печерський районний суд міста києва
Справа № 757/225/20-ц
20 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Луста В.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Колток О.М.
представника 3-ї особи 1- Ярошенко А.С.
представника 3-ї особи 2- Кузьменко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Уряду - Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про відшкодування шкоди, заподіяної із вини Держави
У січні 2020 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, просить стягнути із Держави Україна в особі Уряду - Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної шкоди суму у розмірі 14 000,00 доларів США, складає його вклад згідно договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р.; 350,00 доларів США - 0,5% річних згідно договору банківського вкладу від 12.06.2014 р. № 06/1268-2014; 2 268,00 доларів США - 3% річних за весь період від розміру боргу згідно договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, постановою Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 826/10319/15 частково задоволено його касаційну скаргу, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р., ухвалено нову, якою визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. при розгляді вимоги щодо відшкодування коштів за вкладом, зобов'язано останню подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р., втім 07.10.2019 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на його заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом листом повідомив про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» як юридичної особи, отже Фонд, як державна структура, діючи в інтересах Держави, домігся своїх цілей, позбавивши його права і можливості отримати свої кошти за депозитним вкладом.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Третіми особами подано пояснення щодо позову.
Рішенням Печерського районного суду від 4 червня 2020р. відмовлено в позові.
3.02.2921р. Постановою Верховного суду скасовано рішення та направлено на новий розгляд
14 липня 2021 року Ухвалою Печерського районного суду м.Києва прийнято до провадження.
29.09.2021р. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва призначено до розгляду
Сторони подали заяви про розглядад справи у відсутність.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (далі - «Банк») та позивачем (далі - «Клієнт») укладено договір банківського вкладу № 06/1268-2014, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_1 «Надійний» у доларах США, а вкладник вносить на відкритий рахунок кошти у розмірі 14000,00 доларів США строком до 19.06.2014 р. Згідно з квитанцією № 67069 від 12.06.2014 р. позивачем на депозитний рахунок № НОМЕР_1 внесено 14 000,00 доларів США (еквівалент у гривнях 163 165,28 грн). Постановою Правління Національного банку України № 276/БТ від 12.05.2014 р. Публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк» віднесено до категорії проблемних. 17.06.2014 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 від 17.06.2014 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк», згідно з яким з 18.06.2014 р. по 18.09. 2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Пантіну Любов Олександрівну. Наказом № 23 від 24.06.2014 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» прийнято рішення про здійснення в банку перевірки договорів, укладених протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для чого утворено комісію. Рішенням комісії з перевірки договорів відповідно до протоколу від 29.08.2014 р. надано на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.
З виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 182/1 від 21.08.2014 р. вбачається, що вирішено підтримати пропозицію Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників згідно переліку, наведеному у листі № 2051/01-02 від 11.08.2014 р. 29.08.2014 р. наказом тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» № 61 зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку. Визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу. До вказаного переліку включено і договір від 12.06.2014 р. банківського вкладу № 06/1268-2014, укладені між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк» та позивачем.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (частина перша статті 1 Закону).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює управління поточною діяльністю Фонду (частина перша статті 11 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Стаття 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає повноваження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері забезпечення діяльності Фонду, зокрема, повноваження виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду (пункти 2, 4 частини третьої статті 12 Закону).
Розділ V Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування коштів за вкладами, а саме: згідно частини першої статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом; згідно частини другої статті 26 Закону вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною); згідно частини п'ятої статті 26 означеного Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Згідно статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що регулює порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 4-1) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України». Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно частин першої-четвертої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Відомості про ліквідацію банку повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку; 4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду (стаття 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком). Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку (стаття 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (стаття 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 4) вимоги вкладників- фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб- підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті (частина перша статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Для завершення ліквідаційної процедури банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право виставити на реалізацію майно (активи) банку, що залишилися нереалізованими, шляхом проведення відкритого конкурсу (аукціону) без обмеження мінімальної ціни продажу, що передбачено цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За результатами проведення ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи (стаття 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Наявні у матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що протягом червня 2015 р. - червня 2017 р. в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 826/10319/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р., в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 р. частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано постанову Окружного адміністративного суду від 14.09.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р., ухвалено нову постанову, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнанні нікчемними договору банківського рахунку від 29.05.2014 р. № 8318 та договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р.; позовні вимоги ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни при розгляді відмови щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_2 , зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
01.09.2014 р. відповідачем подано до МВС України заяву про відкриття кримінального провадження щодо осіб, причетних до організації схеми зарахування коштів юридичних осіб - клієнтів банку фізичним особам, як фінансової допомоги з метою повернення таким чином коштів юридичним особам, які не гарантуються Фондом. У переліку перерахованих банківських операцій вказано і транзакції за договором банківського вкладу позивача. 18.11.2014 р. листом № 13/2/2-22818 Головне слідче управління МВС України повідомило Уповноважену особу про проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12014000000000367, внесеному 11.09.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зловживання службовими особами юридичної особи приватного права Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної винагороди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків банку, які в 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК України. 11.09.2014 р. прийнято постанову Правління Національного банку України № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк». 17.09.2014 р. на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 92 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну. 06.11.2014 р. відповідач листом № 600/09-02 повідомив позивача про те, що правочин, в тому числі договір банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р., операції з внесення грошових коштів на поточний рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, який є предметом кримінального провадження, банком визнаний нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач, не погодившись з відмовою Уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до суду з вказаним позовом.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом № 27-17370/19 від 07.10.2019 р. повідомив позивача, що відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 25.09.2019 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 0681110023024349 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, що повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», припинено.
Позивач ОСОБА_2 , звертаючись у січні 2020 р. із вимогами до відповідача, про стягнення із Держави Україна в особі Уряду - Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної шкоди суму у розмірі 14 000,00 доларів США, складає його вклад згідно договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р.; 350,00 доларів США - 0,5% річних згідно договору банківського вкладу від 12.06.2014 р. № 06/1268-2014; 2 268,00 доларів США - 3% річних за весь період від розміру боргу згідно договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р., свої вимоги обґрунтовує статтями 1166, 173, 1174 ЦК України.
Згідно статті 1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду» м айнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно частини першої статті 1173 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування» шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 1174 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування» шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Суд вбачає, що на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статтей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи, отже необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, і саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Так, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанові № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.
Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної із вини Держави, ОСОБА_2 надано суду в якості письмових доказів копії: договору банківського рахунку № 8318 від 29.05.2014 р., виписки з рахунку за період з 29.05.2014 р. по 11.09.2014 р., договору банківського вкладу № 06/1268-2014 від 12.06.2014 р., квитанції № 67069 від 12.06.2014 р., заяви на адресу Уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіній Л.О. від 29.09.2014 р., відповідей Пантіної Л.О. № 600/09-02 від 06.11.2014 р., № 2868/09-02 від 17.04.2015 р., постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 р. у справі № 826/10319/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р. у справі № 826/10319/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 р., постанови Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 826/10319/15 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р., листа старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України № 13/П-228аз від 07.08.2015 р. «Про надання інформації у кримінальному провадженні № 12014000000000367 від 11.09.2014 р.», ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.10.2019 р. у справі № 752/1699/19 за клопотанням адвоката Дем'яненка Миколи Володимировича в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12014000000000367, заяви від 17.11.2019 р. директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фіскального чеку від 22.11.2019 р., рекомендованого повідомлення), відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-17370/19 від 07.10.2019 р., листа Міністерства юстиції України № 1566/32249-33-19/7.3.4 від 08.10.2019 р. щодо надання роз'яснень законодавства з питань діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При цьому, на позивача покладається обов'язок доведення факту розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що Держава в особі її уряду має відповідати за заподіяні позивачу збитки (шкоду), спричинені відсутністю належної регуляторної політики у банківському секторі та відсутністю у Державі злагодженого механізму судового захисту порушених прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».
Окрім того, Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з інщими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункт 28), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Статус позивача як вкладника вже встановлено у справі № 826/10319/15
Додержання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
До припинення банку та після ухвалення судового рішення, яким було визначено статус позивача як вкладника, Фонд, як вказує позивач, зобов'язання не виконав. Проте гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом.
Державна гарантія виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування не змінює свого правового статусу з припиненням банку.
Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що позивач не довів, що внаслідок відсутності належної регуляторної політики на банківському ринку з боку Держави в особі Кабінету Міністрів України йому завдано майнову шкоду в сумі 14000 доларів США, томусуд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 1, 3, 6, 8, 21, 22, 41 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 15, 16, 22, 23, 1166, 1173, 1174 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 352, 353, 355 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Уряду - Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (02000, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) про відшкодування шкоди, заподіяної із вини Держави відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення 30.09.2022р.
Суддя Остапчук Т.В.