Номер провадження: 22-ц/813/6932/22
Справа № 947/694/22
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Сегеда С. М.
30.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Цюри Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Власенка Артема Олександровича на рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
10.01.2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за № б/н від 15.10.2015 року у розмірі 10 949,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 15.10.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15.10.2015 року станом на 15.12.2021 року становить 10949,02 грн., з яких: 9022,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9022,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 1926,26 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.04.2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.04.2022 та постановлення нового - про задоволення позовних вимог Банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 30.09.2022року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, а також через перебування судді Сегеди С.М. у відпустці у період з 20.06.2022 року по 22.07.2022 року та на лікарняному у період з 25.07.2022 року по 05.08.2022 року, датою ухвалення цього судового рішення є 30.09.2022 року.
Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція неодноразово направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 143, 165, 168, 174).
Однак, поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.176-177), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщеннями.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог (а.с. 141-142).
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 2-5).
За умовами укладеного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, яка за зверненням відповідача перевипускалась.
Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку
Зазначені обставини підтверджуються довідкою про видані кредитні картки та випискою по рахункам відповідача (а.с. 15).
Відповідно до довідки б/н ОСОБА_1 на підставі договору від 15.10.2015 року, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки - до останнього дня 10/23.
З виписки по картковим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що останній отримав кредитну картку, користувався нею (знімав кошти у банкоматах, розраховувався за покупки в магазинах, а також частково сплачував заборгованість), кредитною карткою відповідач користувався і після її перевипуску.
Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.12 р. № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Позичальником використовувалися кредитні кошти та частково погашався борг, проте в добровільному порядку борг повністю Банку не повернутий.
Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останній в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача про стягнення тіла кредиту, є порушеним і підлягає судовому захисту.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9022,76 грн.
Тому порушене право Банку, в частині стягнення заборгованості за кредитом, підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено із посиланням на те, що договором, а такод «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати прострочених відсотків за користування кредитними коштами та сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту.
24.10.2015 року відповідач підписав Анкету-заяву, яка не зазначає сплати заборгованості прострочених відсотків та заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с. 17).
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками, Банк, крім розрахунку заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини кредитного договору.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов позичальник ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за простроченим тілом кредиту.
До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1 ст. 634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті: www. privatbank.ua неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з жовтня 2015 року по грудень 2021 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову (а.с. 19-67).
Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.
Виходячи з того, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, Анкета-заява не містить відомостей про домовленості сторін щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, а надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть прийматись як стандартна (типова) форма, що встановлена на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджують вказаних обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2022 року - скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9022,76 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати.
Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише на 82,40 %, то з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2044,35 грн. (2481 грн. х 82,40 % = 2044,35 грн.), та сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 3066,52 грн. (3721,50 грн. х 82,40 %= 3066,52 грн.)
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 5110,87 грн. (2044,35 + 3066,52 = 5110,87), як того вимагає ст. 141 ЦПК України.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 квітня 2022 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 15.10.2015 року у розмірі 9022,76 (дев'ять тисяч двадцять дві гривні 76 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄРПОУ 14360570, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2044,35 (дві тисячі сорок чотири) гривні 35 копійок), та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3066,52 (три тисячі шістдесят шість гривень 52 копійки), а всього у розмірі 5110,87 грн. (п'ять тисяч сто десять гривень 87 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Т.В. Цюра