печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55309/20-ц
26 вересня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Тищенко І.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, про визнання незаконними та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію, скасування записів про право власності, -
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 листопада 2020 року за наслідками участі в електронних торгах, проведених приватним виконавцем щодо реалізації арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він став переможцем та власником вказаного нерухомого майна, повністю сплативши встановлену ціну продажу об'єкта.
Зазначав, що продаж арештованого майна здійснено за виконавчим провадженням про примусове солідарне стягнення, в тому числі й з ОСОБА_7 кредитних коштів на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»).
Зауважив, що наступна іпотека припиняється внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою, при цьому, він, будучи власником зазначеної нерухомості, не може провести державну реєстрацію такого свого права, через те, що існують державна реєстрація прав та записи про проведену державну реєстрацію прав і обтяжень інших осіб щодо нежитлового приміщення площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснені, як на підставі договору іпотеки від 28 квітня 2015 року, однією із сторін якого був ОСОБА_7 (іпотекодавець), а нікчемність цього правочину встановлена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року (справа № 757/39423/15-ц), так і наступних правочинів, вчинених на його підставі, зокрема договорів купівлі-продажу від 29 липня 2019 року та іпотеки від 12 серпня 2019 року.
ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, та змінивши предмет позову, посилаючись на те, так само як і нікчемний правочин, наступні договори, вчинені на його підставі, не створюють юридичних наслідків, він не може реалізувати своє право власника на володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном, просить:
визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С., індексний номер 47934654, про державну реєстрацію 24 липня 2019 року за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , на підставі якої 24 липня 2019 року зроблено запис № 32537054 про державну реєстрацію, реєстраційний номер майна: 612605880000;
визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т., індексний номер 47988673, про державну реєстрацію 29 липня 2019 року за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , на підставі якого зроблено запис № 32587357 від 24 липня 2019 року про державну реєстрацію, реєстраційний номер майна: 612605880000;
застосувати наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи та звернення стягнення за попередньою іпотекою шляхом припинення договору іпотеки № 958 від 12 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ;
визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської І.В. про державну реєстрацію 12 серпня 2019 року, індексний номер 48192511, договору іпотеки № 958 від 12 серпня 2019 року між іпотекодавцем ОСОБА_3 та іпотекодержателем ОСОБА_8 , на підставі якої зроблено запис № 32776276 від 12 серпня 2019 року про державну реєстрацію іпотеки;
визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської І.В. про обтяження (заборона на нерухоме майно) від 12 серпня 2019 року, індексний номер 48192208, на підставі договору іпотеки №958 від 12 серпня 2019 року між особою, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_3 та обтяжувачем ОСОБА_8 , на підставі якої зроблено запис № 32775820 від 12 серпня 2019 року про державну реєстрацію обтяження (заборона на нерухоме майно).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року з метою забезпечення позову в указаній справі накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 69,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та заборонено державним реєстраторам будь-яких органів, в тому числі місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення загальною площею 69,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі реєструвати право власності, право користування, іпотеки, будь-які угоди щодо цього майна та інші будь-які права.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року закрито підготовче провадження в цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 - задоволено частково.
Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року зазначене заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просив задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами загального позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подали. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 82 ЦПК України преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьомусуб'єктний склад сторін у справі не має бути повністю тотожним. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року в справі № 757/48266/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року, подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. про звернення стягнення на нерухоме майно, заінтересовані особи: АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 задоволено. Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Крайчинському С.С. звернути стягнення на нежитлове приміщення № 49 в будинку АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки згідно з договором від 05 вересня 2008 року, зареєстрованого за № 2490 та укладеного між ОСОБА_7 та АТ «УкрСиббанк» у межах виконавчого провадження № 59855182 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 04 травня 2016 року по справі №554/1211/15-ц про стягнення на користь АТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , в солідарному порядку, суми боргу за договором про надання споживчого кредиту №11391448000 від 05 вересня 2008 року в розмірі 391 669,70 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 73 166,60 грн, а також судовий збір по 1827,00 грн. з кожного.
Протоколом № 511111 про проведення організатором Державним підприємством «Сетам» електронних торгів від 12 листопада 2020 року з реалізації лота 407168: нежитлового приміщення № 49 (під магазин, офіс), загальною площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з ціною продажу 6 282 400,00 грн, переможцем визначено ОСОБА_1 .
Згідно з актом № 59855182 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2020 року, продаж вищезазначеного майна, належного іпотекодавцю ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 квітня 2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 9276346 від 28 січня 2015 року, здійснено за виконавчим провадженням при примусовому виконанні виконавчого листа № 554/1211/15-ц від 04 травня 2016 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави про солідарне стягнення на користь АТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року в розмірі 391 669,70 доларів США, 73 166,60 грн пені за несвоєчасне виконання умов кредитного договору та судового збору по 1 827,00 грн з кожного.
