Номер провадження: 22-ц/813/7147/22
Справа № 522/14499/21
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Сегеда С. М.
30.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Цюри Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,
встановив:
03.08.2021 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 4914,00 грн., а також судові витрати у сумі 2270,00 грн. (а.с. 1-8).
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26.08.2021 року у справі відкрито провадження (а.с. 37-38).
06.12.2021 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконним рішення управління соціального захисту населення у Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 02.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 допомоги як переміщеним особам на проживання (а.с. 91-94).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2022 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2022 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 30.09.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку ст. 353 ЦПК України.
Однак, наслідком відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви є повернення такої заяви позивачу.
Пунктом 6 частини 1 статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України.
За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про повернення заяви, що передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Також колегія суддів зазначає, що у зв'язку з перебуванням судді Гірняк Л.А. у відпустці у період з 14.09.2022 року по 15.09.2022 року, з 19 по 21.09.2022 року та з 23.09.2022 року по 13.10.2022 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддямивизначено інший склад суду: головуючий Сегеда С.М., судді: Комлева О.С., Цюра Т.В. (а.с.172 - 173).
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 30.09.2022 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2022 року (а.с. 160), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с. 161,163,166-168), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачці за первісним позовом ОСОБА_1 за місцем її перебування/проживання/, що зазначена в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 (а.с. 139).
Однак, поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.168), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщеннями.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що спір носить публічно-правовий характер та не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства (а.с. 100-101).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2021 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 4914,00 грн., а також судових витрат у сумі 2270,00 грн.(а.с. 1-8).
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26.08.2021 року у справі відкрито провадження (а.с. 37-38).
06.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання незаконним рішення управління соціального захисту населення у Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 02.06.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 допомоги як переміщеним особам на проживання (а.с. 91-94).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить суд, зокрема:
-визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення у Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 02.06.2020 року у надані ОСОБА_1 допомоги як переміщеним особам на проживання;
-стягнути з Управління соціального захисту населення у Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради упущену вигоду - збитки, завдані внаслідок не отримання допомоги як переміщеної особи на проживання у розмірі 29 484,00 грн. (а.с. 91-94).
Таким чином, зважаючи на те, що предметом спору за зустрічним повозом ОСОБА_1 є неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви з підстав того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявниця апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Т.В. Цюра