у нього права власності на спірний об'єкт - навісу для зберігання бочкотари загальною площею 72,00 кв.м.
Судова колегія враховує, що відповідачем проведено обстеження об'єкту, за результатами якого складено акт від 10.04.2003, в якому зафіксовано, що будівля колишньої заправочної станції складу ПММ і навіс для зберігання бочкотари для подальшої експлуатації не придатні; виконання капітального ремонту недоцільне у зв'язку із його великою вартістю.
На підставі розпорядження ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “АВІА” №1 від 11.04.2003 було прийнято рішення демонтувати навіс для зберігання бочкотари, а на його місці побудувати майстерню з ремонту високотехнологічного обладнання.
Відповідач здійснив модернізацію, реконструкцію, будівництво нових будівель і споруд та після введення їх в експлуатацію зареєстрував право власності на майновий комплекс будівель і споруд за адресою: вул. Сковороди, буд. 56, с.Рокитне, Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “АВІА” зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, № 1-20; резервуари РВС-2000, № 21-22; резервуари Р-60, № 23-26; резервуари Р-25, № 27-29; резервуар Р-15, № 30 (т.1 а.с.16-17).
Таким чином, спірне майно - навіс для зберігання бочкотари, загальною площею 72,00 м2, 1992 року введення в експлуатацію, який просить витребувати апелянт, припинила своє існування та відповідно, не знаходиться у володінні відповідача, що є однією із умов для витребування майна на підставі ст.387 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в позовних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2002 №67 та витребування з чужого незаконного володіння навісу для зберігання бочкотари загальною площею 72 кв.м.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження судом першої інстанції доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2021 у справі №917/149/21 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 270, п. 51 ч. 1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.10.2021 у справі №917/149/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 14.10.2022.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков