Справа № 638/7360/21 Номер провадження 22-ц/814/1816/22Головуючий у 1-й інстанції Шишкін О.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
04 жовтня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Одринської Т.В.
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря Ряднини І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лой Федора Анатолійовича
на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року, -
19 травня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із вказаною заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони вчинення певних дій, а саме: заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, іншим особам та органам, а також будь - яким особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 , предметом якого є зобов'язання останнього повернути грошові кошти, отримані ним за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який визнано судом недійсним.
На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 520000 грн., що еквівалентно 20000 доларам США. Після визнання договору недійсним заявник вважає, що є всі підстави для застосування реституції за вказаним договором. Проте, з боку ОСОБА_3 існує ризик не повернення даних грошових коштів. Заявник зазначає, що оскільки у власності ОСОБА_3 не зареєстровано нерухомого майна, то зазначена квартира, право власності на яку було предметом договору купівлі-продажу, залишається єдиною гарантією повернення грошових коштів, які заявник передав за вказаним договором.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 травня 2021 року заяву задоволено.
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, іншим особам та органам, а також будь-яким особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Роз'яснено ОСОБА_1 , що він повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
З вказаним судовим рішенням не погодилася ОСОБА_2 , в інтересах якої апеляційну скаргу подав її передставник - адвокат Лой Ф.А., в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом заборони реєстраторам та іншим органам, вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на квартиру, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що вказаний об'єкт нерухомості перебував у спільній власності подружжя. Оскаржуваною ухвалою, порушуються законні права ОСОБА_2 , так як між нею та ОСОБА_3 , як колишнім подружжям, на добровільних засадах вирішено питання поділу спірної квартири. У зв'язку з накладеною забороною, вона позбавлена права зареєструвати за собою право власності на частку у спільному майні.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, враховуючи доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду..
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен перевірити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема: чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову
Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав, що має на меті звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання останнього повернути грошові кошти отримані за договором купівлі- продажу від 13.05.2019 року квартири АДРЕСА_1 , який постановою Харківського апеляційного суду від 28.04.2021 року визнано недійсним.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказує що ним на виконання вказаного договору передано ОСОБА_3 520000 грн, що еквівалентно 20 000 доларам США, ще до укладення договору. Оскільки, договір визнано недійсним, ОСОБА_3 зобов'язаний повернути отримані ним кошти за вказаним договором.
Враховуючи ту обставину, що при застосуванні наслідків недійсності правочину, існує ризик відчуження квартири, яка була предметом договору купівлі- продажу від 13.05.2019 року, суд першої інстанції прийшов до вірного, висновку що заявлений ОСОБА_1 захід забезпечення позову, є співмірним із вимогами можливого позову.
Обраний вид забезпечення позову не перешкоджає користуватися ОСОБА_3 своєю власністю, є виправданим та ґрунтується на законі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що вказаний об'єкт нерухомості перебував у спільній власності подружжя та оскаржуваною ухвалою, порушуються законні права ОСОБА_2 на вказану нерухомість, колегія суддів до уваги не бере.
Додана до апеляційної скарги заява від 28.06.2021 р., в якій ОСОБА_3 не заперечує проти видачі свідоцтва про право власності на Ѕ частину квартири ОСОБА_2 , не є договором про поділ майна подружжя.
Відповідно до вимог Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України, договір про поділ майна подружжя повинен бути нотаріально посвідчений та відповідно внесений до реєстру. Надана ОСОБА_2 заява засвідчує лише справжність підпису заявника на ній та не дає правових підстав для реєстрації права власності за останньою.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом вжито неспівмірні заходи забезпечення позову спростовуються матеріалами справи та самими позовними вимогами, предметом яких є правомірність отриманих ОСОБА_3 коштів за договором купівлі продажу квартири.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке було предметом договору, визнаного недійсним. За таких обставин, суд першої інстанції не порушив принцип диспозитивності та не вийшов за межі заяви представника позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лой Федора Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.10.2022.
Головуючий суддя : Т.В. Одринська
Судді: О.О.Панченко
В.П. Пікуль