03 серпня 2010 р. № 44/93-22/709
Доповідач -суддя Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Ходаківської І.П.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року
у справі № 44/93-22/709
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант - Фарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ"
про стягнення 142141,65 грн.
за участю представників
позивача - Пархомчук Р.І.
відповідача - Балдинюк В.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року (суддя Самсін Р.І.) у справі № 44/93-22/709 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮЛГ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-Фарм” 356,70 грн. основного боргу, 384,85 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року (судді Новіков М.М., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) у справі № 44/93-22/709 рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2010р. у справі № 44/93-22/709 скасовано в частині відмови в позові, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишено без змін, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції позов задовольнити повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛГ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-Фарм” 142 141,65 грн. заборгованості, 1 421,41 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛГ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-Фарм” державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 710,71 грн.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить в зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2010 року.
Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар поставлений позивачем на користь відповідача згідно товарно-транспортних накладних № 40502, № 40503 від 01.03.2006р., № 40575 від 07.03.2006р., № 40685 від 13.03.2006р ТОВ фірма «ЮЛГ»не оплачений.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поставка продукції на користь відповідача підтверджує виникнення між сторонами відносин, які виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що товар прийнятий відповідачем згідно товарно-транспортних накладних від 01.03.2006р. № 40502 на суму 10 925, 73 грн., № 40503 на суму 121, 39 грн., від 07.03.2006р. № 40575 на суму 113570, 08 грн., від 13.03.2006р. № 40685 на суму 15589, 40 грн. мав бути оплачений з відстрочкою платежу 1 день від дати отримання товару (дати накладної), про що прямо зазначено у накладних.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що у позивача перед відповідачем також рахувалась заборгованість за поставлені товари, останній звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з чим наполягає про проведення зарахування на суму 139 849, 90 грн. в результаті чого заборгованість ТОВ фірма «ЮЛГ»за поставлені товари згідно спірних накладних на вказану суму припинилась і становила лише 356, 70 грн. Заява датована 28.03.2006р. та отримана директором ТОВ «Елегант-Фарм»31.03.2006р., що підтверджується підписом зазначеної особи на заяві скріпленим печаткою підприємства.
Як встановлено судами, сумарна вартість товарно-матеріальних цінностей переданих позивачем відповідачу, згідно товарно-транспортних накладних № 40502, № 40503 від 01.03.2006 р., № 40575 від 07.03.2006 р., № 40685 від 13.03.2006 р. становить 139 849,90 грн., а не 142 141,65 грн., виходячи з наступного.
Виправлення зроблені на вказаних накладних не відповідають Національним стандартам Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003. Виправлена в документі помилка повинна засвідчуватись відповідною відміткою "виправленому вірити", підписом особи з відповідними повноваженнями, його розшифрування, дати проставлення такої відмітки, а також печатки юридичної особи, за розпорядження (згоди) якої здійснюється виправлення. Водночас, вищевказані товарно-транспортні накладні містять лише чорнильне виправлення без жодних підтверджень достовірності таких виправлень.
Враховуючи вищевикладене, можна зазначити, що ці виправлення є неналежно посвідченими, а тому не можуть вважатись достовірними і враховуватись при розрахунку сторін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог 28 березня 2006 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно ч. 2 цієї ж статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Фактично іде мова про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог допускається у тому випадку коли: наявні дійсні однорідні взаємні зобов'язання між сторонами, строк виконання яких настав; таке зарахування не забороняється законодавством.
13 березня 2006 року Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", введено процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення кредиторських вимог та призначено розпорядника майна Захарчука В.С.
22 березня 2006 року в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур"єр" № 45 опубліковано повідомлення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Елегант-Фарм" та доведено до відома інформацію стосовно реквізитів для подання заяв про визнання кредиторами.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідачем у своєму відзиві зазначено, що відповідачем поставлено позивачу медикаменти в період з 3 жовтня 2002 року по лютий 2006 року, що підтверджується відповідними актами звірки розрахунків та товарно-транспортними накладними. Строк виконання вказаних зобов'язань настав ще до 1 березня 2006 року.
Зазначене свідчить про те, що ТОВ Фірма "ЮЛГ" (Відповідач) станом на 13 березня 2006 року являлось конкурсним кредитором ТОВ "Елегант-Фарм", тобто таким, вимоги якого настали до дня порушення у справі про банкрутство і зобов'язане було подати свою заяву про визнання його кредитором ТОВ "Елегант-Фарм". Зазначеного зроблено не було, а керівнику підприємства-боржника 28 березня 2006 року подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Частиною другою ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначив в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Тобто станом на 28 березня 2006 року (дата звернення із Заявою про зарахуванням зустрічних однорідних вимог) вимог ТОВ Фірма "ЮЛГ" до ТОВ "Елегант-Фарм" не було, оскільки вони не були пред'явлені і визнані господарським судом. Вони також не були пред'явлені і після подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому вважаються погашеними.
14 вересня 2007 року постановою господарського суду міста Києва у справі № 43/184 ТОВ "Елегант-Фарм" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та визначено строк виконання всіх грошових зобов'язань.
Як вірно встановлено судом попередньої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені в березні 2006 року медикаменти виникла до оголошення позивача банкрутом та до відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідач не надав суду доказів погашення перед позивачем до визнання останнього банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі доказів проведення з позивачем взаєморозрахунків та/або взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
Посилання заявника касаційної скарги на можливість зарахування зустрічних вимог процедурі банкрутства не прийняті до уваги, оскільки таке зарахування, можливе лише у випадку визнання сторони кредитором в процедурі банкрутства, а в даному випадку відповідач з такою заявою не звертався і кредитором в процедурі банкрутства не визнавався.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент подання позовної заяви у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 142 141,65 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає що суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку задоволення позову.
Отже, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року зі справи № 44/93-22/709 залишити без змін.
3. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді І. П. Ходаківська
С. С. Самусенко