11 жовтня 2022 року м. Ужгород№ 260/3206/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Гавій Л.В.
за участі представників
позивача: Сідак П.П.
відповідача: Барановська О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 жовтня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 11 жовтня 2022 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, 27 прикордонний загін), яким просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини через сімейні обстаини або інші поважні причини та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини через сімейні обставини або інші поважні причини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наказу командира 27 прикордонного загону № 497-ОС від 18.07.2022 року його виключено зі списків особового складу 27 прикордонного загону, станом на день звільнення загальна вислуга років складає 19 років 07 місяців 12 днів, у зв'язку з чим, на його переконання він має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 19 років. Однак, до теперішнього часу відповідачем не виплачено йому таку грошову допомогу. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною. Також, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2020 року по справі №822/3008/17.
Ухвалою судді від 02.09.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за сімейними обставинами за підпунктом г пункту 3 частини 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» повинні бути: наявність сімейних обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; наявність вислуги 10 років і більше. Стверджує, що звільнення на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (або ж дітей) віком до 18 років) не є підставою для звільнення за підставою, передбаченою переліком сімейних обставин, визначених Кабінетом Міністрів України, відповідно не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у 27 прикордонному загоні та був звільнений з військової служби на підставі наказу командира 27 прикордонний загін № 497-ОС від 18.07.2022 року на підставі підпункту «ґ» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (а.с.7).
Згідно даного наказу на момент звільнення позивача вислуга років складала: календарна 12 років 10 місяців 14 днів, в пільговому обчисленні 06 років 08 місяців 28 днів, загальна вислуга років - 19 років 07 місяців 12 днів.
Відповідно до вказаного наказу, при звільненні зі служби ОСОБА_1 не отримував одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 19 років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини щодо соціального і правового захисту військовослужбовців, в тому числі щодо права на одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні зі служби, регулюються нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічна правова норма міститься в абзаці 4 пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - Порядок №393).
За змістом правових норм абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та абзацу третього пункту 10 Порядку №393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
В розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають права на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Відповідно до пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Отже, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (має дитину віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII. Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.
Відповідно до розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок №260), у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, в даному Порядку №260 допущено власне трактування положень статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Порядку №393.
В силу вимог ст.7 КАС України норми Порядку №260 не мають вищої юридичної сили у відношенні до Закону №2011-XII та Порядку №393, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та зміст наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність у відповідача станом на час звільнення позивача, обов'язку щодо виплати останньому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення, так само як і доказів відсутності підстав для такої виплати.
Отже, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на норми ч.4 ст.245 КАС України, враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до 27 прикордонного загону ім. Героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті