Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 жовтня 2022 року Справа№200/17742/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10 ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером з 01.06.2017 року та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. При призначенні пенсії позивачу не в повному обсязі було враховано період здійснення ним підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 01.01.2004 року по 01.07.2010 рік.
15.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням у повному обсязі вищезазначених періодів роботи, проте Листом №0500-1518-8/59927 від 28.08.2021 року позивачу було повідомлено, що періоди здійснення підприємницької діяльності враховано при первинному призначенні пенсії, а тому відмовлено в перерахунку пенсії.
У відповідь на адвокатський запит, про кількість днів (місяців) за період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 01.07.2010 рік врахованих до страхового стажу та підстав такого врахування, відповідачем надана відповідь, що за вищезазначений період страховий стаж відповідно до сплачених страхових внесків складає 8 місяців 18 днів.
З таким ріщенням позивач не погоджується, вважає його таким що суперечить вимогам чинного законодавства та просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльністі з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повністю зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі без виключення будь-яких періодів роботи і провести перерахунок призначеної пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності, починаючи з 15 червня 2021 року, тобто з дати звернення за перерахунком;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.
13.01.2022 року відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якої зазначив, що вказані позивачем спірні періоди підприємницької діяльності, відповідно до положень підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, були враховані при визначенні права позивача на призначення пенсії за віком. В той же час, розрахунок пенсії позивача за спірні періоди, здійснено на підставі даних персоніфікованого обліку у відповідності до сплачених внесків, згідно норм чинного законодавства. На підставі вказаного відповідач 1 вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
24.01.2022 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав.
Ухвалою суду від 11.02.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10 ЄДРПОУ 21318350) до участі у справі в якості співвідповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзив по справі, рішення № 914370163329 від 18.06.2021 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 в умовах воєнного стану режим роботи кожного суду визначається окремо. Рекомендовано судам за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г "Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи" запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Ураховуючи активні бойові дії на території Донецької області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи, режим роботи суду встановлений наступним чином:
- прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів здійснюється судом в підсистемі "Електронний суд" або через офіційну електронну адресу суду;
- розгляд справ у судових засіданнях за участю сторін не здійснюється до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів та працівників апарату суду;
- у визначених законом порядку справи розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На підставі вказаного суд вважає за належне продовжити стоки розгляду справи.
Відповідач 2 надав відзив по справі, згідно змісту якого надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві відповідача 1.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва №356970 серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дата проведення державної реєстрації 04.06.1998 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 22380170000000801. Довідкою від 29.03.2005 року №9/28-013 підтверджується взяття на облік як платника податків ОСОБА_1 08.06.1998 року за №285.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
15.06.2021 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42. Закону № 1058. До заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку № 611 від 11.06.2021 про перебування на обліку у Великоновосілівській Державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Донецькій області, згідно якої ОСОБА_1 з 08.06.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 31.12.2015 підприємницьку діяльність здійснював із використанням спрощеної системи оподаткування, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2016 по 05.09.2017 підприємницьку діяльність здійснював із використанням загальної системи оподаткування.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914370163329 від 18.06.2021 (яке розглядало заяву позивача про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності) відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перерахунку пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки, періоди підприємницької діяльності, вказані в довідці № 611 від 11.06.2021 враховано при первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 01.06.2017.
В період з 08.06.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2003 по 31.12.2015 позивач, як фізична особа - підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування. Період з 01.01.2004 по 31.10.2004 роки, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік позивачу зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
До вказаного рішення відповідачем 1 було додано розрахунок стажу, врахованого при визначенні права на перерахунок пенсії «Форма РС-право», згідно з яким страховий стаж враховано: за період з 01.01.2004 по 31.10.2004 роки - 20 днів; за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік - 2 дні; за період з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік - 1 день (01.07.2006); за період з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік - 2 дні; за період з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік - 203 дні; за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік - 0 днів.
Згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ» форма ОК-5, ОСОБА_1 сплачував ЄСВ в частині спірних періодів: 01.01.2004 по 31.10.2004 роки, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Пунктом 2 зазначеної статті визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Закону № 1058-IV, для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, роботодавців, застрахованих осіб, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру, органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією, державної служби зайнятості, інших підприємств, установ, організацій та військових частин, компаній з управління активами, зберігачів, інших джерел, передбачених законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно п. 3-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
За змістом ч.2 та ч.3 ст.19 Закону № 2464-VI, державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб; ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ст.18 Закону № 2464-VI, джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.
За змістом ч.1 ст. 20 Закону № 2464-VI, Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 20 Закону № 2464-VI встановлено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Враховуючи вищенаведене, внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, що подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, в тому числі фізичними особами-підприємцями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 01.07.2000 року підтверджується відомостями із бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до 01.07.2000 року - довідкою про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених кощтів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а.
Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 з 08.06.1998 року по 31.12.2001 рік, з 01.01.2003 року по 31.12.2015 рік підприємницьку діяльність здійснював із використанням спрощеної системи. Сплата страхових внесків за зазначені періоди підтверджується індивідуальними відомостями Форми ОК-5.
З довідки ОК-5 вбачається, що в 2004 році страхові внески сплачені за період січень-жовтень, грудень, але до стажу враховано лише 22 дні, замість 11 місяців. В 2006 році страхові внески сплачено за липень, жовтень, листопад, але до стажу враховано лише 3 дні, замість 3 місяців. В 2007 році страхові внески сплачені за весь рік, проте до стажу враховано лише 88 днів. Так само і в 2008 році страхові внески сплачено за весь рік, але враховано до стажу 109 днів. В 2009 році страхові внески сплачено за січень-липень, але замість 7 місяців стажу, враховано тільки 6 днів. В 2010 році страхові внески сплачено за січень-липень, вересень-грудень, проте замість 11 місяців стажу, враховано тільки 5 місяців. З аналізу врахованого стажу відповідачем, вбачається, що стаж врахований пропорційно сплаченій сумі страхового внеску, що прямо суперечить вищезазначеним нормам законодавства.
На підставі викладених обставин суд приходить до висновку, про
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльністі з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі без виключення будь-яких періодів роботи і провести перерахунок призначеної пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності, починаючи з 15 червня 2021 року, тобто з дати звернення за перерахунком.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні права, гарантовані ст. 46 Конституції України, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914370163329 від 18.06.2021 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2500, 00грн.; надано договір про надання правової допомоги від 22.09.2021 року, довідку від 22.09.2021 року про сплату позивачем коштів за надання правової допомоги в розмірі 2500, 00грн.
Відповідачем 2 у відзиві було висловлено позицію щодо необгрунтованості заявлених витрат з огляду на наявність рішень по аналогічним справам, що спрощує роботу адвоката.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Аналізуючи розмір заявлених судових витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлена сума є спірвмірною з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо та стягує з відповідача 1 на корить позивача 2500, 00грн.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10 ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльністі з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914370163329 від 18.06.2021 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.10.2004 рік, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 рік, з 01.07.2006 року по 31.07.2006 рік, з 01.10.2006 року по 30.11.2006 рік, з 01.01.2007 року по 31.07.2009 рік, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у повному обсязі без виключення будь-яких періодів роботи і провести перерахунок призначеної пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності, починаючи з 15 червня 2021 року, тобто з дати звернення за перерахунком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п*ятсот) грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Стойка