03 серпня 2010 р. № 17/344-09
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Чернов Є.В.,
Уліцький А.М.,
Кривда Д.С.
за участю представників:
ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної компанії "Укррічфлот"
розглянувши касаційну скаргу Боровльова К.О. за дов. від 31.05.2010
Римська О.Ю. за дов. від 18.01.2010
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010
у справі№ 17/344-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної компанії "Укррічфлот"
простягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2010 (суддя: А.Суховаров) позов до першого відповідача про стягнення збитків завданих внаслідок перевезення вантажу задоволений. В позові до другого відповідача відмовлено.
Суд з огляду на обставини, встановлені комерційними актами та з врахуванням норм ст.ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, поклавши відповідальність за нестачу вантажу на першого відповідача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 (судді:О.Джихур, О.Виноградник, О.Лисенко) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2010 залишено без зміни.
ДП "Придніпровська залізниця" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права та матеріального права, в позові відмовити.
Скаржник вважає, що за нормами ст.ст. 31, 129 Статуту залізниць України у випадку встановлення обставин подання під навантаження несправних вагонів відправник повинен був відмовитися від їх використання, в іншому випадку він несе відповідальність за нестачу вантажу. Таким чином, оскільки обставини справи свідчать про використання відправником несправних вагонів, що підтверджено комерційними актами, а відправник від використання вагонів не відмовився, тому залізниця відповідальності не несе.
Розпорядженням в.о. Голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин від 29.07.2010 № 02.03-10/480 у зв'язку з відпусткою суддів Овечкін В.Е. та Цвігун В.Л., для перегляду у касаційному порядку судових рішень у справі утворено колегію суддів в наступному складі: Чернов Є.В. - головуючий, судді Уліцький А.М., Кривда Д.С.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери; придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається, зокрема, вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Господарськими судами встановлено, що 21.06.2009 р. та 28.06.2009 позивачу надійшов вантаж -пісок будівельний.
Згідно комерційних актів від 22.06.2009 та 28.06.2009 вантаж надійшов з недостачею.
З огляду на викладене, висновки господарського суду про те, що відповідальність за недостачу вантажу в розмірі повинна нести залізниця, яка є перевізником, правомірний.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника касаційною інстанцією відхиляються, оскільки висновків суду не спростовують, а зводяться до вимог про встановлення обставин справи надання їм іншої оцінки, як то обставини технічної несправності вагонів, переоцінку доказів в цій частині.
За таких обставин, та враховуючи, що судами попередніх інстанцій досліджені всі наявні у справі матеріали, їм надано належну правову оцінку, у відповідності до чинного законодавства України, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених по справі рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2010 у справі № 17/344-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. Чернов
судді А.Уліцький
Д. Кривда