Відповідно до наявних платіжних доручень від 10 березня 2020 року № 100320/01 та від 23 листопада 2020 року № 3679216, позивачем, як переможцем торгів, внесено обумовлену ціну продажу спірного нерухомого майна.
Підтверджень того, що процедура реалізації майна на прилюдних торгах, оспорюється їх учасниками чи іншими особами, суду не надано.
Отже, до позивача як покупця та учасника прилюдних торгів, перейшло право власності на майно боржника ОСОБА_7 , на яке звернуто стягнення, а саме: на нежитлове приміщення № 49 (під магазин, офіс), загальною площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, судом встановлено, що 11 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про належність останньому на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03 квітня 2015 року та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 січня 2015 року за номером запису про право власності 9276346.
Також із вказаного свідоцтва вбачається, що право власності на спірне нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, судом з'ясовано, що рішенням державного реєстратора приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М. відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Із вказаного рішення державного реєстратора вбачається, що перешкодою для реєстрації права власності за позивачем є те, що право власності за номером 9276346 ОСОБА_7 припинено 24 липня 2019 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстровано за ОСОБА_2 за номером запису 32537054 на підставі виданого свідоцтва, право власності якого припинено у зв'язку з посвідченням 29 липня 2019 року договору купівлі-продажу вказаного приміщення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим № 810 та зареєстрованого нею за ОСОБА_3 за номером запису 32587357. Крім того, зареєстровані обтяження: заборона на нерухоме майно за номером запису 32775820 та іпотека за номером запису 32776276 від 12 серпня 2019 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. договору іпотеки за реєстровим № 958, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Така ж інформація міститься у наявних у матеріалах справи відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно із довідкою № 234525716 від 27 листопада 2020 року.
Також судом встановлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року в справі № 757/39423/15-ц, яке набрало законної сили, у позові АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про визнання нежитлового приміщення предметом договору іпотеки, визнання недійсним договору іпотеки та припинення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовлено.
При цьому, предметом спору в указаній вище цивільній справі був договір іпотеки від 28 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 без згоди пріоритетного іпотекодержателя - АТ «УкрСиббанк», де судом поміж іншого, в мотивувальній частині рішення встановлено, виходячи з положень ч. 3 ст. 12 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нікчемність вказаного правочину, а тому визнання його недійсним законом не вимагається.
Крім того, як вбачається з постанови Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року в справі № 757/48266/19, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року, встановлений факт нікчемності договору іпотеки від 28 квітня 2015 року, колегія суддів дійшла до висновку, що подальші правочини, які були вчинені на його підставі слід вважати такими, що не мають юридичних наслідків.
Цими ж судовими рішеннями встановлено, що 05 вересня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту №11391448000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_7 кредитні кошти в розмірі 480 000 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05 вересня 2008 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений 05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. за реєстровим №2486.
Згідно з умовами договору іпотеки ОСОБА_7 передано в іпотеку АТ «УкрСиббанк» належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
25 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 28 квітня 2015 року між тими ж особами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим №614.
Відповідно до умов вказаного договору іпотеки ОСОБА_7 передав ОСОБА_2 в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03 квітня 2015 року, виданого Реєстраційною службою Головного управління Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого за реєстровим №35873827 квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7 як нежитлове приміщення.
Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що вказані обставини, встановлені судами мають преюдиційне значення для даної справи, згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, посилаючись на нікчемність вказаного договору іпотеки, просить визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора, вчинені за наслідками укладення 29 липня 2019 року договору купівлі-продажу спірного приміщення між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а також 12 серпня 2019 року договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , як таких, що не створюють наслідків, в силу закону є нікчемними, так як були вчинені на підставі нікчемного договору іпотеки від 28 квітня 2015 року.
При цьому посилається на преюдиційні для цієї справи висновки, викладені у вказаних вище судових рішеннях, що набрали законної сили у справах № 757/39423/15-ц та № 757/48266/19.
Суд зазначає, що за змістом вказаних судових рішень, преюдиціальне значення та факт нікчемності стосується, саме наступних правочинів щодо спірної нерухомості, які виниклина підставі та ґрунтуються на умовах нікчемного договору іпотеки від 28 квітня 2015 року.
Правочини щодо згаданого приміщення загальною площею 69,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , причиною виникнення яких не є згаданий вище фіктивних договір іпотеки, не можуть розглядатися іншими судами з огляду на преюдиціальний факт таких, що не мають юридичних наслідків, у зв'язку з чим потребують окремого доведення для визнання їх такими.
