Постанова від 27.09.2022 по справі 903/178/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Справа № 903/178/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль Я.Ю.

від відповідачів:

- ТОВ "Пік нерухомість": Семерга С.І.

- ТОВ "Кредит Фактор Груп": не з'явився

від третіх осіб:

- приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу

Пастухової Наталії Володимирівни: не з'явився

- приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу

Курти Наталії Володимирівни: не з'явився

- ОСОБА_1 : Студницький А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД"

на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 09.08.22р. суддею Слободян О. Г. у м.Луцьку, підписану 09.08.22р.

та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 27.07.22р. суддею Слободян О.Г. у м.Луцьку, повний текст складено 08.08.22р.

у справі № 903/178/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД"

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість",

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Пастухової Наталії Володимирівни,

- приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Курти Наталії Володимирівни,

- ОСОБА_1

про визнання договорів недійсними та скасування записів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Пастухової Наталії Володимирівни, приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Курти Наталії Володимирівни, ОСОБА_1 , про визнання договорів недійсними та скасування записів, відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД " про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі №903/178/22.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі №903/178/22 задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ "Пік нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп" на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" судові витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом справи №903/178/22 у розмірі 45 370,00грн.. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду постановлену з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що 14.07.2022р., до початку судових дебатів представником ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на адресу суду було надіслано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" понесло в межах розгляду справи №903/178/22, а саме: орієнтовна вартість наданих ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" послуг становить 33 350,00грн.;

- вважає, що позивач зі свого боку здійснив всі заходи, спрямовані на реалізацію його права щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правовою допомогою, подав до суду відповідні вимогу, яку зазначив у позовній заяві та подав до суду орієнтовний перелік понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу;

- зазначає, що 27.07.2022р. відбувся розгляд справи №903/178/22 по суті, в якому брали участь два представники позивача. З огляду на викладене, лише після того, як судом було винесено рішення у даній справі між позивачем та його представником було підписано всі документи, що підтверджують надання правової допомоги у вказаній справі. Відтак, з огляду на те, що до прийняття рішення у цій справі неможливо було встановити остаточний обсяг наданих юридичних послуг (до 27.07.2022р. були відсутні відомості про результат розгляду справи та тривалість судового засідання), так і не можливо було встановити повну та остаточну вартість, яка підлягає сплаті ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" за надані юридичні послуги на користь представника;

- вказує, що позивач з поважних причин не міг до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу;

- також звертає увагу суду на той факт, що послуги адвоката станом на день подання цієї заяви сплачені частково у зв'язку фінансовими труднощами позивача, що викликані неправомірними діями сторін по справі. При цьому, позивач повідомив суд, що має намір розрахуватись зі своїм представником за надані ним юридичні послуги після того, як приватний виконавець в межах виконавчого провадження відкритого за заявою позивача зможе звернути стягнення на належне ТОВ "Пік нерухомість" майно (яке буде повернуто у власність на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22) на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. по справі №903/770/20;

- вважає, що безпідставною є вимога щодо подання ще однієї заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Позивач чітко повідомив суд про свої вимоги, надав попередній розрахунок та копії документів, які підтверджують факт надання юридичних послуг та факт погодження позивачем виконання таких послуг. Позивач також повідомив суд про те, що має намір розрахуватись із своїм представником;

- стверджує, що суд не взяв до уваги докази щодо судових витрат, подані представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки останнім не подано доказів про надіслання копій доказів щодо судових витрат іншим учасникам справи;

- вважає такі висновки суду передчасними, оскільки Господарський процесуальний кодекс не містить норм, які прямо вказують на те, що позивач зобов'язаний надсилати копії доказів щодо судових витрат іншим учасникам справи, надавати до суду підтвердження такого надсилання. Крім того, ГПК України не містить норми, яка передбачала би, що на цій підставі суд може відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Разом з тим, відмовивши у задоволенні заяви позивача суд фактично позбавив його прав та захист його майнових прав та встановив неефективність судового захисту, не надавши позивачу можливість усунути недоліки його заяви. Разом з тим, до суду були надані всі необхідні заяви та документи, докази, які надавали підстави для вирішення питання щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/178/22 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І..

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/178/22/4755/22 від 29.08.2022 року витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

05.09.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/178/22.

Згідно розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022р. №01-05/477, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №903/178/22 - Крейбух О.Г. у період з 05.09.2022р. по 30.09.2022р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/178/22.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/178/22 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І..

Також, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Пастухової Наталії Володимирівни, приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Курти Наталії Володимирівни, Поліщук Любов Дмитрівни про визнання договорів недійсними та скасування записів - задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 та скасовано запис про державну реєстрацію прав №38167747 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047771, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (офіс, площею 60кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 та скасовано запис про державну реєстрацію прав №38167533 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047434, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101.

Визнано недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" та громадянкою України Поліщук Л.Д., посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885.

Скасовано записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.:

- про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.);

- про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м.);

- про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.);

- про реєстрацію обтяження № 39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" 4962,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" 4962,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також, просить стягнути з позивача сплачений судовий збір.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що суд прийшов до висновку щодо ознак фіктивності (фраудаторності) правочину на підставі однієї єдиної обставини, а саме нібито заниження вартості;

- вважає, що зазначення судом такої інформації в рішенні суду може означати те, що або ж суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи та докази по справі, або ж діючи умисно спотворює інформацію, яка міститься в матеріалах справи;

- зазначає, що інформація, яку ТОВ "Пік нерухомість" надавав в своїх письмових заявах, клопотаннях та запереченнях з процесуальних питань поданих згідно ст.169 ГПК України та доказах долучених до справи свідчить, що вищезазначена судом першої інстанції інформація є надуманою, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджена жодними належними та допустимими доказами;

- констатує, що позиція суду про заниження вартості майна є наслідком того, що суд першої інстанції безпідставно обґрунтовує свою позицію не доказами по справі, а доводами позивача, що ринкова вартість об'єктів нібито відома, посилаючись на переддоговірну ціну визначену умовами попереднього договору. Однак, договірна ціна не є ринковою і сам попередній договір станом на момент подання позивачем позову був розірваний рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. у справі №903/770/20, яке набрало законної сили 24.06.2021р., а основний договір не було укладено. Тобто, зазначена ціна була тільки переддоговірною і була вказана тільки у попередньому договорі, який було розірвано і основний договір не було укладено;

- вважає, що суд не мав підстав брати до уваги твердження позивача про те, що ТОВ "Пік нерухомість" нібито відчужено ТОВ "Кредит Фактор Груп" за заниженою вартістю, оскільки в справі відсутня інформація щодо реальної ринкової вартості нежитлових приміщень, які є предметом оскаржуваних договорів;

- стверджує, що суд першої інстанції всупереч вимог чинного законодавства та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022р. у справі №903/178/22 в частині дослідження доказів, ухвалив рішення не на підставі належних і допустимих доказів, а на підставі припущень про те, що нібито ринкова оцінка майна є тотожною до переддоговірної оцінки договору, який навіть не було укладено, а в подальшому розірвано. Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі надуманих даних (припущень), які не підтверджуються доказами по справі і це свідчить про незаконність рішення суду через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції дійсним, підтвердженим доказами, обставинам справи;

