03 серпня 2010 р. № 33/696
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самученко С.С.,
Ходаківської І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго”
на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року
у справі № 33/696
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго”
до відповідачів 1. Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”
в особі Київської регіональної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”
2. Ірпінського районного відділення Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль”
про визнання недійсними наказів про примусову сплату боргового зобов'язання № 951 від 12.06.09 та № 1025 від 24.06.09 та зобов'язання повернути кошти в розмірі 27205,44 грн.
за участю представників
позивача - Євстєгнєєв А.С.
відповідачів- 1.Гіндрюк Т.С.
2. не з'явився
У листопаді 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів: відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, Ірпінського районного відділення Київської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсними наказів про примусову сплату боргового зобов'язання № 951 від 12.06.09 та № 1025 від 24.06.09 винесених Київською регіональною дирекцією ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та зобов'язання Ірпінського районного відділення Київської регіональної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” повернути кошти в сумі 27205,44 грн. списані без законних підстав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року у справі № 33/696 (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року у справі № 33/696 Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Судом першої інстанції встановлено наступне, 01 вересня 2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго»було укладено договір № 03/13-12/679 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) в національній валюті та іноземних валютах, відповідно до статей 1066-1976 Цивільного кодексу України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, в тому числі здійснює функції розрахункової палати згідно Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженому Постановою Правління НБУ від 25.09.01 № 403, надає довідки та здійснює інші послуги.
Відповідно до п.2.1.4 договору № 03/13-12/679 на здійснення розрахунково-касового обслуговування банк має право здійснювати примусове списання (стягнення) коштів з рахунку (рахунків) клієнта у випадках, передбачених та в порядку, передбачених цим договором.
Згідно з п.9.1. договору № 03/13-12/679 договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором.
19 вересня 2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(кредитор), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»та товариством з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго»(позичальник) був укладений кредитний договір № 010/06-11/164.
Згідно п. 1.1. кредитного договору № 010/06-11/164 кредитор, на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 500000,00 грн. із сплатою 19% річних, строком до 18 вересня 2008 року.
Відповідно до п.3.3 кредитного договору № 010/06-11/164 сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості за цим договором:
- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позивальника за цим договором.
Згідно з п. 6.2 кредитного договору № 010/06-11/164 позичальник зобов'язується сплачувати кредитору, додатково до встановленої кредитної ставки за кредит, неустойку, передбачену ст. 10 даного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов п. 8.2 договору.
Пунктом 7.2 договору № 010/06-11/164 від 19.09.05 передбачено право кредитора у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати відсотків по ньому, виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) стягувати неустойку, що передбачена ст..10 договору.
Згідно з п.10.2 кредитного договору № 010/06-11/164 від 19.09.05 за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п.1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору:
- пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення -для кредитів, наданих в національній валюті України, або
- пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого за кожний день прострочення -для кредитів, наданих в іноземній валюті.
Відповідач свої зобов'язання за договором № 010/06-11/164 від 19.09.2005 року виконав, надавши позивачу кредитні кошти на загальну суму 500000,00 грн., що позивачем не заперечується.
В порушення умов договору позичальником станом на 18 вересня 2008 року не були вчасно виконані зобов'язання щодо повернення кредитних коштів. Зазначені обставини підтверджуються доданою до позову довідкою позичальника від 27.07.09 № 456.
25 грудня 2008 року за вих. № 09-07-01/09/13574 банком на адресу позивача було направлено претензію з вимогою здійснити погашення заборгованості за договором, яка станом на 12.12.08 складала 350000,00 грн., а також пеню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права.
Так, згідно з ч.9 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.
Пунктом 6.1. Постанови Правління Національного банку від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.
Відповідно до п. 6.5 Постанови, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
Згідно з п. 7.5 кредитного договору № 010/06-11/164 від 19.09.2005 року кредитор має право у разі несвоєчасного погашення позивальником кредиту або відсотків за його користування у відповідності до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, та на підставі такого наказу здійснювати погашення заборгованості за кредитом за рахунок коштів позичальника, що знаходяться на його рахунках.
Відповідно до п.7.5 кредитного договору № 010/06-11/164 від 19.09.2005 року, керуючись ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»директором Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»видано накази № 951 від 12.06.09 та № 1025 від 24.06.09 про примусову сплату боргового зобов'язання: пені у сумі 27205,44 грн.
На виконання наказів № 951 від 12.06.09 та № 1025 від 24.06.09 про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунку позивача були списані грошові кошти на загальну суму 27205,44 грн., зокрема: 15226,41 грн. згідно меморіального ордеру № 1 від 22.07.09, 3319,68 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 22.07.09, 926,48 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 23.07.09, 1574,54 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 24.07.09, 1000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2 від 24.07.09, 5158,33 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 27.07.09.
Однак, поза увагою суду залишилось питання відмінності боргового зобов'язання та пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання штрафних санкцій.
З приписів ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вбачається, що боргове зобов'язання -це зобов'язання з несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування.
Зазначені дані не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене дослідити до якого саме виду боргу віднесено суму стягнуту за наказами № 951 від 12.06.09 та № 1025 від 24.06.09.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року скасувати.
3. Справу № 33/696 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
4. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді С. С. Самусенко
І. П. Ходаківська