За викладених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 575 ЦК України унормовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Крім того, відповідно до приписів ст. 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Змістом ст. 3 цього Закону встановлено правові підстави виникнення, застосування і пріоритету іпотеки, зокрема іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 898-IV іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.
Змістом ст. 12 вказаного Закону встановлені правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, зокрема у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.
Чинним законодавством також передбачена можливість передачі предмета іпотеки у наступну іпотеку (ст. 13 Закону № 898-IV).
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 898-IV наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.
Відповідно до ст. 17 Закону № 898-IV іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За змістом ст. 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Крім того, позивачем ставиться питання про застосування наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи та звернення стягнення за попередньою іпотекою (ст. ст. 17, 23 Закону № 898-IV) шляхом скасування реєстраційних записів, вчинених на підставі договору купівлі-продажу 29 липня 2019 року договору купівлі-продажу спірного приміщення між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а також договору іпотеки від 12 серпня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , предметом та основною метою якого є відчуження права власності на товар (спірне нерухоме майно)від продавця до покупця,та подальша його передача в іпотеку згідно з відповідним правочиномпро забезпечення виконання зобов'язання за договором, до якого застосовуються правила, визначені Законом№ 898-IV, тобто в результаті переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи укладенням окремого договору купівлі-продажу, та подальшої передачі спірної нерухомості в наступну іпотеку.
Наслідки переходу права власності на предмет іпотеки встановлені ст. 23 Закону № 898-IV, а ч. 3 ст. 17 Закону № 898-IV встановлено, що наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що на підставі договору купівлі-продажу спірного приміщення від 29 липня 2019 рокувідповідно до ст. 23 Закону № 898-IVдо ОСОБА_3 перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали ОСОБА_7 на момент укладення цього договору, у тому числі права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому, добросовісність набуття ним права власності на предмет іпотеки не має значення в силу приписів ст. 23 Закону № 898-IV, яка імперативно визначає, що новий власник стає новим іпотекодавцем навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Крім того, враховуючи той факт, що звернуто стягнення на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки згідно з договором від 05 вересня 2008 року, зареєстрованого за № 2490 та укладеного між ОСОБА_7 та АТ «УкрСиббанк» (попередня іпотека), отже іпотека за договором № 958 від 12 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 припиняється в силу ч. 3 ст. 17 Закону № 898-IV, як наступна іпотека (передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором).
Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.
Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч. 1 ст.2 Закону № 1952-IV).
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 898-IVобтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону № 898-IV, згідно з якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.
При цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17 Закону № 898-IV).
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу та іпотеки було прийнято державним реєстратором відповідні рішення та внесені записи про реєстрацію права власності та обтяження саме майнових прав на спірний об'єктнерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, спір у позивача виник самез відповідачами з приводу порушення останніми права власності ОСОБА_1 на майно нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , внаслідок наявності у згаданих реєстрахвідповідних записів про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказане нерухоме майно, а ОСОБА_3 іпотеки.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем.
Суд вважає, що ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 653/1713/19 (провадження № 61-3461св20).
З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині скасування рішень про державну реєстрацію права власностіта права іпотеки не підлягають задоволенню, так як останнім обраний неефективний спосіб захисту свого права власності, апозовпідлягає частковому задоволенню в цій частині, а саме про визнання незаконним та скасування оспорюваних записів про державну реєстрацію права власності та іпотеки за відповідачами на вказане нежитлове приміщення, що також відповідає ч. 2 ст. 5 ЦПК України, за змістом якої суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись, Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку», Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 546, 575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, про визнання незаконними та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію, скасування записів про право власності- задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати запис від 24 липня 2019 року № 32537054 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни, індексний номер 47934654 про державну реєстрацію 24 липня 2019 року за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 612605880000.
Визнати незаконними та скасувати запис від 24 липня 2019 року № 32587357 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, індексний номер 47988673 про державну реєстрацію 29 липня 2019 року за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 612605880000.
Припинити іпотеку за договором № 958 від 12 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Визнати незаконними та скасувати запис від 12 серпня 2019 року № 32776276 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни про державну реєстрацію 12 серпня 2019 року, індексний номер 48192511, договору іпотеки № 958 від 12 серпня 2019 року між іпотекодавцем ОСОБА_3 та іпотекодержателем ОСОБА_8 .
Визнати незаконними та скасувати запис від 12 серпня 2019 року № 32775820 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни про обтяження (заборона на нерухоме майно) від 12 серпня 2019 року, індексний номер 48192208, на підставі договору іпотеки № 958 від 12 серпня 2019 року між особою, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_3 та обтяжувачем ОСОБА_8 (заборона на нерухоме майно).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2022 року.
Суддя: О.Л. Бусик