- вважає, що задоволення судом позовних вимог суму вище 1 365 500,00грн. виходить за межі визначених меж захисту цивільних прав та інтересів судом і суперечить вимогам ст.ст.13-16 ЦК України, оскільки суд згідно ч.3 ст.16 ЦК України зобов'язаний відмовити у захисті цивільного права в разі порушення нею ч.ч.2-5 ст.13 ЦК України, а саме коли особа шляхом зловживання правом, заявила позовні вимоги, які значно перевищують розмір її цивільних прав в зобов'язальних правовідношеннях з метою завдати шкоти іншим особам;

- вказує, що зважаючи на те, що суд першої інстанції всупереч позиції апеляційної інстанції у цій справі, за відсутності будь-яких доказів щодо оцінки майна прийшов до висновку про те, що "дійсною ринковою ціною" на підставі якої суд ухвалив рішення є нібито переддоговірна ціна 5357813,00грн., яка була зазначена тільки в попередньому договорі, який було розірвано то задоволення судом вимог позивача про визнання двох об'єктів нерухомості на зазначену суму виходить за межі захисту цивільного права, то для відновлення права позивача достатньо звернення стягнення на один об'єкт нерухомості;

- зазначає, що судом не взято до уваги те, що договірна ціна не може вважатись ринковою тим більше, що станом на момент подання позивачем позову вказаний (як вірно зазначив апеляційний суд) договір був розірваний рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. у справі №903/770/20, яке набрало законної сили 24.06.2021р.. Тобто, зазначена ціна була зазначена тільки в попередньому договорі, який було розірвано і основний договір не було укладено. Саме на це наголошує суд апеляційної інстанції в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022р. у справі №903/178/22. Крім того, висновки суду першої інстанції в резолютивній частині рішення суперечить ним же встановленим фактам щодо вартості майна;

- констатує, що судом першої інстанції неправомірно визнано недійсним два договори купівлі-продажу нерухомого майна на два окремі об'єкти нерухомості вартість кожного з них (на думку суду) в кілька разів вища ніж максимальні позовні вимоги позивача;

- стверджує, що зазначені висновки суду, щодо ознак фіктивного (фраудаторного) правочину не відповідають дійсним обставинам справи та висновкам Верховного Суду, щодо ознак фраудаторного правочину. Крім того, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що нібито відчуження "нежитлових приміщень на користь ТОВ "ФК "Кредит Фактор" в той час, коли попередній договір не був розірваним, нібито свідчить про наявність ознак фіктивного (фраудаторного) правочину у спірних договорах";

- додає, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки в момент вчинення договорів купівлі-продажу, об'єкти відчуження не перебували під жодною забороною чи обтяженням, а ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" вже не мало наміру купувати об'єкти нерухомості;

- вважає, що суд неправомірно наголошує на тому, що у ТОВ "Пік нерухомість" були зобов'язання, щодо інформування ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про дії, які ТОВ "Пік нерухомість" мав намір вчинити з своїм майном, яке не було обтяжене жодною забороною, оскільки згідно п.5.1 попереднього договору станом на 14.09.2020р. зобов'язання встановлені попереднім договором були припинені;

- стверджує, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що договори мають ознаки фраудаторного правочину, що не відповідає дійсності, оскільки однією із ознак такого правочину є пов'язаність чи підкронтрольність сторін договору купівлі-продажу. В справі немає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження пов'язаності чи підконтрольності юридичних осіб ТОВ "Пік нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп".

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати, а провадження закрити. Також, просить стягнути з позивача сплачений судовий збір.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- стверджує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права (ч.1ст.20 ГПК України, п.п.1-2 ч.1 ст.278 ГПК України), якими визначено суб'єктної юрисдикції господарських судів в результаті чого розглянуто позовні вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 ;

- зауважує, що суд першої інстанції "встановив", що до суду надійшла позовна заява в якій позивач ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернувся до суду господарської юрисдикції із позовними вимогами до фізичної особи, тобто пред'явив позов до фізичної особи ОСОБА_1 ;

- вважає, що пред'явивши до фізичної особи ОСОБА_1 конкретні позовні вимоги, але при цьому не зазначивши процесуальний статус, як відповідача (взагалі не залучивши ОСОБА_1 до розгляду) позивач ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" зловживаючи процесуальними правами всупереч ст.43 ГПК України вчинив процесуальну диверсію з метою порушення прав фізичної особи ОСОБА_1 ;

- констатує, що зважаючи на зазначене, керуючись ч.1 ст.20 ГПК України, пунктом 1 ч.1 ст.231 ГПК України, ч.4 ст.45 ГПК України, п.4 ч.3 ст.162 ГПК України, ч.4 ст.43 ГПК України суд мав би відмовити у відкритті провадження, а в разі якщо обставини, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства були встановлені судом в процесі розгляду то суд мав закрити провадження у справі, однак всупереч вимог процесуального закону цього не зробив;

- додає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовим клопотанням в якому звернула увагу суду на зазначені порушення під час підготовчого засідання, однак суд в рішенні зазначив тільки інформацію про те, що суд відмовив в задоволенні клопотання про закриття, при цьому жодним чином не вмотивувавши з яких підстав він прийшов до висновку, що позов до фізичної особи, яка не є підприємцем може належить до юрисдикції господарського суду. Зокрема, 19.04.2022р. представник відповідача-1 подав клопотання про закриття провадження у справі про визнання договору недійсним договору іпотеки однією із сторін якого є фізична особа. Суд першої інстанції в рішенні суду з цього приводу констатує таке: "Представник відповідача-1 вказує, що звертаючись із позовом, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстрованим номером 1885. Дана позовна вимога свідчить про те, що наявний спір між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 .. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, визначив позовні вимоги та встановив зміст правовідносин, що виникли, суб'єктний склад вимоги до ОСОБА_1 виходить за межі юрисдикції господарського суду";

- вказує на те, що суд першої інстанції в рішенні зазначає: "Також, у судовому засіданні 17.06.2022р. розглянувши клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні". Суд мав би своє рішення про відмову в задоволенні клопотання вмотивувати. Однак суд в рішенні першої інстанції не зазначив жодного аргументу на підставі якого він порушує вимоги чинного процесуального законодавства;

- зауважує, що суду першої інстанції було відомо, що всупереч вимог п.2. ч.3. ст.162 ГПК України ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не зазначено в позовній заяві: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи ( ОСОБА_1 ), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Таким чином, оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги до конкретної фізичної особи ОСОБА_1 , але не виконано вимог п.2.ч.3. ст.162 ГПК України то суд мав би в порядку ст.174 ГПК України залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для виправлення недоліків, натомість суд першої інстанції всупереч вимог закону цього не зробив та неправомірно відкрив провадження у справі про що постановив ухвалу про відкриття провадження;

- зазначає, що суд першої інстанції в рішенні зазначає, що "у судовому засіданні 17.06.2022р. розглянувши клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні", однак не надав жодного мотивування зазначеного рішення. Зазначене процесуальне порушення в подальшому стало наслідком того, що господарський суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги до фізичної особи, яка не є відповідачем по справі.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.22р. у справі №903/178/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22, об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" і ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 та призначено справу №903/178/22 до розгляду на 27.09.2022р. об 14:30год., тощо

21.09.2022р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" - адвоката Коваль Яни Юріївни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/178/22 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представТовариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" можливість проведення судового засідання по справі №903/178/22, призначеного на 27.09.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022р. задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" - адвоката Коваль Яни Юріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/178/22 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" - адвокату Коваль Я.Ю. участь в судовому засіданні у справі №903/178/22, призначеному на 27.09.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

23.09.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" надійшли, зокрема, письмові відзиви на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 .

Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, ТОВ "Кредит Фактор Груп", приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Н.В. та приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Курта Н.В. наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 27.09.2022р. не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 . не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД", а також ТОВ "Кредит Фактор Груп", приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Н.В. та приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Курта Н.В. не надали суду відзивів на апеляційні скарги скаржників, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 27.09.2022р. представник ТОВ "Пік нерухомість" підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД".

Представник Поліщук Л.Д. в судовому засіданні 27.09.2022р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 скасувати, а провадження у справі закрити. Також, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД".

В судовому засіданні 27.09.2022р. представник ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" підтримала доводи апеляційної скарги позивача та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі №903/178/22 задовольнити повністю. Також, представник ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" у письмових відзивах на апеляційні скарги ТОВ "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 і в судовому засіданні заперечила проти їх доводів, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 залишити без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 21.08.2020р. між ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (сторона-2) ТОВ "Пік нерухомість" (сторона-1) було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвічений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В., згідно п.1 якого, предметом договору є укладення в строк визначений п.2.1 цього договору, договору купівлі-продажу торгово-офісного приміщення, загальною площею 75,3кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 та договору купівлі-продажу офісу, загальною площею 60,0кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5, (надалі - основні договори), на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.2.1 попереднього договору, сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основні договори після належного оформлення стороною-1 (ТОВ "Пік нерухомість") всіх необхідних документів для укладення вищевказаного правочину, але не пізніше до 27.08.2020р. за ціною 5 357 813,00грн., що на день підписання цього договору за курсом НБУ дорівнює 196 185,00 дол. США.

Сторони погодили, що нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. (п.2.2 попереднього договору).

У відповідності до п.2.3 попереднього договору до укладення цього договору ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (Сторона-2) передала ТОВ "Пік нерухомість" (стороні-1) 682750,00грн., що на день підписання цього договору за курсом НБУ дорівнює 25000 дол. США.

Сума, зазначена в п.2.3 цього договору, підлягає заліку в ціну торгово-офісного приміщення та офісу, яку сторона 2 повинна сплатити стороні 1 при укладення основного договору (п.2.4)

За змістом п.3.1 попереднього договору сторони погодили, що сторона 1 (ТОВ "Пік нерухомість") зобов'язана:

- надати нотаріусу документ, що підтверджує право власності на торгово-офісне приміщення, загальною площею 75,3кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 та офісу, загальною площею 60,0кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5;

- надати нотаріусу звіт про оцінку нерухомого майна на відчуження нерухомого майна;

- попередити сторону-2 про всі права третіх осіб щодо нерухомого майна (права наймачів, право застави), а також про наявність інших зобов'язань, що можуть перешкоджати укладенню Основних договорів;

- попередити сторону-2 про відомі недоліки нерухомого майна, що є предметом попереднього договору;

- укласти основні договори у день, визначений за усною домовленістю сторін, але не пізніше строку, передбаченого п.2.1 цього договору;

- зобов'язана у разі односторонньої відмови від укладення основних договорів, повернути стороні-2 суму подвійного розміру отриманого авансу, згідно п.2.3 цього договору.

За змістом п.4.1 попереднього договору у разі односторонньої відмови сторони 1 від укладення основного договору, неподання нею документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору, зокрема витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно з бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна або інших документів, зазначених в п.3.1 цього договору, неприбуття сторони 1 до нотаріуса для укладення основного договору, чи за наявності інших обставин, внаслідок яких основні договори не будуть укладені з її вини, сторона 1 повинна повернути стороні 2 суму подвійного розміру отриманого авансу згідно п.2.3 цього договору.

Договір підписаний директором ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" Шеремет С.О. та директором ТОВ "Пік нерухомість" Присадою Л.А..

Як зазначає ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД", що ТОВ "Пік нерухомість" ввів його в оману щодо обставин, які мали істотне значення, оскільки ТОВ "Пік нерухомість" не мав наміру продавати майно Позивачу, а мав лише намір отримати неправомірну вигоду від позивача у вигляді авансу за попереднім договором у розмірі 682 750,00грн., що прямо порушило права позивача та суперечить ст.230 Цивільного кодексу України.

Зокрема, при підготовці до підписання між позивачем та ТОВ "Пік нерухомість" основних договорів позивач дізнався, що предмет продажу (нежитлові приміщення) перебував в іпотеці, що підтверджується Інформаційною довідкою №221659868 від 27.08.2020р..

Так, позивачем було встановлено, що нежитлові приміщення обтяжені іпотекою на користь ВАТ "Мегабанк" (номери обтяження: №6040011 від 15.11.2007р.; №6039891 від 15.11.2007р.). Також встановлено, що попереднім власником нежитлових приміщень, які були предметом попереднього договору, була Кушнір Н.О. Вона провела реконструкцію офісних приміщень (приміщення офісу №17-18, загальною площею 135,3кв.м, яке передано в іпотеку ПАТ "Мегабанк"), в результаті чого ці приміщення було реконструйовано в офіс загальною площею 60,00кв.м та торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3кв.м. Ця інформація стала відома позивачу з реєстру судових рішень, зокрема з рішення Луцького міськрайонного суду у справі №161/17434/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №161/17434/16-ц, суд вказав, що реконструйовані спірні офісні приміщення (приміщення офісу №17-18, загальною площею 135.3кв.м) не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, оскільки вже є існуючою заставленою нерухомістю за договорами іпотеки, а тому спірні приміщення залишаються іпотечним майном.

Отже, приміщення офісу №17-18, загальною площею 135,3кв.м реконструйоване в офіс загальною площею 60,0кв.м та торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3кв.м, станом на 27.08.2020р. (дату визначену для укладення основного договору) були іпотечним майном. Тобто, ТОВ "Пік нерухомість" приховало від позивача факт перебування в іпотеці нерухомого майна, яке було предметом попереднього договору.

Однак, 27.08.2020р., у визначений попереднім договором строк, укладення основних договорів між позивачем та ТОВ "Пік нерухомість" не відбулось у зв'язку з тим, що предмет договору (нежитлові приміщення) перебував в іпотеці та під іншими обтяженнями.

Також, на виконання п.5.1 попереднього договору позивач надсилав ТОВ "Пік нерухомість" повідомлення про свою готовність до укладення основних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та наголошував на тому, що товариство має вжити всіх заходів для забезпечення укладання основного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зокрема зняти зареєстровані обтяження, заборону на нерухоме майно №6040011 від 15.11.2007р., іпотеку №6039891 від 15.11.2007р. та інші обтяження.

ТОВ "Пік нерухомість" 04.09.2020р. запропонувало позивачу укласти основні договори 10.09.2020р. о 12:00год. за місцезнаходженням нотаріуса Кухлевської Т.В..

10.09.2020р. директор позивача прибула у вказані час і місце для їх укладання, про що свідчить інформаційна довідка №223428996.

Проте, як вбачається з інформаційної довідки №223428996 від 10.09.2020р., виданої нотаріусом Кухлевською М.В., основні договори між позивачем та ТОВ "Пік нерухомість" не були укладені з тієї ж причини - наявність обтяжень на нежитлові приміщення.

Зокрема, накладення обтяжень на нежитлові приміщення здійснювалося наступним чином. 28.12.2016р. ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/17434/16-ц, з метою забезпечення позову за заявою ПАТ "Мегабанк" було накладено арешт на торгово-офісне приміщення, загальною площею 75.3кв.м та офіс загальною площею 60кв.м, що розташовані за адресою: м. Луцьк, пр-т.Перемоги, 5 (нежитлові приміщення).

ПАТ "Мегабанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, ТОВ "Пік нерухомість", ВК Луцької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицька В.В., про визнання недійсним рішення щодо оформлення права власності, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення приміщення офісу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 порушила умови договорів іпотеки, відчуживши майно на користь третіх осіб. ( ОСОБА_2 була одним із засновників ТОВ "Пік нерухомість").

15.06.2020р. ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області за заявою ТОВ "Пік нерухомість" заходи забезпечення позову були скасовані.

24.06.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Мегабанк" на ухвалу від 15.06.2020р..

25.08.2020р. право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на підставі договору факторингу (відступлення права вимоги) було відступлено АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "ФК "Кредит Фактор".

10.09.2020р. до участі у справі №161/17434/16-ц було залучено ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Фактор" у якості правонаступника позивача АТ "Мегабанк".

10.09.2020р. за участю представника ТОВ "Пік нерухомість" - Римарчука А.В. та представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Фактор" Петрука І.В., суд прийняв відмову представника позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Фактор" від апеляційної скарги АТ "Мегабанк" та закрив апеляційне провадження, в результаті чого фактично 10.09.2020р. набрала чинності ухвала від 15.06.2020р., якою було скасовано арешт, накладений на нежитлові приміщення на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Іпотечні обтяження з Нежитлових приміщень могли бути зняті лише іпотекодеожателем, яким з 25.08.2020р. є ТОВ "ФК "Кредит Фактор".

Отже, у зв'язку з наявними обтяженнями на нежитлові приміщення, позивач та ТОВ "Пік нерухомість" не уклали основні договори купівлі-продажу на ці приміщення, передбачені у попередньому договорі від 21.08.2020р..

Водночас, 14.09.2020р. ТОВ "Пік нерухомість" згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна відчужило іншій особі - ТОВ "ФК "Кредит Фактор Груп" нежитлові приміщення (торгово-офісне приміщення, площею 75,3кв.м та офіс, площею 60кв.м), які позивач мав намір придбати, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №2300000641 від 28.10.2020р., №230001899 від 28.10.2020р., №229999302 від 28.10.2020р..

При цьому, вартість нежитлових приміщень згідно попереднього договору складала 5357813,00грн. Проте, ТОВ "Пік нерухомість" відчужив їх відповідачу-2 по нижчій вартості - 135300,00грн.. ТОВ "Пік нерухомість" відчужив нежитлові приміщення на користь ТОВ "ФК "Кредит Фактор Груп" в той час, коли попередній договір не був розірваним, а авансовий платіж у розмірі 682750,00грн. не був повернутий позивачу, що свідчить про наявність ознак фіктивного (фраудаторного) правочину у спірних договорах.

Зважаючи на те, що ТОВ "Пік нерухомість" порушило свої зобов'язання за попереднім договором, 21.09.2020р. позивач направив ТОВ "Пік нерухомість" пропозицію укласти угоду про розірвання попереднього договору купівлі-продажу від 21.08.2020р. та повернути позивачу суму подвійного розміру отриманого авансу в розмірі 1 365 500,00грн..

25.09.2020р. ТОВ "Пік нерухомість" надіслало повідомлення позивачу, в якому не погодилося з вимогами щодо розірвання договору та повернення коштів, при цьому не повідомило позивача про відчуження приміщень іншій особі.

Водночас, 26.11.2020р. між ТОВ "Кредит Фактор Груп" (іпотекодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885.

Цей договір забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодавця та вимог Іпотекодержателя, що випливають із договору позики, укладеного 25.11.2020р. між Іпотекодержателем та іпотекодавецем/позичальником, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого ТОВ "Кредит Фактор Груп" зобов'язаний не пізніше 25.12.2020р. повернути Іпотекодержателю грошові кошти в сумі 450000,00грн. (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, належне йому на момент підписання цього договору на праві приватної власності нерухоме майно, а саме:

- офіс загальною площею 60кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, пр.Перемоги, буд.5 предмет іпотеки 1 належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2020р.. Загальна вартість предмету іпотеки 1 визначається сторонами в сумі 500000,00грн.;

- торгово-офісне приміщення загальноюб площею 75,3кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл, м.Луцьк, пр.Перемоги, буд.5. Предмет іпотеки 2 належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2020р.. Загальна вартість предмету іпотеки 2 визначається сторонами в сумі 500000,00грн..

Загальна заставна вартість предметів іпотеки визначається сторонами в сумі 1000000,00грн..

На строк дії цього договору, предмети іпотеки залишаються у володінні і користуванні іпотекодавця (п.1.5).

За домовленістю сторін, в день підписання цього договору, нотаріусом, що його посвідчив, накладається заборона відчуження предметів іпотеки (п.5.3).

Також, враховуючи те, що ТОВ "Пік нерухомість" не виконав своїх зобов'язань за попереднім договором та не повернув позивачу суму отриманого авансу, 16.10.2020р. позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про розірвання попереднього договору, укладеного між ТОВ "Пік нерухомість" і позивачем та стягнення з ТОВ "Пік Нерухомість" суми подвійного розміру отриманого авансу згідно п.4.1 попереднього договору.

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. у справі №903/770/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021р. було ухвалено: розірвати попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., укладений між ТОВ "Пік нерухомість" та ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028 та стягнути з ТОВ "Пік нерухомість" на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" суму подвійного розміру отриманого авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028 у розмірі 1 365 500,00грн..

Так, рішенням суду було встановлено, що ТОВ "Пік нерухомість" допустив порушення умов попереднього договору, а саме: не підготував необхідні документи для нотаріального посвідчення основних договорів для продажу приміщень; не вжив заходи для зняття іпотечних обтяжень на нерухоме майно, яке підлягало продажу, станом на 27.08.2020р. та 10.09.2020р.; відчужив об'єкти нерухомого майна, які були предметом попереднього договору третій особі.

Отже, ТОВ "Пік нерухомість", знаючи, що належне йому нерухоме майно перебуває під обтяженням, що фактично унеможливлює перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи, приховуючи наявність обтяження від позивача, уклав 21.08.2020р. з позивачем попередній договір з метою заволодіння грошовими коштами позивача (авансовим внеском).

Нежитлові приміщення, які по 10.09.2020р. були в іпотеці (з 25.08.2020р.) у ТОВ "ФК "Кредит Фактор", 14.09.2020р. стали власністю ТОВ "Кредит Фактор Груп".

Таким чином, відповідач 1 - ТОВ "Пік нерухомість" вчинив ряд дій, що свідчать про намагання уникнути повернення позивачу суми подвійного авансу, а саме:

- 14.09.2020р. уклав з ТОВ "Кредит Фактор Груп" договори купівлі-продажу майна;

- не повідомив позивача про продаж майна, яке позивач сподівався придбати, для чого й надав авансовий внесок у розмірі 682 750,00грн.;

- після укладення спірних договорів купівлі продажу добровільно не повернув позивачу авансовий внесок за попереднім договором;

- не виконав рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2020р. по справі №903/770/20.

14.07.2021р. приватним виконавцем Таранко Д.В. відкрито виконавче провадження №66094320 щодо виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. у справі №903/770/20. При цьому приватний виконавець не може звернути стягнення на єдине на разі належне ТОВ "Пік нерухомість" майно (квартира №40 по вул.Соборності, 24 у м.Луцьк, Волинська область), тому що воно також перебуває під обтяженням, що підтверджується листом ПАТ "Укргазбанк" №506/336/2021 від 03.11.2021р. та Інформаційною довідкою №277424711 від 30.09.2021р..

За вказаних обставин, з метою відновлення порушеного права (виконання рішення суду у справі №903/770/20), Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Пік нерухомість" (відповідач 1) та ТОВ "Кредит Фактор Груп" (відповідач 2), в якому просило:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м) від 14.09.2020р., укладений між ТОВ "Пік нерухомість", та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 та скасувати запис про державну реєстрацію прав №38167747 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047771, відповідно до якого за ТОВ "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (офіс, площею 60кв.м) від 14.09.2020р., укладений між ТОВ "Пік нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 та скасувати запис про державну реєстрацію прав №38167533 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047434, відповідно до якого за ТОВ "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60кв.м за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101.

3. Визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 (договір іпотеки);

4. Скасувати записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.:

- про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м);

- про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11,2020 р. (офіс площею 60,0кв.м);

- про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11,2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м);

- про реєстрацію обтяження № 39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м)

Крім того, просив стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати на судовий збір та правову допомогу. Повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 30000,00грн..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2022р. відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухову Наталію Володимирівну та приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Курту Наталію Володимирівну; витребувано у нотаріусів оспорювані договори; підготовче засідання призначено на 22.03.2022р.; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2022р. задоволено частково заяву ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про забезпечення позову; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Кредит Фактор Груп", а саме: на торгово-офісне приміщення, загальною площею 75,3кв.м., що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 (реєстраційний номер майна 28473140 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) в межах суми 1365500,00грн.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Кредит Фактор Груп", а саме: на офіс, загальною площею 60,0кв.м., що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 (реєстраційний номер майна 28473070 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) в межах суми 1 365500,00грн..

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022р. ухвалу Господарського Господарського суду Волинської області від 02.03.2022р. у даній справі залишено без змін.

18.04.2022р. до Господарського суду Волинської області ТОВ "Пік Нерухомість" (відповідача-1) - подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що на момент укладення спірних правочинів відповідач-1 був власником відчужуваного майна, в заставі чи арешті майно не перебувало, а тому вчинення спірних договорів купівлі-продажу є реалізацією відповідачем свого права власності відносно проданого ним майна. Позивачем не доведено, яким чином його права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення про визнання недійсними спірних договорів. Оскільки вимоги про визнання недійсним іпотечного договору є похідними від позовної вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу такі вимоги до задоволення не підлягають.

Крім того, 19.04.2022р. до Господарського суду Волинської області представник відповідача-1 подано клопотання про закриття провадження у справі про визнання договору недійсним та скасування записів. Зокрема, представник відповідача-1 вказує, що звертаючись із позовом, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстрованим номером 1885. Дана позовна вимога свідчить про те, що наявний спір між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 .. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, визначив позовні вимоги та встановив зміст правовідносин, що виникли, суб'єктний склад вимоги до ОСОБА_1 виходить за межі юрисдикції господарського суду.

16.05.2022р. до Господарського суду Волинської області представником позивача надіслано відповідь на відзив відповідача ТОВ "Пік нерухомість", в якій заперечила щодо доводів відповідача у відзиві та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказала, що за наслідками укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваних в даній справі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, мала місце подальша передача нежитлових приміщень, що є предметом правочинів, які оскаржуються, в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_1 .. Оскільки відповідач 1 відчужив нежитлові приміщення на користь відповідача 2, рішення суду щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача коштів неможливо виконати у зв'язку з відсутністю у відповідача 1 майна, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги позивача та здійснити примусове виконання рішення суду. ТОВ "Пік нерухомість" жодним чином не намагалось повернути позивачу аванс, отриманий ним за попереднім договором.

16.05.2022р. до Господарського суду Волинської області ОСОБА_1 подано клопотання (вх.№01-57/2737/22), в якому зазначила, що рішення по даній справі може вплинути на її права та інтереси, оскільки стосується договірних відносин, котрі оспорюються стороною позивача. Зазначила, що позивачем - ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" ставиться питання про визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кредит Фактор Груп", котрим було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме офісне приміщення по пр.Перемоги, 5. Також, у клопотанні ОСОБА_1 просила суд залучити її до участі у справі, в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

17.05.2022р. до Господарського суду Волинської області представником відповідача ТОВ "Пік Нерухомість" (відповідача-1) подано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "Пік Нерухомість" заперечує проти позову, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач-1 вказав, що позивач неправомірно вважає, що у нього ніби то є право вимагати визнання договору третіх осіб недійсним, учасником якого він не є, оскільки на його думку "відповідач 1 ухиляється від виконання зобов'язань попереднім договором перед позивачем". Зазначене твердження є необґрунтованим, оскільки правовідносини між відповідачем 1 та позивачем, які були врегульовані попереднім договором до звернення до суду з цією позовною заявою, були розірвані за ініціативою ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. №903/770/20). Тобто, позивач відмовився від придбання нерухомості, зазначеної у попередньому договорі та звернувся до суду з вимогами розірвати договір і суд задовольнив його вимоги та розірвав договір. Таким чином, з часу вступу зазначеного рішення в законну силу договір є розірваним і тому аргументи позивача, що “відповідач 1 нібито ухиляється від виконання зобов'язань попереднім договором перед позивачем”, який вже є розірваним за його ініціативою, є неправомірними.

Крім того, ТОВ "Пік Нерухомість" заперечує твердження позивача про те, що спірні договори купівлі-продажу є фраудаторними правочинами. Також, вважає, що неправомірним є вимога про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу, адже для задоволення вимог позивача достатнім було б і одного об'єкту нерухомості. На момент укладення спірного правочину відповідач-1 був власником відчужуваного майна, в заставі чи арешті майно не перебувало, а тому вчинення спірного договору купівлі-продажу є реалізацією відпвідачем-1 свого права власності відносно проданого ним майна. Предметом грошового зобов'язання, яке виникло 24.06.2021р. на підставі рішення суду у справі №903/770/20 є обов'язок сплатити гроші, відтак факт наявності грошового зобов'язання не призводить до виникнення прав щодо будь-якого майна.

Звертає увагу на те, що позивач не є стороною спірних правочинів, а відтак не має права на звернення до суду із позовом про визнання їх недійсними. Позивачем не надано доказів про порушення його прав та законних інтересів укладенням спірного правочину, не доведено, що у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним будуть задоволені саме його грошові вимоги.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.05.2022р. продовжено строк підготовчого провадження до 28.06.2022р.; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

06.06.2022р. до Господарського суду Волинської області від третьої особи - ОСОБА_1 надійшов відзив на позов (пояснення), в кому третя особа заперечує проти позову та вказує на те, що вона мала правовідносини лише з ТОВ "Кредит Фактор Груп" (відповідач-2), який є добросовісним набувачем нерухомого майна і в жодних правовідносинах з позивачем не перебував. Факт відчуження та недопущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісногор набувача. Таким чином, у разі, якщо офісні приміщення, які є предметом іпотеки навіть змінять власника майна, іпотека при цьому буде дійсною для особи, яка набула права на це майно. Відновлення прав позивача не може відбутися за рахунок прав іпотекодержателя, який жодним чином їх не порушував.

07.06.2022р. до Господарського суду Волинської області відповідача 2 - ТОВ "Кредит Фактор Груп" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 не погоджується з доводами позивача та просить відмовити в позові повністю.

Зокрема, відповідач 2 вказує на те, що ТОВ "Кредит Фактор Груп" є добросовісним набувачем нерухомого майна і в жодних правовідносинах з позивачем не перебував та не перебуває, з огляду на що не може нести збитки пов'язані із втратою законно набутого майна через обставини, які від нього не залежали та через правовідносини, учасником яких він не був. Наголошує, що добросовісно набув право власності на нежитлові приміщення, оскільки сплатив за них кошти, які перерахував на рахунок відповідача-1, зокрема 60 000,00грн. - за купівлю офісу, площею 60кв.м та 75 300,00грн. - за купівлю торгово-офісного приміщення, що розташовані за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5. Факт відчуження та допущення продажу нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача. Вважає позов безпідставним оскільки: майно відчужене власником майна тобто особою, яка мала на це право; - відчуджене майно не перебувало під забороною на відчудження; відчужене майно придбав добросовісний набувач; ТОВ "Кредит Фактор Груп" за придбання майна сплатив кошти встановлені договором.; позивач не є та ніколи не був власником майна, на яке претендує, тому не має права претендувати на це майно в порядку ст.388 ЦПК; немає жодного доказу того, що ТОВ "Кредит Фактор Груп" нібито є пов'язаною особою з ТОВ "Пік Нерухомість"; позивачем не надано жодного доказу того, що покупець і продавець мають одних і тих же бенефіціарів; ТОВ "Кредит Фактор Груп", як власник майна після його купівлі, має право розпоряджатися придбаним майном на власний розсуд: позивач та продавець майна після його відчуження не мають права вказувати власнику на мету придбання майна, економічну доцільність використання і яким саме особам власник має передавати майно в оренду.

Вважає позовну заяву ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не обґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, 07.06.2022р. до Господарського суду Волинської області відповідачем 2 - ТОВ "Кредит Фактор Груп" подано суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

17.06.2022р. до Господарського суду Волинської області надійшла відповідь на відзив третьої особи - ОСОБА_1 (вх.№01-57/3614/22), в якій зазначено, що відповідач-2, діючи у злочинному зговорі з відповідачем-1 аби ускладнити позивачу повернення у власність відповідача-1 нежитлових приміщень, за рахунок яких можливо було б звернути стягнення на підставі судового рішення, 26.11.2020р. передав в іпотеку фіктивно придбані нежитлові приміщення пов'язаній третій особі 3 - ОСОБА_1 ..

Згідно інформаційної довідки №277431194 від 30.09.2021р. - розмір основного зобов'язання: 450000,00грн.. Проте ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження факту передачі таких коштів, при тому, що позивач стверджує, що укладення іпотечного договору є фіктивним, а третя особа наполагає, що вона є добросовісним набувачем. Крім того, ні відповідач-2, ні третя особа не надали суду доказів щодо повернення 450 000,00грн. згідно договору позики від 25.11.2020р..

Спірний договір іпотеки був укладений на строк - 1 місяць у 2020 році. Термін дії договору сплив понад рік тому. При цьому, ні відповідач-2, ні третя особа не повідомляють суд про те, чи повернув відповідач-2 отриману ним позику, чи припинено дію договорів позики та іпотеки, чи зверталась третя особа до відповідача-2 з вимогою про погашення позики та належного виконання договорів позики та іпотеки, чи розпочато процес звернення стягнення на предмет іпотеки, чи перебувають наразі на розгляді судові спори між відповідачем-2 та третьою особою щодо виконання вказаних договорів, чи є взагалі у третьої особи підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення (офіс, площею 60м.кв.).

Також, позивач вказує, що ОСОБА_1 , яка станом на вересень 2020р. виконувала функції бухгалтера у ТОВ "Пік Нерухомість" та вела спілкування з представником позивача щодо сплати орендної плати та комунальних послуг згідно з договорами оренди нежитлових приміщень, станом на листопад 2020р. виявилась іпотекодержателем цих же нежитлових приміщень та нібито передала 450000,00грн. у позику відповідачу-2. Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17.06.2022р. до Господарського суду Волинської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 ТОВ "Кредит Фактор Груп" (вх.№01-57/3613/22), в якій зазначено, що оскаржувані позивачем договори мають ознаки фраудаторних правочинів, які визначені Верховним Судом. Фактично 14.09.2020р. нежитлові приміщення відповідач-1 відчужив відповідачу-2 за ціною 135300,00грн., хоча за місяць до укладення оспорюваних договорів відповідач-1 зобов'язався відчужити на користь позивача ті ж нежитлові приміщення за ціною 5357813,00грн..

Позивач також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №161/17434/16-ц та факти, які свідчить про фіктивність оскаржуваних договорів купівлі-продажу та умисного заниження вартості нежитлових приміщень.

У відповіді на відзив представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Господарський суд Волинської області розглянувши у підготовчому судовому засіданні 17.06.2022р. клопотання відповідача-2 про скасування заходів забезпечення позову та зустрічне забезпечення, постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні вказаних клопотань.

Також, у судовому засіданні 17.06.2022р. розглянувши клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі, Господарський суд Волинської області відмовив у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.06.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 28.06.2022р..

22.06.2022р. до Господарського суду Волинської області третя особа - ОСОБА_1 надіслала клопотання (вх.№01-83/78/22), в якому просила суд закрити провадження у справі, оскільки спір юридичної особи до фізичної особи не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.06.2022р. відкладено розгляд справи на 27.07.2022р..

08.07.2022р. до Господарського суду Волинської області представник позивача надіслав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правову допомогу на суму 33350,00грн..

08.07.2022р. до Господарського суду Волинської області від представника позивача також надійшло заперечення щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження, в якому представник просить відмовити у задоволенні даного клопотання, з посиланням на те, що аналогічне клопотання вже розглядалося судом.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарським судом Волинської області у судовому засіданні 27.07.2022р. клопотання третьої особи - ОСОБА_1 про закриття провадження у справі залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, оскільки заявником у поданому клопотанні не наведено поважні причини неподання такого клопотання у підготовчому провадженні.

Також, судом зазначено про те, що у підготовчому засіданні 17.06.2022р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі, в якому представник, в обґрунтування клопотання, посилався на ті самі підстави, що і Поліщук Л.Д..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 позов задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, слід зазначити, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі №910/6356/19).

Преюдиційні обставини обов'язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019р. по справі №520/11429/17).

Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019р. по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019р. по справі №320/4938/17).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019р. по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019р. по справі №908/156/18).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві визначену сторонами ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 99 ГПК України для з*ясування обставин, які мають значення для справи, без яких встановити відповідні обставини не можливо і жодною стороною не надано висновки з цих самих питань суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу.

За приписами ч.1 ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно ч.5 ст.101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. №4 роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Згідно законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, слід зазначити, що у постанові від 16.06.2020р. у справі №145/2047/16-ц Велика Палата констатувала, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Частиною 3 ст.203 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідку вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У даному випадку важливим є врахування, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.

Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Також слід звернути увагу на те, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020р. у справі № 910/12787/17.

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016р. у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016р. у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

З конструкції ч.3 ст.13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Відповідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК України).

Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Водночас, боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

При цьому, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019р., №910/8357/18 від 28.11.2019р.).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Слід також зазначити, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві; при неплатоспроможності банків; у виконавчому провадженні).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Як свідчать матеріали справи, зокрема позовної заяви, предметом спору у ній є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м) від 14.09.2020р., укладеного між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167747 від 14.09.2020р., вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розподілу), індексний номер №54047771, відповідно до якого за ТОВ "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101 (договір 1);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (офіс, площею 60кв.м) від 14.09.2020р., укладеного між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167533 від 14.09.2020р., вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розподілу), індексний номер №54047434, відповідно до якого за ТОВ "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60кв.м за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101 (договір 2);

- визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 (договір іпотеки) (далі за текстом - договір іпотеки);

- скасування записів, вчинених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В. - про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11,2020р. (офіс площею 60,0кв.м); - про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про реєстрацію обтяження №39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м).

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що 21.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість" було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В..

Відповідно до п.1 попереднього договору, предметом договору було укладення основних договорів купівлі-продажу торгово-офісного приміщення, загальною площею 75,3кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 та офісу, загальною площею 60,0кв.м, що знаходиться в місті Луцьку на пр.Перемоги за №5 (Нежитлові приміщення), на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п.2.1 попереднього договору, сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основні договори після належного оформлення відповідачем 1 всіх необхідних документів для укладення вищевказаного правочину, але не пізніше, ніж 27,08.2020р. за ціною 5357813,00грн., що на день підписання цього договору за курсом НБУ дорівнює 196 185,00 дол. США.

Відповідно до п.2.3 попереднього договору, до укладення цього договору позивач передав Відповідачу 1 авансовий платіж в сумі 682 750,00грн., що на день укладення цього договору за курсом НБУ дорівнювали 25 000,00 дол. США.

В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість", в якому просило розірвати попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., укладений між ТОВ "Пік Нерухомість" (код ЄДРПОУ 36699050) та ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (код ЄДРПОУ 40019258) посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028 та стягнути з ТОВ "Пік Нерухомість" (код ЄДРПОУ 36699050) на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (код ЄДРПОУ 40019258) суму подвійного розміру отриманого авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028 у розмірі 1365500,00грн. 13.11.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість" звернулось до Господарського суду Волинської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про визнання недійсним п.4.1 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021р. по справі №903/770/20 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 1365500,00грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про визнання недійсним п.4.1 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., первісний позов задоволено. Розірвано попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., укладеного між ТОВ "Пік Нерухомість" (код ЄДРПОУ 36699050) та ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (код ЄДРПОУ 40019258) посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028. Стягнуто з ТОВ "Пік Нерухомість" на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" суму подвійного розміру отриманого авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. за реєстровим №2028 у розмірі 1 365 500,00грн. та судовий збір в сумі 23 635,50грн.. В зустрічному позові відмовлено.

Судами у вказаних судових рішеннях у справі №903/770/20 встановлено, що на день розгляду справи ТОВ "Пік Нерухомість" відчужила об'єкт нерухомого майна, які були предметом попереднього договору третій особі ТОВ "Кредит Фактор Груп", згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №5226 від 14.09.2020р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №2300000641 від 28.10.2020р., №230001899 від 28.10.2020р., №229999302 від 28.10.2020р..

Також, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №223512627 обтяження зі спірного нерухомого майна було знято 10.09.2020р. о 16:52:49год..

Судом також встановлено, що з наявної в матеріалах справи інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №300296013 від 18.02.2022р. вбачається, що власником об'єктів нерухомого майна - торгово-офісне приміщення, загальною площею 75,3кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 та офісу, загальною площею 60кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 є ТОВ "Кредит Фактор Груп", які придбані за договорами купівлі-продажу, серія та номер: 5225 від 14.09.2020р.; 5226 від 14.09.2020р. та які на час розгляду справи №903/770/21 ТОВ "Пік Нерухомість" відчужено ТОВ "Кредит Фактор Груп".

Надалі вказані об'єкти нерухомого майна, передано ТОВ "Кредит Фактор Груп" в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 26.11.2020р. №1885, який забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя, що випливають із договору позики, укладеного 25.11.2020р., розмір основного зобов'язання 450000,00грн., строк виконання основного зобов'язання 25.12.2020р..

Водночас, згідно вказаної інформаційної довідки вбачається, що за договором іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ТОВ "Кредит Фактор Груп" (відповідачем - 2) та ОСОБА_1 , заставна вартість об'єкту нерухомого майна - торгово-офісне приміщення, загальною площею 75,3кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 становить 450000,00грн.; об'єкту нерухомого майна - офісу, загальною площею 60кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 становить 450000,00грн..

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції 14.07.2021р. приватним виконавцем Таранко Д.В. відкрито виконавче провадження №66094320 щодо виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. у справі №903/770/20.

Зокрема, приватним виконавцем було виявлено та накладено арешт на належне ТОВ "Пік Нерухомість" майно (квартира №40 по вул.Соборності, 24 у м.Луцьк, Волинська область).

До приватного виконавця Таранко Д.В. надійшов лист ПАТ "Укргазбанк" № 506/336/2021 від 03.11.2021р., яким повідомлено, що квартира №40 по вул.Соборності, 24 у м.Луцьк, Волинська область знаходиться в іпотеці ПАТ "Укргазбанк".

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інформація про звернення виконавцем стягнення на майно в порядку ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" в матеріалах справи відсутня.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Пастухової Наталії Володимирівни, приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Курти Наталії Володимирівни, ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними та скасування записів - задоволено повністю.

Так, приймаючи зазначене вище рішення, Господарський суд Волинської області виходив з того, що договори купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення, площею 75,3кв.м та офіс, площею 60кв.м) між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп" містять ознаки фіктивного (фраудаторного) правочину, з огляду на таке:

- суд першої інстанції вважає, що ТОВ "Пік Нерухомість" відчужило ТОВ "Кредит Фактор Груп" торгово-офісне приміщення, площею 75,3кв.м та офіс, площею 60кв.м 135300грн. за заниженою вартістю. Суд дійшов висновку про занижену вартість в порівнянні вартістю приміщень в порівнянні з ціною визначену сторонами в попередньому договорі 5357813,00грн.;

- суд першої інстанції вважає, що попереднім договором було встановлено обмеження на відчуження ТОВ "Пік Нерухомість" майна, тобто останній не мав права відчужувати нежитлові приміщення на користь ТОВ "Кредит Фактор Груп" в той час, коли попередній договір не був розірваним;

- суд першої інстанції вважає, що на належне ТОВ "Пік Нерухомість" майно (квартира №40 по вул.Соборності, 24 у м.Луцьк, Волинська область) приватний виконавець не може звернути стягнення в зв'язку із тим, що воно перебуває в іпотеці ПАТ "Укргазбанк".

Однак, із вказаними вище висновками колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що вартість об'єктів нерухомості є заниженою, посилаючись на порівняння ціни купівлі-продажу із договірною ціною в попередньому договорі, оскільки станом на момент подання позивачем позовної заяви вказаний договір був розірваний рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р. по справі №903/770/20, яке набрало законної сили 24.06.2021р..

Також, у матеріалах справи відсутня експертна оцінка нерухомого майна станом на день укладення попереднього договору та станом на день укладення договорів відчуження майна.

