Справа № 22- 5461/10 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
“04” серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Боєвої В.В.
суддів: Денисенко Т.С.
Приймака В.М.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з ДТП, -
У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з ДТП.
Позивач зазначав, що 02.02.2008 року о 12.30год. вона здійснювала перехід на зелений сигнал світлофору, на регульованому пішохідному переході, по пр. Леніна, 177 в м. Запоріжжі в напрямку до магазину «Єва». Відповідач керуючи належним йому автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1 не впевнившись в безпеці своїх дій, здійснив рух заднім ходом по пр. Леніна в районі будинку № 177 в м. Запоріжжі в напрямку пр. Металургів, при цьому виїхав на пішохідний перехід та скоїв наїзд на позивачку автомобілем.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які не є небезпечними для життя, але спричинили довгий розлад здоров'я, понад 21день.
Діями відповідача було порушено п.п.10.9, 10.10 та 12.3 Правил дорожнього руху України та порушено кримінальну справу по ч.1 ст.286 КК України, по якій позивачка була визнана потерпілою.
04.06.09 постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита по ч.4 ст. 6 КПК України, а заявлений позивачкою позов, у зв'язку із закриттям кримінальної справи, був залишений без розгляду та роз'яснено останній звернутися з позовом в порядку цивільного провадження.
Діями ОСОБА_3 позивачці була заподіяна майнова шкода, яка складається з наступного: придбання медичних препаратів - 1454грн.; проходження судово-медичної експертизи - 32,20грн.; транспорті витрати пов'язані із поїздками до лікарні, слідчого, на експертизу, суд -60,25грн.; масаж, міостимуляція ушкодженої кінцівки - 300грн.; придбане взуття на низьких підборах, у зв'язку з тим, що після ДТП позивачка не має змоги ходити на високих підборах - 225грн.; послуги психолога у зв'язку із проходженням курсу реабілітації після ДТП -1200грн.; витрати на обстеження - 85 гривень; на медикаментозне лікування - 387 гривень. Також нею було оплачено послуги адвоката для отримання юридичної консультації та звернення із позовом до суду в розмірі 600грн. При зверненні із позовом до суду остання сплатила судові витрати у вигляді держмита 198грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 52грн. та послуги банка по переводу коштів в розмірі 51 грн., а також сплачена нею об'ява в газеті про виклик відповідача у судове засідання, загалом на 4458,55 грн.
Крім того, їй було заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона довгий час після ДТП відчувала велику фізичну біль та моральні страждання, була обмежена а пересуванні. Вона перенесла психологічний стрес, був порушений звичний уклад життя. Свої моральні страждання оцінює в розмірі 30000 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 4458,55 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн., яка була ним заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 4458,55 грн., моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 15000 грн., судові витрати в розмірі 250 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, заперечення позивачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 308 Ц П К України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як установлено судом, 02 лютого 2008 року о 12.30год. ОСОБА_5 переходила вулицю на зелений сигнал світлофору на регульованому пішохідному переході по пр. Леніна, 177 в м. Запоріжжі в напрямку до магазину «Єва». Відповідач ОСОБА_3, керуючи належним йому автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1, не впевнившись в безпеці своїх дій, здійснив рух заднім ходом по пр. Леніна в районі будинку № 177 в м. Запоріжжі в напрямку пр. Металургів, виїхав на пішохідний перехід та скоїв наїзд на позивачку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які не є небезпечними для життя, але спричинили довгий розлад здоров'я, понад 21день.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя 04.06.09 кримінальна справа відносно ОСОБА_3 по ч.1 ст.286 КК України була закрита на підставі ч.4 ст. 6 КПК України у зв'язку з амністією. Тобто - з нереабілітуючих обставин.
Діями ОСОБА_3 позивачці була заподіяна майнова шкода у розмірі 4458,55 грн. та моральна шкода в розмірі 15000 грн.
Суд повно і всебічно дослідивши обставини справ і дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодуванню полягає матеріальна і моральна шкода, спричинена позивачці власником джерела підвищеної безпеки.
Доводи апелянта щодо неврахування судом переданих відповідачем позивачці 100 доларів США через декілька днів після ДТП необґрунтовані.
Згідно зі ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Між тим доказів одержання позивачкою цих коштів відповідач суду не надав, а сама позивачка ОСОБА_5 суду поясняла, що ніяких грошей у відшкодування шкоди відповідач їй не давав.
Необґрунтованими являються і доводи апелянта стосовно неправильно визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди.
Судом визначений розмір моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача, з врахуванням моральних страждань та сильній фізичній болі, яку вона зазнала внаслідок одержаної при ДТП травми ноги, з врахуванням того, що був порушений її звичний уклад життя - вона була обмежена в пересуванні. При цьому судом додержані засади розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на зазначене, підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: