06 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/13115/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 ( суддя першої інстанції Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/13115/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання протиправним та скасування рішення про ненадання допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 22.09.2021 №33 про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі та зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з червня 2021 року.
Вимоги позову позивачка обґрунтувала посилаючись на приписи Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, вважає протиправними дії відповідача щодо не призначення щомісячної адресної допомоги, оскільки з 05.03.2021 вона працевлаштована, тому має право на призначення адресної допомоги. Позивачка зазначила, що аналіз пункту 3 Порядку, свідчить про те, що абзац, відповідно до якого особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, стосується призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк. Просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року позов задоволено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач зазначивши, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. 15.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до УСЗН по Дніпровському району з заявою та необхідними документами для визначення права на отримання допомоги. За наданими документами було з'ясовано, що заявниця звільнена з Запорізького відділення ПАТ «МТБ БАНК» №1 01.09.2020 та влаштувалася до запорізького відділення №8 АТ «АКБ КОНКОРД» 05.03.2021. Оскільки між датою звільнення та датою прийому на роботу пройшло більше чотирьох місяців рішенням УСЗН по Дніпровському району від 22.03.2021 з 07.01.2021 згідно пункту 7 Порядку виплату щомісячної адресної допомоги припинено.
За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити у задоволені позову.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок збройного конфлікту на території Донецької області, у зв'язку з чим, покинула попереднє місце проживання ( АДРЕСА_1 ) та переїхати до м. Запоріжжя.
З того часу позивач проживала за адресою: АДРЕСА_2 , проте з 18.05.2021 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
За попереднім місцем проживання, позивач перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району у продовж періоду з 26.05.2016 по 18.05.2021. За відповідний час ОСОБА_1 отримувала щомісячну адресну допомогу на проживання, передбачену Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №505 від 01.10.2014 (надалі - Порядок №505).
У квітні 2021 року позивач отримала повідомлення про припинення виплати відповідної соціальної допомоги з 08.11.2020 на підставі пункту 7 Порядку №505. Відповідне рішення обґрунтовано тим, що 07.09.2020 ОСОБА_1 , було звільнено з Запорізького відділення ПАТ “МТБ БАНК”, та у подальшому працевлаштувалась 05.03.2021 до Запорізького відділення №8 АТ “АКБ КОНКОРД” (де працює по теперішній час), та оскільки між датою звільнення та датою прийому на роботу пройшло більше чотирьох місяців, виплату допомоги було припинено.
У подальшому, 20.05.2021 ОСОБА_1 , звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (зважаючи на зміну місця проживання) за оформленням щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на виплату житлово-комунальних послуг.
Зважаючи на досить тривалу відсутність відомостей про результати розгляду заяви, представником позивача адвокатом Дев'ятковим А.О. було направлено запит про результати розгляду відповідної заяви, у відповідь на що, отримано лист Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 03.09.2021 №08-07/2900, яким зазначено про прийняття рішення Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району №20 від 09.06.2021, на якій було вирішено відтермінувати призначення соціальних виплат ОСОБА_1 та звернутись до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації щодо надання консультацій.
З огляду на відсутність повноважень, згідно пункту 8 Порядку №505, щодо прийняття такого рішення як “відтермінування”, представником направлено повторний запит із зазначенням відповідного факту, клопотанням про надання копії звернення та клопотанням про повідомлення рішення у разі розгляду заяви ОСОБА_1 по суті.
Так, листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 29.09.2021 №08-07/3197 повідомлено, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийнято рішення №33 від 22.09.2021, яким відмінено рішення №20 від 09.06.2021, та відмовлено ОСОБА_1 у призначені соціальних виплат згідно пункту 7 Порядку №505 (у разі звільнення та подальшого не працевлаштування).
Витяг з протоколу №33 від 22.09.2021 представником ОСОБА_1 отримано разом із листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.11.2021 №08-07/3883.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірним в даному випадку питанням є чи має позивачка право на отримання щомісячної адресної допомоги відповідно до заяви від 15.03.2021 року.
Згідно до приписів частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (Порядок №505, в редакції на момент спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
За вимогами п.3 Порядку №505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Якщо документи, подані уповноваженим представником сім'ї, не відповідають вимогам цього Порядку, уповноважений орган протягом семи робочих днів після отримання таких документів надсилає у письмовому вигляді уповноваженому представнику сім'ї інформацію про відмову у призначенні грошової допомоги з обґрунтуванням причин такої відмови (п. 5 Порядку №505).
Пунктом шостим Порядку №505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до п.7 Постанови №505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
За приписами п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги; у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.
Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Згідно витягу з протоколу Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 22.09.2021 №33 підставою для відмови позивачці у призначенні грошової допомоги визначено пункт 7 Постанови № 505 (а.с. 17). При цьому дане рішення взагалі не містить ні фактичних обставин, встановлених Управлінням при розгляді заяви позивачки, ні мотивування з якого відповідач виходив, приймаючи це рішення.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Суд зазначає, що саме посилання на п. 7 Порядку № 505, не виключає право позивача на отримання адресної допомоги.
У разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.
З аналізу пункту 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена але її виплата була припинена з зазначених підстав.
Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка зверталася не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, тому посилання відповідача на п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг є безпідставним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відмова позивачу у відновленні виплати щомісячної адресної допомоги з підстав не працевлаштування є протиправною.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції спростовуються викладеним та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційних скарг є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 в адміністративній справі №280/13115/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва