Справа №500/2852/22
03 жовтня 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Шостак Н.І.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гордутки Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок обчислення трудового стажу та пенсійної виплати врахувавши періоди роботи 25.07.1988-21.08.1992, 02.09.1994-10.04.1996, 31.01.2000-03.01.2003 й проведених у цей період преміальних виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , 1962 року народження отримує пенсію за віком з лютого 2022 року На думку позивача при проведенні розрахунку пенсії відповідачем безпідставно не враховані певні періоди його трудової діяльності, зокрема, періоди роботи в кооперативі "Турбота" з 1988 року та в ПМП "Слава", оскільки дані записи затверджені нечітким записом року (1992), а також в другому випадку завірені підписом керівника, хоча в трудовій книжці є запис "дійсно без штампа і печатки".
На підтвердження вищевказаного Тернопільським НДЕКЦ був наданий висновок експертного дослідження від 30.06.2022 №ЕД-19/120-22/5569-ДД.
Разом з тим, відповідачем не врахована виплата грошової премії згідно з розпорядженням голови обласної ради від 24.01.2022 №12.
На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 15.082022 про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій зазначено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву.
07.09.2022 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Вказує, що з 18.02.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З посиланням на норми чинного пенсійного законодавства щодо позовних вимог здійснити перерахунок пенсії та врахувати періоди роботи з 25.07.1988-21.08.1992, з 02.09.1994-10.04.1996, з 31.01.2000-03.01.2003 повідомляє, що за матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 33 роки 15 днів.
До страхового стажу не враховані наступні періоди роботи:
- з 25.07.1988, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з кооперативу "Турбота";
- з 20.09.1989 по 21.08.1992, оскільки запис в трудовій книжці містить виправлення;
- з 15.03.1989 по 19.09.1989, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не завірений печаткою організації чи відділу кадрів;
- з 02.09.1994 по 10.04.1996, оскільки в трудовій книжці вказаний запис завірений нечітким відбитком печатки;
- з 31.01.2000 по 03.01.2003, оскільки в трудовій книжці зазначені записи не завірені печатками та в даних персоніфікованого обліку відсутні відомості за цей період.
Для зарахування до страхового стажу зазначений періодів роботи необхідно надати підтверджуючі документи, що передбачені Порядком №637.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмові у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 15.09.2022 розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 03.10.2022.
В судовому засіданні 03.10.2022 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та, уточнивши, просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати йому до страхового стажу періоди роботи з 25.07.1988 по 21.08.1992, з 02.09.1994 по 10.04.1996, з 31.01.2000 по 03.01.2003 і, відповідно, провести перерахунок пенсії.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 18.02.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами від 07.02.2022, 12.05.2022, 06.07.2022 про зарахування при призначенні пенсії за віком всіх періодів роботи згідно записів трудової книжки.
Листами від 10.03.2022 №912/К-1900-22, від 20.05.2022 №1857-1928/К-02/8-1990/22, від 19.07.2022 №2589-2714/К-02/8-1900/22 позивачу повідомлено, що за матеріалами електронної пенсійної справи його страховий стаж становить 33 роки 15 днів.
До страхового стажу не враховані наступні періоди роботи:
- з 25.07.1988, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з кооперативу "Турбота";
- з 20.09.1989 по 21.08.1992, оскільки запис в трудовій книжці містить виправлення;
- з 15.03.1989 по 19.09.1989, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не завірений печаткою організації чи відділу кадрів;
- з 02.09.1994 по 10.04.1996, оскільки в трудовій книжці вказаний запис завірений нечітким відбитком печатки;
- з 31.01.2000 по 03.01.2003, оскільки в трудовій книжці зазначені записи не завірені печатками та в даних персоніфікованого обліку відсутні відомості за цей період.
Для зарахування до страхового стажу зазначений періодів роботи рекомендують надати підтверджуючі документи, що передбачені Порядком №637.
Порядком №637 не передбачено зарахування до страхового стажу періодів роботи на підставі висновку експертного дослідження.
Пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, інших підстав для перерахунку пенсії немає.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 3502,45 грн, а саме:
- 2779,65 грн - розмір пенсії за віком (10846,37х0,77659х0,33000, де 10846,37 грн - показник середньої заробітної плати, 0,77659 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, 0,33000 - коефіцієнт страхового стажу із врахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%);
- 239,30 грн - надбавка донорам (2393,00*10%);
- 483,50 грн - пенсія за особливі заслуги перед Україною (1934,00х25%) згідно із пунктом 6 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх пенсійних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV чоловіки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року - не менше 29 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З оглянутої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 23.07.1981 судом встановлено, що згідно запису №12 позивач 25.07.1988 прийнятий на посаду члена кооперативу "Турбота" (наказ №6 від 25.07.1988),
запис №15 - 20.09.1989 переведений на посаду заступника голови кооперативу "Турбота" (наказ №12 від 20.09.1989)
запис №16 - 21.08.1989 звільнений по власному бажанню, ст.38 КЗпП України (наказ №13 від 21.08.1992)
запис №19 - 02.09.1994 прийнятий на посаду директора ПМП "Слава" (наказ №1 від 02.09.1994)
запис №20 - 10.04.1996 звільнений з посади директора ПМП "Слава" по ст.38 КЗпП України за власним бажанням. (наказ №1 від 10.04.1996)
запис №28 - 31.01.2000 прийнятий на посаду заступника директора ПМП "Слава", по торгово-економічній діяльності. (наказ №1 від 31.01.2000)
запис №29 - 03.01.2003 звільнений з посади заступника директора ПМП "Слава" по торгово-економічній діяльності за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №1 від 03.01.2003)
При цьому до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 25.07.1988, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення з кооперативу "Турбота", з 20.09.1989 по 21.08.1992, оскільки запис в трудовій книжці містить виправлення, з 15.03.1989 по 19.09.1989, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не завірений печаткою організації чи відділу кадрів, - з 02.09.1994 по 10.04.1996, оскільки в трудовій книжці вказаний запис завірений нечітким відбитком печатки, з 31.01.2000 по 03.01.2003, оскільки в трудовій книжці зазначені записи не завірені печатками та в даних персоніфікованого обліку відсутні відомості за цей період..
Слід зауважити, що висновком експертного дослідження Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.06.2022 №ЕД-19/120-22/5569-ДД встановлено, що у трудовій книжці із серійним номером НОМЕР_1 , що заповнена на ім'я ОСОБА_1 , на сторінці 8, в графі "год", № запису 16, міститься рукописний текст наступного змісту - "1992", на сторінках 18-19 у № запису 28, міститься рукописний текст наступного змісту - "31.01.2000 р. Прийняти на посаду заступника директора ПМП "Слава", по торгово-економічній діяльності. Наказ №1 від 31.01.2000 р. Дійсно без штампа і печатки".
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Помилка в оформленні трудової книжки не може нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за весь період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року справі №127/9055/17, яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що вказані спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу і позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1981 з 25.07.1988 по 21.08.1992, з 02.09.1994 по 10.04.1996, з 31.01.2000 по 03.01.2003 для проведення перерахунку пенсії підлягає задоволенню.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов є таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2633369907.1 від 08.08.2022.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє повністю, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1981 з 25.07.1988 по 21.08.1992, з 02.09.1994 по 10.04.1996, з 31.01.2000 по 03.01.2003 та провести перерахунок пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 992,40 грн сплаченого судового збору згідно квитанції №0.0.2633369907.1 від 08.08.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 07 жовтня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.