Справа № 538/2043/20 Номер провадження 22-ц/814/2185/22Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
06 жовтня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Пікуля В.П., Панченка О.О.,
за участю секретаря судових засідань: Ряднини І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство страхова компанія "ІНГО", Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи, за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року, -
В листопаді 2020 року Комунальне підприємство "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" звернулося до суду з вказаним позовом.
Позов мотивовано тим, що 03.02.2020 року о 18:30 год. на 224+350 км. АД Київ - Харків - Довжанський водій "Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області" ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Автоспецпром АСПА 941157.018.03 , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 , днз НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Вказує, що ОСОБА_1 є працівником "Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області" та 03.02.2020 року виконував свої службові обов'язки на автомобілі Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Згідно п. 2.2 посадової (робочої) інструкції водія автогосподарства, затвердженої наказом № 87 від 03.12.2015 року начальника ОАГ ЗУОЗ В.П.Руденко, водій зобов'язаний утримувати автомобіль в справному стані згідно вимог "Правил дорожнього руху" і правил технічної експлуатації, викладених в інструкціях по експлуатації автомобілів заводів -виробників.
Відповідно до п. 4.1 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених цією посадовою інструкцією обов'язків.
Згідно п. 4.6 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів водій несе відповідальність за завдання матеріального збитку організації в межах, встановлених чинним законодавством.
Згідно платіжного доручення № 1204 від 17.08.2020 року, платіжного доручення № 1243 від 17.08.2020 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2020 року, позивачем сплачено 17.08.2020 року за надання послуг з ремонту автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 146 115,52 грн.
Згідно з висновком експерта Полтавського відділення "Інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса" № 306 від 25.06.2021 року за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, технічна можливість уникнути пригоди для водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, в діях водія автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП. Власником автомобіля ТАТА LPT 613 д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивачу нанесено матеріальних збитків на загальну суму 146 115,52 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року - в задоволенні позову було відмовлено.
Стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 22548359) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені ним витрати за проведену судову автотехнічну експертизу в розмірі 6 864,40 грн.
В стягненні солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" судового збору відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки він керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, та саме Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, як володілець транспортного засобу має нести обов'язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.
Окрім того, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами в даній справі, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, була застрахована у Акціонерній страховій компанії "Інго Україна" і представником відповідача 05.02.2020 року було подано до цієї компанії повідомлення про ДТП 2341227. Таким чином, позивач має право на отримання відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 від АСК "Інго Україна".
Не погодившись із таким вирішенням спору, "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вина у діях водіїв, учасників ДТП встановлена та доведена належними доказами.
Вважає що, діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивачу нанесено матеріальних збитків на загальну суму 146 115,52 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вважає, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 03.02.2020 року о 18:30 год. на 224+350 км. АД Київ - Харків - Довжанський водій "Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров"я Полтавської області" ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 , днз НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.05.2020 року провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито, в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 є працівником "Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області" та 03.02.2020 року виконував свої службові обов'язки на автомобілі Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АСК "Інго Україна".
05.02.2020 року ОСОБА_1 було подано до компанії повідомлення про ДТП .
Встановлено, що за надання послуг з ремонту автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , позивачем сплачено 146 115,52 грн.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу АО/4803244 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у СК "БРОКБІЗНЕС".
Звертаючись до суду позивач не заперечував той факт, що він не звертався до страхової компанії з заявами про виплату страхового відшкодування, так як у страховика не виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування саме позивачу. Позивачем вказував, що спільними діями відповідачів майну позивача завдано шкоду, яка на підставі ст. 1190 ЦК України підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів.
Відповідно до листа № 296-05 від 03.05.2022 року Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" повідомила, що за фактом ДТП, яка сталася 03.02.2020 року за участю транспортних засобів Автоспецпром АСПА 941157.018.03 д.н.з. НОМЕР_1 та ТАТА LTP 613 д.н.з. НОМЕР_2 , потерпіла особа не зверталася із заявою про страхове відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ АО/4803244, відповідно страхове відшкодування не виплачувалося.
Крім того, за фактом ДТП, яка сталася 03.02.2020 року , КП "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров"я Полтавської облсті Полтавської обласної ради" не зверталося із заявою про страхове відшкодування до Страхової компанії "БРОКБІЗНЕС" за полісом ОСЦПВВНТЗ АО/4803244, відповідно страхове відшкодування не виплачувалося.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Автоспецпром АСПА 941157.018.03, д.н.з. НОМЕР_1 від страховика.
Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами в даній справі, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТАТА LPT 613, була застрахована у Акціонерній страховій компанії "Інго Україна".
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним
із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону).
Доводи представника позивача про те, що у страховика не виник обов'язок по виплаті страхового відшкодування позивачу, є його припущенням, так як підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування визначені статтею 37 Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". У разі наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, страховик зобов'язаний повідомити про це заявника. Проте, матеріали справи не містять такої відмови КП "Об"єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради", у зв'язку з тим, що у страховика не виник обов'язок по його виплаті.
Позивач вважає, що вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем ТАТА LTP 613 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 доведена належними доказами та позивач має право на стягнення з останніх в солідарному порядку шкоди, завданої майну належному позивачу.
В свою чергу, відповідальність особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, в межах страхового відшкодування, покладається на страховика, в даному випадку на СК «ІНГО».
Для покладення на винних осіб солідарної відповідальності за завдану шкоду, необхідно довести що саме спільними діями або їхньою бездіяльністю завдано шкоду потерпілому. При наявності вини обох водіїв (учасників) має значення ступінь вини кожного з них.
Матеріали справи не містять належних доказів для покладення на відповідачів солідарної відповідальності. Ступінь вини кожного з них позивачем не обґрунтовано.
Позовні вимоги до ОСОБА_1 , як працівника підприємства, позивачем в порядку ст. 130 - ст. 136 КЗпП України, не пред'являлися.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для покладення на відповідачів солідарного обов'язку відшкодувати позивачу понесених останнім витрат на ремонт власного автомобіля, не має.
Вирішуючи питання щодо стягнення понесених відповідачами у даній справі судових витрат, суд виходив з вимог ст. 141 ЦПК України.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг адвоката визначено сторонами безпосередньо в Договорах про надання правничої ( правової ) допомоги у фіксованому розмірі, сума не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, в такому випадку детальний опис робіт не потрібен.
Таким чином, ОСОБА_1 надав належні докази понесення ним судових витрат на правничу допомогу у даній справі у розмірі 1 000,00 грн. Відповідча ОСОБА_3 також надав належні та допустимі докази понесенння ним витрат на правничу допомогу, в загальному розмір 15 000,00 грн. Зазначені витрати є співмірними з заявленими позовними вимогами та підтвердженими належними доказами, які позивачем не спростовано.
Окрім того, встановлено, що в ході розгляду справи, ОСОБА_1 , здійснено оплату вартості судової автотехнічної експертизи, а тому суд прийшов до вірного висновку, що вказані витрати підлягають відшкодуванню з позивача, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради" залишити без задоволення.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.10.2022р.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль