Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
22.07.2010Справа №2-31/2983-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз - Д2» (95011, м.Сімферополь, вул..Пушкіна, 35/2; ЗКПО 23894566)
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» (98179, м.Феодосія, с.Берегове, вул..Курортна, 6; ЗКПО 20671216)
про стягнення 6046,48грн.
Суддя А.В.Привалова
Від позивача - Кириленко О.С., дов. у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз - Д2» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів №203 від 17.06.2009 в сумі 5287,99грн., індексу інфляції у сумі 198,40грн., пені у сумі 492,90грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 67,19грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної сплати грошових коштів за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені за порушення виконання зобов'язань. В правове обґрунтування позивач посилається на положення договору та приписи ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України .
Відповідач у судові засідання не зявився, явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань або заяв від відповідача до суду на час судового засідання не надходило.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання доказів та відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.
Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 ГПК України в межах строку, встановленого ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,
17 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз - Д2» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» (Покупець) укладено договір №203 купівлі-продажу товарів, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити продукцію на умовах і в строки, передбачені дійсним договором (далі - Договор).
Строк дії договору до 31.12.2010 (п.5.1 Договору).
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що асортимент, кількість та ціна продукції, що постачається Покупцю, встановлюється у накладних, представлених Постачальником, які є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції здійснюється на адресу: с.Берегове, вул.Курортна, 6.
Відповідно до розділу 3 вказаного договору загальна сума договору складає суму усіх поставок, здійснених на умовах даного договору. Розрахунки за продукцію здійснюються в порядку попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або іншими, передбаченими діючим законодавством України видами розрахунків, з обов'язковим зазначенням номеру і дати накладної в призначенні платежу. У випадку розрахунків з відстроченням платежу, відстрочка допускається на строк 14 днів зі дня отгрузки продукції покупцю (п.3.4 договору).
Позивач поставів відповідачеві продукцію на загальну суму 5287,99грн., що підтверджується витратними накладними №FED0003636 від 20.06.2009, № FED0004354 від 13.07.2009, № FED0003890 від 29.06.2009, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.
Відповідач зобов'язання по оплаті поставленої продукції у встановлений договором строк не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5287,99грн.
Дані обставини зявились підставою для зверення ТОВ «Союз Д-2» з даним позовом про стягення з відповідача заборгованості за договором у загальній сумі 6046,48грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та застосуванням фінансових санкцій.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт виконання позивачем взятих на себе забов'язань за вказаним договором щодо поставки продукції відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №FED0003636 від 20.06.2009, № FED0004354 від 13.07.2009, № FED0003890 від 29.06.2009 на загальну суму 5287,99грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (а.с.9-12).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином взяті на себе забов'язання щодо сплати у встановлений договором строк за отриману за вказаними вище витратними накладними продукцію не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 5287,99грн.
Факт наявності вказаної заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.08.2009, який підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками (а.с.13).
Доказів оплати суми боргу у розмірі 5287,99грн. частково або в повному обсязі відповідачем суду не надано.
Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5287,99грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за отримані послуги, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми та встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.
Згідно розрахунку позовних вимог, зазначеного позивачем у позовній заяві, на суму основного боргу позивачем нараховано 3% річних від суми боргу за 155 днів прострочення платежу в сумі 67,19грн. Перевірівши наданий розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині у заявленій сумі є обґрунтованими і підлягають задволенню.
Також з наданого розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем на суму основного боргу нарахований індекс інфляції в сумі 198,40грн. за період з вересня 2009 по грудень 2009.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд вбачає, що позивач невірно розрахував суму інфляційних втрат. Враховуючи, що відшкодуванню підлягає сума заборгованості за різні періоди, то сума заборгованості збільшується на величіну індексу інфляції відповідного періоду, результати складаються. Зазначена позиція щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладена у рекомендаційному листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97р., який є чинним на день розгляду справи.
Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за вищевказаний період складає 142,77грн., який складється наступним чином: (сума боргу х індекс інфляції відповідного місяця) : 100% - сума боргу = сума інфляції, результати складаються. Проте, позивач помилково нарахував індекс інфляції на суму боргу вже збільшену на індекс інфляції відповідного місяця, що призвело до необгрунтованого завищення суми інфляційних втрат в розмірі 55,63грн.(198,40грн. - 142,77грн.).
З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 198,40грн. підлягає задоволенню частково в сумі 142,77грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 55,63грн. слід відмовити.
Позивач також просить стягнути пеню у розмірі 492,90грн. за період з 28.07.2009 по 01.02.2010 за 155 днів прострочення платежу, однак розрахунок пені позивачем здійснено невірно.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відстоках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Покупця за договором згідно п.3.4, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожень день прострочки.
Відповідно до ч.1 ст.231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач згідно розрахунку нарахував пеню за 155 днів прострочення платежу за період з 28.07.2009 по 01.02.2010 від загальної суми боргу 5287,99грн., вказуючи днем, з якого у відповідача виникла прострочка платежу, останій день оплати продукції на умовах відстрочки платежу на 14 днів за останньою витратною накладною. Перевірвши розрахунок пені, суд вважає, що стягенню підлягає 463,60грн.
Так, за період з 28.07.09 по 11.08.09р. пеня складає: (5287,99 х 22%подвійна облікова ставка НБУ : 365 х 15днів) : 100% = 47,81грн. А за заявлену позивачем кількість днів прострочки - 140 днів за період з 12.08.2009 по 01.02.2010 пеня складає: (5287,99х20,5%:365х140днів) : 100% = 415,79грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 492,90грн. підлягає задоволенню частково в сумі 463,60грн.(47,81+415,79). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 29,30грн. слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5287,99грн., інфляційних втрат в сумі 142,77грн., 3% річних в розмірі 67,19грн. та 463,60грн. пені. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.
У судовому засіданні за згодою позивача проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Відповідно до ст..85 Господарського процесуального кодексу України повний текст рішення офрлмено та підписано 26.07.2010.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,44,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» (98179, м.Феодосія, с.Берегове, вул.Курортна, 6; р/р260090136570 в КФ ВАТ «Імпромбанк» м.Феодосія, МФО 384481, ЗКПО 20671216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз - Д2» (95011, м.Сімферополь, вул.Пушкіна, 35/2; р/р2600711275 в КРД ВАТ «Райфайзен банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 23894566) заборгованість за договором купівлі-продажу товарів №203 від 17.06.2009р. в сумі 5287,99грн., інфляційні втрати у розмірі 142,77грн., 3% річних у розмірі 67,19грн., пеню в сумі 463,60грн., державне мито у сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232,68грн.
3. В іншій частині позовних вимог у стягненні пені в сумі 29,30грн. та інфляційних втрат у розмірі 55,63грн. відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити на адресу сторін поштою.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.