Справа № 307/3329/22
Закарпатський апеляційний суд
03.10.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/463/22 за апеляційною скаргою представника власника майна - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.08.2022.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні №12022071160000498 від 24.08.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та накладено арешт на майно шляхом заборони його відчуження, розпоряджання та користування, а саме: на автомобіль марки «ГАЗ-66», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НІС № НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 й перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 та круглий лісоматеріал породи «Сосна» в кількості 13 штук, який знаходився в кузові вищезазначеного автомобіля.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 23.08.2022 близько 15 год., в с.Терново по вул.Молодіжній, працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «ГАЗ-66», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , в кузові якого знаходилась деревина породи «Сосна» в кількості 13 штук. Водій не надав жодних дозвільних документів на деревину.
23.08.2022 в ході проведення огляду місця події, автомобіль марки «ГАЗ-66», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові якого знаходилась деревина породи «Сосна» в кількості 13 штук, було вилучено та поміщено на зберігання на охоронювану територію Тарасівського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», за адресою с.Нересниця, вул.Грушевського,160.
24.08.2022 постановою слідчого автомобіль марки «ГАЗ-66», державний номерний знак НОМЕР_1 , та деревину породи «Сосна» в кількості 13 штук, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022071160000498 від 24.08.2022.
Необхідність накладення арешту на майно, на думку слідчого, зумовлене метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим виникла необхідність у арешті тимчасово вилученого майна, а саме: автомобіля марки «ГАЗ-66», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НІС № НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , та який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 , та круглого лісоматеріалу породи «Сосна» в кількості 13 штук. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь
-2-
втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч.1 ст.170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, псування, знищення, перетворення та відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та з урахуванням можливості використання вилученого майна як доказів у кримінальному провадження, з метою збереження речового доказу та досягнення повноти та всебічності у даному кримінальному провадження, прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді від 31.08.2022. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вказує на недотримання строків розгляду клопотання, передбачених ч.1 ст.172 КПК України і питання про поновлення пропущених процесуальних строків слідчим суддею не вирішувалось. Окрім того, зазначає, що в судовому засіданні не встановлено достатності підстав для вилучення автомобіля марки «ГАЗ-66», д.н.з. НОМЕР_1 , як і не встановлено заподіяння істотної шкоди, що зумовлює кваліфікацію дій за ч.1 ст.246 КК України. Ним 23.08.2022 було придбано в лісі повалені сухі дрова, що визначаються як деревна сировина, які він доставляв на автомобілі марки «ГАЗ-66» для власних потреб.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до статті 319 КК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 31.08.2022 відповідає не в повній мірі.
-3-
Арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумної підозри вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів судового провадження Тячівським РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022071160000498 від 24.08.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
24.08.2022 слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до суду клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022071160000498 від 24.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, яке надійшло до Тячівського районного суду Закарпатської області 30.08.2022.
Звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, слідчий послався на те, що вилучені в ході огляду предмети, а саме: транспортний засіб та деревина, що знаходилася в кузові транспортного засобу, вважаються предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, його перебування на зберіганні у третіх осіб, створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч.1 ст.2 КПК України.
-4-
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 24.08.2022 транспортний засіб та деревина, що знаходилася в кузові транспортного засобу, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022071160000498 від 24.08.2022.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з метою збереження зазначеного майна та недопущення його втрати, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке визнано речовим доказом, є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.
У зв'язку з чим, апеляційний суд вважає необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 доводи про те, що зазначене у клопотанні слідчого майно, не містить на собі інформацію про будь-яку злочинну діяльність, а тому не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна передбаченого ст.98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені, а також те, що на цій стадії потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права фактичного володільця майном - ОСОБА_5 .
У зв'язку з наведеним доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, яке вилучене в ході огляду місця події 23.08.2022, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами провадження та викладеними вище обставинами.
До того ж, всупереч доводів апеляційної скарги, у клопотанні слідчого, і в ухвалі слідчого судді зазначено мету та правові підстави для арешту вказаного вище майна. При цьому пряме чи побічне значення цього майна до обставин кримінального правопорушення, також є предметом перевірки під час досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучене 23.08.2022 під час проведення огляду місця події майноможе бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №12022071160000498 від 24.08.2022.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено відповідність цього майна критеріям визначеним у ст.98 КПК України. З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий
-5-
суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 , у тому числі тих, які стосуються відсутності встановленої для кваліфікації за ч.1 ст.246 КК України діяння, істотної шкоди, то слід зазначити, що такі не є предметом розгляду в рамках розгляду клопотання про арешт майна, окрім того на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Таке втручання є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ч.1 ст.172, ч.3 ст.173 КПК України щодо строку розгляду клопотання про арешт майна, на переконання колегії суддів, при наведених обставинах, не свідчить про незаконність ухвали слідчого судді, оскільки прийняте слідчим суддею за клопотанням слідчого рішення про арешт вказаних у клопотанні речей, є абсолютно обґрунтованим і ухвала від 31.08.2022 прийнята на законних підставах. Крім того, порушення цих строків, не тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.
На підставі наведених обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого в частині накладання арешту на вказане вище майно.
Разом з тим, згідно вимог ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
-6-
Згідно практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, застосований слідчим суддею спосіб накладення арешту на майно - транспортний засіб марки ГАЗ-66, д.р.н.з. НОМЕР_1 , фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 , шляхом забори користування ним, не виправдовує в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи та порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Поряд з тим колегія суддів також враховує, що санкцією ч.1 ст.246 КК України не передбачено конфіскації або спеціальної конфіскації майна, а тому вважає за можливе застосувати менш обтяжливий спосіб арешту майна із забороною розпорядження та відчуження цього майна.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід частково задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на вилучене 23.08.2022 під час проведення огляду майно, а саме: на круглий лісоматеріал породи «Сосна» в кількості 13 штук, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження цього майна та транспортний засіб марки «ГАЗ-66», номерний знак НОМЕР_1 , фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 , шляхом заборони розпорядження та відчуження цього майна.
На думку колегії суддів, такого виду обтяження буде достатньо для сприяння завданням арешту майна у кримінальному провадженні та відповідатиме вимогам охорони фундаментальних прав інших осіб. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, стороною захисту не надано та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст.ст.220,317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи
Керуючись ст.ст.404,405,407, 412, 415, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника власника майна - ОСОБА_5 задовольнити частково.
-7-
Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.10.2021 скасувати.
Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022071160000498 від 24.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене 23.08.2022, під час проведення огляду місяця події майно, а саме: на круглий лісоматеріал породи «Сосна» в кількості 13 штук, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження цього майна, та транспортний засіб марки «ГАЗ-66», номерний знак НОМЕР_1 , фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 , шляхом заборони розпорядження та відчуження цього майна.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: