Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 жовтня 2022 року Справа№200/483/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - УПФ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 з 07.09.2021 року періодів роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року, а також періоду військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року; 2) зобов'язати УПФ з 07.09.2021 року зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 періоди роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року, а також період військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року; 3) зобов'язати відповідача нарахувати пенсію у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.09.2021 року відповідач призначив йому пенсію по інвалідності. Проте, при призначенні пенсії, до його пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки спірні періоди його роботи підтверджено належними документами. Крім того, до пільгового стажу не зараховано період строкової військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року. На думку позивача він має право на зарахування до пільгового стажу періоду військової служби, оскільки службі в армії передувала робота на підземних роботах на посаді «машиніст підземних установок» та після служби в армії працював за спеціальністю, передбаченою списком №1 (машиніст підземних установок підземний).
Крім того, на думку позивача, оскільки він набув 15 років підземного стажу, тому при обчисленні його пенсії відповідачем протиправно не враховано положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Позивач вважає таку бездіяльність УПФ протиправною, оскільки це є порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.
17 січня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 10 березня 2022 року.
18 лютого 2022 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивачем не було надано до управління підтверджуючих довідок, наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці за період з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати чинність періодів для зарахування до страхового або пільгового стажу для призначення/перерахунку пенсії, це є повноваженнями Пенсійного фонду України.
Щодо періоду військової служби представник відповідача зазначає, що довідка ДП «Мирноградвугілля» №656 від 11.05.2021, не відповідала записам у трудовій книжці.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
З метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи судове засідання, призначене на 10 березня 2022 року, не відбулося у зв'язку з введенням воєнного стану, веденням активних бойових дій на території Донецької області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Позивач та представник відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене та приписи частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу у письмовому провадженні.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту.
З 07.09.2021 року позивач перебуває на обліку в УПФ, як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ групи.
З розрахунку стажу вбачається, що до пільгового стажу позивача не зараховано період строкової військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року та періоди роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року.
Позивач оскаржує вищевказану бездіяльність відповідача, як таку, що порушує його конституційні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
За приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.
За приписами ст. 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Відповідно до Постанов Правління ПФУ № 26-1 від 05 листопада 2009 року «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 25-2 від 03 грудня 2013 року «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Правління ПФУ від 08 жовтня 2010 року № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; № ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року N 461, і за результатами атестації робочих місць.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, згідно яких наявна інформація по спеціальному стажу в періоди роботи позивача з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року, що підтверджує право позивача на включення вказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, у відповідності до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 24.12.2013 року по 26.05.2014 року працював на посаді машиніста підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, з 27.05.2014 року по 30.09.2014 року гірником очисного забою підземним 4 розряду. Відповідач не заперечує, що вказані посади належать до Списку № 1.
Також в матеріалах справи містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1-1386 від 22.12.2021 року, № 132 від 20.05.2021 р.
З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, архівна довідка підтверджують характер роботи позивача у період з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, що дає підстави включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 20 Порядку № 637 підставою для надання уточнюючої довідки є відсутність у трудовій книжці особи відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, разом з цим, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача та не зазначив які саме відомості не містить трудова книжка позивача, та які мають бути підтверджені уточнюючою довідкою.
Щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати суд зазначає наступне.
Під час виконання вимог статті 9 КАС України в частині з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано жодного доказу, що підтверджує перебування позивача у відпустах без збереження заробітної плати в спірний період.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду військової служби позивача з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року, суд вказує на наступне.
Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже зарахування періоду військової служби до пільгового стажу можливе за наявності періоду роботи позивача за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передував призову на військову службу.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останнього 19.11.2001 року прийнято на роботу машиністом підземних установок та 24.04.2002 року звільнено у зв'язку з призовом на військову службу.
Згідно записів трудової книжки, військового квітка та довідки позивач проходив військову службу з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року.
Таким чином, військовій службі позивача передував період роботи за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби позивача з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Окрім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Суд звертає увагу, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Щодо позовних вимог про зобов'язати відповідача нарахувати пенсію у розмірі, передбаченому статтею 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI (далі - Закон №345-VI) передбачено, що його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону №345-VI, встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні положення закріплені і в абз.1 частини першої статті 28 Закону №1058, а саме мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 Закону №1058, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Отже, державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, не нижче трьох прожиткових мінімумів, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, розмір пенсії розраховується за правилами, визначеними ст.27 Закону №1058, і за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року, що передбачено ч. 3 ст. 24 Закону № 1058.
Тобто розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, визначається з урахуванням їх стажу та заробітку. До одержаного розміру встановлюється доплата за понаднормовий стаж (по 1% розміру пенсії, але не більш як 1% мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу: чоловікам - понад 35, а жінкам - понад 30 років, як це визначено абзацом 1 частини першої ст.28 Закону №1058).
Враховуючи, що право на доплату до пенсії у відповідності до ст. 8 Закону №345-VI виникає після зарахування відповідного стажу та перерахунку пенсії, суд дійшов висновку, що вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати пенсію у розмірі, передбаченому статтею 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року є передчасними та не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду строкової військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року та періодів роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 07.09.2021 року зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 період військової служби з 14.05.2002 року по 02.10.2003 року, періоди роботи з 24.02.2002 року по 24.04.2002 року, з 29.07.2008 року по 11.10.2010 року, з 30.03.2014 року по 03.04.2014 року, з 22.05.2014 року по 26.05.2014 року, з 28.06.2014 року по 03.07.2014 року, з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 08.09.2014 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122 Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв