03 серпня 2010 р. № 22/2090
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.01.2010р. та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 06.05.2010р.
у справі №22/2090
за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі
Хмельницької міської ради та Міського комунального підприємства
"Хмельницьктеплокомуненерго"
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
3-тя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій
області
про стягнення 26 769,68 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ялівчук А.А. -довіреність від 11.01.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
від Генеральної прокуратури: Рудак О.В. -прокурор відділу,
Заступник прокурора м. Хмельницького звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача 22 371,45 грн. суми основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 038,39 грн. інфляційних, 461,72 грн. 3% річних та 2 898,12 грн. пені, а всього 26 769,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 1172/393 від 03.04.2006р. щодо оплати своєчасно та у повному обсязі наданих позивачем відповідачу у період з 01.10.2008р. по 01.10.2009р. послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 26 769,68 грн.
Заперечення відповідача ґрунтуються на твердженні про неякісність послуг, які надавав позивач, та припиненням дії договору з січня 2007р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.01.2010 р. (суддя Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. (судді: Пасічник С.С., Гулова А.Г., Щепанська Г.А.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 22 371,45 грн. основного боргу, 1 038,39 грн. інфляційних втрат, 420,66 грн. -3% річних, 2 363,25 грн. пені.
Вказане рішення ґрунтується на положеннях ст.ст.193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України та мотивовано порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг. При цьому, задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення пені, суд першої інстанції виходив з положень п.7.2.3 договору та керуючись ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Не погоджуючись з рішенням господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та винести нове рішення про відмову в позові..
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.04.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 543, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно -нежитлові приміщення, що належать до державної власності (надалі - майно) площею 378,5 кв. м., розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди,11, та перебуває на балансі Державної академії статистики, обліку та аудиту, вартість якого визначена за незалежною оцінкою і становить 260500 грн.
Відповідно до п.5.8 вказаного договору орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною прокуратурою м. Хмельницького перевіркою встановлено, що 03.04.2006р. між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (енергопостачальна організація) та СПД ОСОБА_1 (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1172/393, згідно умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктами 6.1-6.3. вказаного договору визначено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Договір набуває чинності з 01.04.2006р. та діє до 01.04.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.1, 10.4)
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачу щомісяця направлялися рахунки для оплати за спожиту теплову енергію згідно встановлених тарифів (а.с.10-16), проте відповідач свої зобов'язання з оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 22 371,45 грн.
З огляду на це, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши наявність прострочення відповідачем оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, суди попередніх інстанцій, зробивши перерахунок заявлених позивачем сум, дійшли правомірних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 1 038,39 грн. інфляційних втрат та 420,66 грн. -3% річних.
Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача пені в сумі 2 363,25 грн., з огляду на наступне.
Так, п. 7.2.3 договору № 1172/393 сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.
Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута, а тому суди першої та апеляційної інстанції правильно стягнули з відповідача 2 363,25 грн. пені, врахувавши вимоги зазначеного вище Закону.
Посилання ж відповідача на неякісність наданих МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" послуг правомірно не прийняті судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки всупереч вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не доведена належними доказами вказана обставина.
Доводи відповідача про припинення дії договору № 1172/393 з січня 2007р. також правильно відхилені судами, з огляду на положення п. 10.4 вказаного договору та вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р. у справі №22/2090 - без змін.
Головуючий, суддя М. В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій