Справа № 307/3277/22
Закарпатський апеляційний суд
04.10.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/466/22, за апеляційною скаргою прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.08.2022.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо підозрюваного ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 год. до 06 год. наступного дня, на строк до 25.10.2022, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Діброва, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , проживаючого без реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, не працюючого, із повною загальною середньою освітою, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12022071160000501, відомості про яке 26.08.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, а у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 26.08.2022 близько 01 год., під час дії на всій території України воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (0,25 проміле), з метою вчинення крадіжки, шляхом вільного доступу, проник через незамкнуті вхідні двері, які ведуть в приміщення першого поверху будинку, що розташований в АДРЕСА_3 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення за рахунок викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, таємно викрав електролобзик марки «Makita 4329», шуруповерт марки «Makita 6270D», перфоратор «Makita HR2450» та електродриль марки «Sparky BR 101E», та з місця події втік, однак потерпілий ОСОБА_8 наздогнав ОСОБА_6 на сусідньому дворогосподарстві із викраденим, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 5000 грн.
-2-
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.
Необхідність застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк від п'яти до восьми років та наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: можливого ухилення від слідства та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, просить задовольнити клопотання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про необхідність застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вказала на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Разом з тим, слідчим суддею констатовано про те, що прокурором не надано доказів існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки на даний час свідки допитані, не доведено обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя врахувала вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчий суддя врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не засуджувався, одружений, на утриманні має двох дітей, по місцю проживання характеризується позитивно, дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1-3 ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить його належну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27.08.2022 та постановити ухвалу про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. На його думку, слідчий суддя не врахувала достатньою мірою обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри, тяжкість кримінального правопорушення у якому останній підозрюється, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_6 не має соціально сталих зв'язків по місцю проживання, не має постійного місця роботи. Отже перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальному
-3-
провадженні, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують. З урахування наведених обставин, просить застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_10 .
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Крім того, апеляційний суд враховує заяву прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.08.2022 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022071160000501 від 26.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
26.08.2022 ОСОБА_6 затримано у порядку ст.208 КПК України, та цього ж дня ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
27.08.2022 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби без застосування електронних засобів контролю.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання
-4-
іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
У порядку ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській областіпідстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх підстав для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
-5-
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в певний період доби без застосування електронних засобів контролю. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклала на ОСОБА_6 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, а у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст.ст.176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст.177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст.177 КПК України лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч.1 ст.176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
-6-
В контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні №7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Крім того, колегією суддів враховується і те, що згідно повідомлення прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 04.10.2022 досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України завершене й матеріали досудового розслідування на виконання вимог ст.290 КПК України відкрито сторонам.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.08.2022, щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: