29 липня 2010 р. № 40/109-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек"
на ухвалугосподарського суду Харківської області від 18.05.2010 р.
у справі№ 40/109-10
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Апек"
доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
пророзірвання договорів іпотеки,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (зареєстрована Вищим господарським судом України 28.07.2010 р. за № 14795) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р.
Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек" про вжиття заходів до забезпечення позову, відкладено розгляд справи та витребувано від сторін документи та докази.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Апек" просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову і винести нову ухвалу, якою забезпечити позов шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії щодо належних позивачу нежилих приміщень за адресами: м. Кіровоград, вул. Калініна, буд. 10/14 (№ РПВН 16430364), м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, буд. 22 (№ РПВН 19718024), м. Кіровоград, вул. 50 Років Жовтня, буд. 9 (№ РПВН 19717634).
Припис ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Приписами ст. 11113 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, ухвала місцевого або апеляційного господарських судів може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому для оскарження судових рішень та постанов.
При цьому слід мати на увазі, що оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.
Крім того, згідно з роз'ясненнями, розміщеними у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України встановлено, що ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Водночас права сторін на оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову дана норма не передбачає.
Таким чином, статті 66, 67 ГПК України, що регулюють питання вжиття заходів до забезпечення позову, не містять вказівки про можливість оскарження ухвали про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, ухвала господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. є такою, що не підлягає оскарженню.
Частиною другою статті 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи викладене, у суду касаційної інстанції немає правових підстав для прийняття касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апек".
Наведені обставини є підставою для відмови у прийнятті касаційної скарги.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання скаржника на рішення Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28.04.2010 р. (щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України) є безпідставним, оскільки вказане рішення поширює свою дію на цивільно-процесуальні правовідносини, тоді як у даній справі правовідносини є господарсько-процесуальними, що підлягають регулюванню Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Апек" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2010 р. у справі № 40/109-10.
Згідно зі ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. ухвала Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук