Справа № 22-4098 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.
2010р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
03 серпня 2010р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні частиною квартири, виселення та вселення,
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та вселення, встановлення порядку користування квартирою.
У позові зазначав, що йому на праві власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 належить Ѕ частка квартири АДРЕСА_1. Власником другою половини зазначеної квартири є його сестра ОСОБА_2
Посилаючись на те, що відповідачі перешкоджають йому у користуванні власністю, не бажають у добровільному порядку встановити порядок користування квартирою, просив задовольнити його вимоги: встановити порядок користування квартирою, виділивши йому у користування кімнату № 9 площею 18,9 кв.м з лоджією площею 4,6 кв.м, а відповідачам - кімнату № 8 площею 11,6 кв.м та кімнату № 7 площею 9,6 кв.м. з лоджією площею 4,3 кв.м, залишивши у спільному користуванні службові та підсобні приміщення.
У зв”язку з цим також просив зобов”язати відповідачів звільнити кімнату площею 18,9 кв.м , виселившись із неї, вселити його у квартиру, зобов”язавши відповідачів передати йому ключі від квартири та не чинити йому перешкод у користуванні кімнатою та підсобними приміщеннями, у відвідуванні його родичами і знайомими, у поселенні у виділену йому в користування частку квартири його родичів та інших осіб для постійного проживання.
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про припинення його частки у спільному майні та визнання за нею права власності на вказану частку, однак 28 травня 2009 року звернулася до суду із заявою про відмову від вказаних позовних вимог.
Ухвалою суду від 04 червня 2009 року провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 було закрито.
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
ОСОБА_3 усунуті перешкоди в користуванні ним Ѕ часткою квартири АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування вказаною квартирою згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22.09.2009 року:
виділено ОСОБА_3 в окреме користування кімнату № 9 площею 18,9 кв.м з лоджією площею 4,6 кв.м, вбудованими шафами №№ 3,4 площею 0,3 та 0,4 кв.м;
виділено ОСОБА_2 в окреме користування кімнати № 8 площею 11,6 кв.м та № 7 площею 9,6 кв.м з лоджією площею 4,3 кв.м.
В спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено коридор № 1 площею 12,0 кв.м, ванну № 4 площею 2,6 кв.м, вбиральню № 5 площею 0,9 кв.м, кухню № 6 площею 7,4 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю у вартості майна в сумі 1669 гр.
Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.
Зобов”язано ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити кімнату № 9 площею 18,9 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 та виселитися із неї, а також передати ОСОБА_3 ключі від вказаної квартири та не чинити йому перешкод у користуванні підсобними приміщеннями у цій квартирі.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на Ѕ частку квартири з підстав неможливості спільного з ним володіння та користування зазначеним майном.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
За положеннями ч.ч.1,3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22.12.1995 року № 20 „ Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності” роз”яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частинах - по Ѕ кожному(а.с.5).
Квартира складається із трьох кімнат: ізольованої кімнати № 9 площею 18,9 кв.м та суміжних між собою кімнат № 8 площею 11,6 кв.м та № 7 площею 9,6 кв.м (а.с.146).
Ухвалюючи рішення в частині вимог ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спірною квартирою у відповідності до варіанту, запропонованому висновком судової будівельно-технічної експертизи №1123 від 22.09.2009 року(а.с.179-184), суд виходив з того, що зазначений варіант визначення порядку користування квартирою права ОСОБА_2, як співвласника, та членів її сім”ї, не порушує, оскільки житлова площа виділених у користування відповідачів кімнат сумарно є більшою, ніж площа кімнати, що виділена у користування позивачу, як власнику Ѕ частки квартири.
З огляду на положення ст.ст. 319, 358 ЦК України, висновок суду про встановлення порядку користування жилими кімнатами у квартирі, яка є спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, нормам матеріального права не суперечить і наведеними в апеляційній скарзі доводами не спростовується.
Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов”язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, отже з урахуванням достатності та взаємоз”язку доказів у їх сукупності.
Ухвалюючи рішення в частині виділення ОСОБА_3 в окреме користування вбудовані шафи № 2 площею 0,3 кв.м та № 3 площею 0,4 кв.м, згідно висновку експертизи № 1123 від 22.09.2009 року(а.с.183), суд не врахував, що вказані приміщення за своїм призначенням відносяться до підсобних. Згідно плану квартири, вони розташовані у коридорі № 1, який залишено у спільному користуванні сторін.
Враховуючи, що власникам мають забезпечуватися рівні умови для здійснення своїх прав, колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, за яким вбудовані шафи №№ 2,3 у спірній квартирі слід передати у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Крім того, ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різниці у вартості виділеного майна у сумі 1669 гр., суд не врахував, що предметом спору являлося встановлення порядку користування спільним неподільним майном, без виділення його частки в натурі.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги в порядку ст. 119 ЦПК України про стягнення грошової компенсації ОСОБА_3 по справі не заявлялися, а тому рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню у за відсутністю предмета розгляду.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст. 169 ЦПК України та ст.ст. 224, 225 ЦПК України щодо умов та порядку проведення заочного розгляду справи, як на порушення, що призвели до неправильного вирішення справи, не є обґрунтованими.
Згідно матеріалів справи, у ході її розгляду ОСОБА_2 скористалася передбаченим ст. 31 ЦПК України правом пред”явлення зустрічного позову, який не був розглянутий по суті з ініціативи самої ОСОБА_2В.(а.с.148), ухвала суду від 04 червня 2009 року про закриття провадження у справі за зустрічним позовом(а.с.158) нею не оспорена.
Доказів на підтвердження доводів про недостовірність даних технічного паспорту квартири АДРЕСА_1, оригінал якого був оглянутий у засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 суду не надала.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2009 року по даній справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різниці у вартості виділеного майна в сумі 1669 гр. - скасувати.
Рішення в частині виділення ОСОБА_3 в окреме користування вбудовані шафи № 2 площею 0,3 кв.м та № 3 площею 0,4 кв.м - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: вбудовані шафи № 2 площею 0,3 кв.м та № 3 площею 0,4 кв.м передати у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: