Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
05.08.2010Справа №2-18/3328-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехпоставка», м. Сімферополь (вул. Полігонна, 87-А, м. Сімферополь, 95000)
До відповідача - Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина», м. Сімферополь (вул. Севастопольська, 94, кім. 720 б, м. Сімферополь, 95015)
Про стягнення 14 437,35 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Фаіз Л.Р., представник, довіреність від 01.02.2010р.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтехпоставка», м. Сімферополь - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина», м. Сімферополь - відповідача, в якій просить стягнути на користь позивача пеню по договору оренди у розмірі 14 437,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №1-а нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Севастопольське шосе, 8, с. Чистеньке, Сімферопольський р-н. Строк оренди по даному договору складає 12 календарних місяців, якій обчислюється з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі об'єкта оренди. Відповідно до Договору, об'єкт договору повинен був повернений відповідачем та прийнятий позивачем не пізніше 10 днів з моменту припинення строку дії договору оренди, тобто до 14.02.2010р., але відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином та повернув об'єкт оренди позивачу лише 20.03.2010р., у зв'язку з чим, згідно до п. 2.6. договору, він повинен сплатити пеню у розмірі 14 437,35 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
20.07.2010 року та 05.08.2010 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Причини неприбуття представника у судові засідання суду не відомі.
05.08.2010 року представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
03.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтехпоставка» (орендодавець) та Приватним підприємством «Транспортна компанія «Ірина» укладено договір оренди нежилих приміщень за адресою: с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 8.
Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилих приміщень за адресою: с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 8, загальною площею 1772,2 кв.м. для використання у якості транспортної бази підприємства, а орендар зобов'язується оплачувати орендну плату на умовах і у строки, передбачені дійсним договором.
Строк оренди за цим договором, згідно з пунктом 12.1, складає 12 календарних місяців та обчислюється з моменту підписання між сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідний акт був підписаний 03.02.2009 р. (а. с. 15).
Пунктом 12.2 договору сторони погодили, що у разі якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону по наміри припинити його дію, то договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року у справі № 2-7/1242-2010 встановлено, що листами №10 від 17.12.2009 р., №12 від 29.12.2009 р., №1 від 04.01.2010 та №2 від 11.01.2010 р. позивач попередив Приватне підприємство “Транспортна компанія “Ірина” про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, у зв'язку із чим договір оренди припинив свою дію.
Згідно з пунктом 2.6 договору, об'єкт оренди повинен бути повернений орендарем і прийнятий орендодавцем не пізніше 10 днів з моменту припинення дії договору.
Матеріали справи свідчать, що лише 20.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кримтехпоставка” та Приватним підприємством “Транспортна компанія “Ірина” був підписаний акт приймання-передачі, за яким нежилі приміщення, розташовані за адресою: Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 8, були повернуті ТОВ “Кримтехпоставка”.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач не представив суду доказів своєчасного повернення позивачу об'єкта оренди, тобто до 14.02.2010 року, у зв'язку із чим, враховуючи те, що Акт прийому-передачі майна було підписано лише 20.03.2010 року, про строчка виконання орендарем своїх зобов'язань за договором № 1-а від 03.02.2009 року складає 34 дня.
Пунктом 2.6 договору оренди передбачено, що у разі порушення орендарем строку повернення майна орендодавцю, орендар сплачує пеню у розмірі 0,1% від балансової вартості об'єкта оренди за кожний день прострочи.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 14437,35 грн. за 45 днів прострочки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 2.6 договору оренди передбачено, що у разі порушення орендарем строку повернення майна орендодавцю, орендар сплачує пеню у розмірі 0,1% від балансової вартості об'єкта оренди за кожний день прострочи.
За розрахунками суду, пеня підлягає стягненню за період з 14.02.2010 року (останній строк повернення майна) по 20.03.2010 року (дата підписання Акту), тобто за 34 дня, а не за 45, як просить позивач у своїй позовній заяві, у зв'язку із чим, сума пені підлягає перерахуванню та зменшенню.
Відповідно до довідки № 91/02-п від 30.07.2010 року та оборотів рахунку 103, балансова вартість об'єкту складає 320833,33 грн.
320,83 (0,1% балансової вартості об'єкта оренди) х 34=10908,22 грн.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню лише у сумі 10908,22 грн. У іншій частині позову суд відмовляє у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В судовому засіданні 05.08.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.08.2010 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина», м. Сімферополь (вул. Севастопольська, 94, кім. 720 б, м. Сімферополь, 95015; код ЄДРПОУ 34523590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехпоставка», м. Сімферополь (вул. Полігонна, 87-А, м. Сімферополь, 95000, код ЄДРПО України 32060762) пеню у сумі 10908,22 грн.; 109,08 грн. державного мита та 178,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.