Номер провадження: 11-кп/813/1938/22
Справа № 522/10766/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.10.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 , діючої в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 22022160000000216 від 15.07.2022р., за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Покровське, Ростовська область, Російська Федерація, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110, ч.2 ст.436-2 КК України,
З матеріалів кримінального провадження, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022160000000216 від 15.07.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2022р. відмовлено у затвердженні угоди укладеної 16.08.2022р. про визнання винуватості між прокурором Болградської окружної прокуратури Одеської області та підозрюваним ОСОБА_7 , у присутності захисника ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, яке зареєстроване у єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22022160000000216 від 15.07.2022р. Вказане кримінальне провадження повернуто прокурору Одеської обласної прокуратури для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України. Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. Задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2022р.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник - адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в частині обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якій просить скасувати ухвалу в цій частині, та обрати йому більш м'який запобіжний захід. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та судом не враховано, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, з 2013р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України - ОСОБА_9 , має неповнолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання де постійно мешкає. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, в наслідок яких шкоду нікому не завдано, провину свою визнав та розкаюється у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, та має низку хвороб, у зв'язку з чим потребує лікування, яке в умовах слідчого ізолятора не може отримувати.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу з мотивів наведених в ній, та скасувати ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що захисником - адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подано апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2022р. в частині обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під ватою, а тому предметом апеляційного перегляду є вказана ухвала саме в цій частині. В решті ухвала суду не оскаржена, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів, крім норм Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінального процесуального законодавства керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу э забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання виникнення ризиків, передбачених частиною першою цієї статті.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, які надійшли до суду апеляційної інстанції, Приморським районним судом м. Одеси здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №2202210000000216 від 15.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110, ч.2 ст.436-2 КК України.
Вирішуючи питання доцільності обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178, 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, переховуватись від суду та дійшов висновку, що застосування більш м'якого виду заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, а саме «посягання на територіальну цілісність і недоторканість України» за кваліфікуючими ознаками - вчинення умисних дій з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, публічних закликів до вчинення таких дій, яке за класифікацією кримінальних порушень відноситься до не тяжких злочинів, за яке передбачено призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або без такої.
Також ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, а саме «виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників» за кваліфікуючими ознаками - поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014р., заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014р., представників збройних формувань Російської Федерації, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
Під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у інкримінованих йому злочинах, розкаявся у їх вчинені, та просив затвердити угоду про визнання винуватості, проте судом першої інстанції відмовлено в її затвердженні та кримінальне провадження повернуто прокурору Одеської обласної прокуратури для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України. Ухвала в цій частині учасниками кримінального провадження не оскаржувалась.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст.178, 331 КПК, які регламентують обрання запобіжного заходу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Апеляційний суд вважає, що вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою є пропорційним ризикам у кримінальному провадженні за ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2 КК України, оскільки ОСОБА_7 , у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про застосування строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги адвоката, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи вище зазначене, колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий вид запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки те, що обвинувачений є одруженим, має неповнолітню дитину, постійне місце проживання, не виключає можливість виникнення ризиків передбачених п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії» § 145, «Гарицьки проти Польщі» § 47, «Храїді проти Німеччини» § 40, «Ілійков проти Болгарії» §§ 80-81).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, надані в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_7 , не дають підстав вважати, що обвинувачений хворіє на низку хвороб та потребує лікування, що свідчило б про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Будь яких інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, матеріали провадження, які надійшли до апеляційного суду, не містять.
Враховуючи обсяг обвинувачення ОСОБА_7 у сукупності із тяжкістю можливого покарання, дані про його особу, наявність ознак справжнього суспільного інтересу, а також те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави вважати, що застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також обвинуваченим ОСОБА_7 , та його захисником - адвокатом ОСОБА_8 , в ході розгляду справи в апеляційному суді, не наведено обставин, які могли бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Враховуючи вище зазначене, судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень положень КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Отже висновок суду про наявність достатніх підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення його апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ч. 2 ст. 376, 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 , діючої в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року в частині, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2022р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 10 жовтня 2022 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4