Справа №500/2873/21
03 жовтня 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Шостак Н.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гордутки Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 72% винагороди судді, який працює на відповідній посаді без врахування до стажу роботи, що дає право на відставку стажу роботи на посадах консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому та старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати стаж роботи на посаді консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982 та стаж роботи на посаді старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому з 17.01.1985 по 16.12.1986 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 94% суддівської винагороди згідно із довідкою Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 №01-17/73/2020 з 19.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №500/1285/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте було протиправно зменшено його розмір до 72% та не взято до розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання періоди роботи на посадах, пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів, а саме: консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому, старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому, що грубо порушує гарантії її матеріального забезпечення та соціального захисту, як судді у відставці та суперечать Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оформленої листом від 27.04.2021 №2041-2032/Б-02/8-1900/21.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982 та стаж роботи на посаді старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому з 17.01.1985 по 16.12.1986 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням зарахованого стажу та згідно із довідкою Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 №01-17/73/2020 з 19.02.2020, з врахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2021 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року в адміністративній справі №500/2873/21 скасовано, в частині задоволених вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982, та прийняти постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 0607.2022 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адміністративна справа №500/2873/21 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 28.07.2022.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративну справу №500/2873/21 передано на розгляд судді Мартиць О.І.
Ухвалою суду від 02.08.2022 прийнято до провадження адміністративну справу 500/2873/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено справу до судового розгляду на 23.08.2022.
23.08.2022 позивач подала до суду пояснення у справі за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні 23.08.2022 розгляд справи відкладено до 22.09.2022, в подальшому до 03.10.2022.
Позивач в судовому засіданні 03.10.2022 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2022 просила відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд, при прийнятті рішення, виходить з наступних підстав і мотивів.
ОСОБА_1 з 2015 року перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримувала довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1285/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.04.2020 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 04.03.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 №01-17/73/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
14.04.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування їй, крім стажу на посаді судді, стаж на посаді консультанта зі статистики та спецроботи відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982 та стаж на посаді старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому з 17.01.1985 по 16.12.1986; здійснити їй, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розміру 94 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 № 01-17/73/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.04.2021 за №2041-2032/Б-02/8-1900/21 позивача повідомлено про те, що з огляду на положення статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону, дає право судді подати заяву про відставку. Застосування норм статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Тобто, відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді. Отже, підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94% суддівської винагороди немає.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо обчислення довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VІІІ) та з урахуванням усього стажу, який дає право на відставку з посади судді ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що відповідач при перерахунку її довічного утримання неправильно застосував для розрахунку стаж роботи судді, наполягала на тому, що розмір спірного грошового утримання у відсотках повинен бути збережений і обчислений на підставі норм Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI) у розмірі 94 відсотків грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 №193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі №160/10640/20.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 72% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування при перерахунку довічного грошового утримання судді з 19.02.2020 положень Закону України №2453-VI. Відтак дії відповідача щодо перерахунку позивачу з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є правомірними, тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.
З приводу зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи позивача на посадах консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому та старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому, суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 43 Закону "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Аналізуючи наведену норму, суд доходить висновку, що вона передбачає урахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді крім роботи на посадах суддів також час роботи на інших посадах у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за умови, що вони безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів.
Суд зазначає, що згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 06 жовтня 1970 року були створені обласні відділи юстиції при облвиконкомах і суди фактично перейшли в підпорядкування юстиції виконавчого комітету обласних рад депутатів трудящих.
Компетенція Міністерства юстиції УРСР визначалась Положенням від 04.09.1972 і зводилась до організаційного керівництва судами (включаючи перевірку організації роботи судів, видання обов'язкових наказів та інструкцій, керівництво кадровою роботою у судах і т. ін.), керівництва нотаріатом і судово-експертними установами, загальне керівництво органами запису актів громадянського стану і адвокатурою.
Зі змісту відповіді Міністерства юстиції України №83637/Б-21203/11.3.1 від 19.09.2022, наданої на звернення позивача ОСОБА_1 видно, що згідно з листом-роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.03.1996 №102 та відповідно до статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" до судового стажу, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи державних службовців, що працюють в управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. До переліку таких посад належать посади консультантів відділів кадрів, організаційного забезпечення діяльності суддів та з питань обліку актів законодавства, посади яких безпосередньо пов'язані з діяльністю судів.
Таким чином суд вважає, що до трудового стажу позивача, який дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно зарахувати стаж роботи на посаді консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982 та стаж роботи на посаді старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому з 17.01.1985 по 16.12.1986 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як наслідок, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що згідно довідки Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2021 року №02-25/3 /2021 - Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач у період з 09.07.1973 по 20.06.1982 на посаді консультанта зі статистики та спецроботи відділу юстиції; в період з 21.06.1982 по 16.01.1985 на посаді народного судді Тернопільського міського народного суду; з 17.01.1985 по 16.12.1986 на посаді старшого консультанта відділу юстиції з судової роботи; з 17.12.1986 по 09.02.1993 на посаді члена Тернопільського обласного суду, з 10.02.1993 по 26.08.2001 на посаді судді Тернопільського обласного суду, з 27.08.2001 по 25.11.2015 на посаді судді апеляційного суду Тернопільської області. Тривалість стажу всього становить 42 роки 04 місяці 20 днів.
Також судом взято до уваги наказ №51 по Тернопільському облсуду від 14.08.1995 яким визначено: відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів від 10 липня 1995р. з 1 липня 1995 року виплачувати щомісячно, зокрема, ОСОБА_1 50 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного у разі виходу у відставку.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн відповідно до квитанції №43 від 20.05.2021, тому до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 454,00 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оформленої листом від 27.04.2021 №2041-2032/Б-02/8-1900/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді консультанта по статистиці та спецроботі відділу юстиції Тернопільського облвиконкому з 09.07.1973 по 20.06.1982 та стаж роботи на посаді старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі Тернопільського облвиконкому з 17.01.1985 по 16.12.1986 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням зарахованого стажу та згідно із довідкою Тернопільського апеляційного суду від 04.03.2020 №01-17/73/2020 з 19.02.2020, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп., сплачений у відповідності до квитанції №43 від 20.05.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.