Тобто, як свідчать матеріали справи позивачем не надано доказів оцінки вартості об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) при укладанні вказаних договорів в підтвердження доводів позовної заяви.

Крім того, сторонами не надано до матеріалів справи експертних висновків, якими встановлено ринкову вартість майна і учасники справи не ініціювали призначення експертизи судом щодо встановлення дійсної ринкової вартості об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) за спірними договорами, а тому, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутня інформація щодо реальної ринкової вартості нежитлових приміщень на час укладення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень)

Згідно Міжнародних стандартів оцінки, які вступили в дію з 31.01.2020р., в стандарті МСО 104 "Бази оцінки" вказано, що "Ринкова вартість - очікувана (розрахована) грошова сума, за яку міг би відбутись обмін активу чи зобов'язання на дату оцінки між готовими до такої транзакції зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем, які не пов'язані між собою, в результаті комерційної угоди після проведення належного маркетингу, при якій (угоді) кожна із сторін діяла б обізнано, розсудливо та без примусу".

Також, судом встановлено, що як свідчать матеріали справи, ТОВ "Пік Нерухомість" відчужено ТОВ "Кредит Фактор Груп" об'єкти нерухомого майна за спірними договорами купівлі-продажу від 14.09.2020р., ще до ухвалення та набрання законної сили рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021р., залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021р., по справі №903/770/20 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р., укладеного між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" та стягнення з ТОВ "Пік Нерухомість" на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" суми подвійного розміру отриманого авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2020р. у розмірі 1 365 500,00грн., та відповідно виникнення у ТОВ "Пік Нерухомість" перед ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" кредиторської заборгованості за рішенням суду.

Водночас, як зазначалось вище, судом при розгляді справи №903/770/20 було встановлено, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №223512627 обтяження з нерухомого майна було знято 10.09.2020р. о 16:52:49год..

Крім того, у матеріалах справи також відсутні відповідні докази на підтвердження наявності обтяжень на спірне майно на момент укладення 14.09.2020р. спірних договорів купівлі-продажу.

Слід зазначити, що згідно умов п.5.1 попереднього договору, відповідно до ст.635 ЦК України, якщо основний договір не укладений у строк визначений попереднім договором, і спір не переданий для вирішення його судом, або жодна із сторін не направила іншій стороні пропозицію щодо його укладення, зобов'язання встановлені попереднім договором припиняються. Якщо одна із сторін не бажає припинення зобов'язання, встановлено цим договором, вона повинна направити іншій стороні пропозицію про укладення основного договору. Ця пропозиція має бути оформлена письмово та вручена іншій стороні під розписку або надіслана поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше, ніж в останній день строку, встановленого цим договором для укладення основного договору.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 27.08.2020р., 10.09.2020р. сторонами попереднього договору не було укладено основний договір.

Відповідно до умов п.5.1 попереднього договору, зважаючи на те, що сторони станом на 14.09.2020р. не направляли іншій стороні пропозицію про укладення основного зобов'язання встановлені попереднім договором були припинені.

Таким чином враховуючи те, що згідно п.5.1 попереднього договору станом на 14.09.2020р. зобов'язання встановлені попереднім договором були припинені та відчуження майна ТОВ "Пік Нерухомість" після 14.09.2020р. не порушувало умов попереднього договору та приписів чинного законодавства, а тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що таке відчудження є неправомірним.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що на належне ТОВ "Пік Нерухомість" майно (квартира №40 по вул.Соборності, 24 у м.Луцьк, Волинська область) приватний виконавець не може звернути стягнення в зв'язку із тим, що воно перебуває в іпотеці ПАТ "Укргазбанк", оскільки позивачем не надано доказів проведення експертної оцінки майна з метою визначення можливості звернення стягнення на іпотечне майно в порядку визначеному ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом звернення стягнення на заставлене та іпотечне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Водночас, судом першої інстанції залишилось поза увагою та не досліджувалось питання наявності іншого майна, належного ТОВ "Пік Нерухомість", на яке може бути звернено стягнення на виконання рішення суду у справі №903/770/20 та відповідні відомості про яке, також відсутні у матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо ознак фіктивних (фраудаторних) спірних правочинів, оскільки такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи та висновкам Верховного Суду, щодо ознак фраудаторного правочину, зокрема, стосовно доводів щодо заниженої вартості вже було вказано судом апеляційної інстанції вище.

При цьому, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відчуження нежитлових приміщень на користь ТОВ "ФК "Кредит Фактор Груп" в той час, коли попередній договір не був розірваним, що свідчить про наявність ознак фіктивного (фраудаторного) правочину у спірних договорах, оскільки в момент вчинення договорів купівлі-продажу, об'єкти відчуження не перебували під жодною забороною чи обтяженням.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не мало наміру купувати об'єкти нерухомості.

Зокрема, як встановлено судом ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" вже вдруге звертається до суду, однак жодна із позовних заяв позивача не стосувалася реалізації умов попереднього договору, тобто в жодній з позовних заяв ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не просило суд ухвалити рішень, які б дозволяли повернути майно у попередній стан з метою його придбання, натомість звертався до суду про розірвання договору.

Таким чином, вказане свідчить про те, що дії ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не були спрямовані на придбання нерухомого майна, тому не було підстав у ТОВ "Пік Нерухомість" та обов'язку інформувати ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про намір вчинити дії з цим майном.

Крім того, оскільки ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не мав наміру придбати майно після 27.08.2020р., а тому відчуження цього майна жодним чином не порушувало пріоритетне право на придбання цього майна.

Водночас, як свідчать матеріали справи, про відсутність наміру в ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" купувати об'єкти нерухомості свідчить той факт, що з ініціативою про укладення договору останній після укладення попереднього договору жодного разу не звертався до ТОВ "Пік Нерухомість". Однак, ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернувся до суду про розірвання попереднього договору, що свідчить про те, що ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не мало наміру та не ініціювало укладення основного договору.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що доводи позивача про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника є передчасними та необґрунтованими.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача про те, що оспорювані договори можуть бути кваліфіковані як правочини, які не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є обґрунтованими, а викладені обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочинів, а саме виведення нерухомості з власності ТОВ "Пік Нерухомість", з метою уникнення виконання ТОВ "Пік Нерухомість" зобов'язань щодо повернення авансового платежу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Враховуючи викладене в сукупності, вимоги позивача щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісного приміщення площею 75,3кв.м та офісу площею 60кв.м) від 14.09.2020р., укладених між ТОВ "Пік нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", та скасування записів про державну реєстрацію прав власності є не правомірними та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідченого Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 (договір іпотеки) та скасування записів, вчинених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.: - про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11,2020р. (офіс площею 60,0кв.м); - про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11,2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про реєстрацію обтяження №39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м), слід зазначити наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим за приписами ч.2 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України. Так, за ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст.20 цього Кодексу (наприклад, п.п.5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020р. у справі №916/385/19.

З огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №904/1083/18.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Пік нерухомість" (відповідач 1) та ТОВ "Кредит Фактор Груп" (відповідач 2), в якому просило, зокрема, визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 (договір іпотеки). Також, скасувати записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.: - про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11,2020р. (офіс площею 60,0кв.м); - про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11,2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про реєстрацію обтяження № 39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2022р. відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухову Наталію Володимирівну та приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Курту Наталію Володимирівну; витребувано у нотаріусів оспорювані договори; підготовче засідання призначено на 22.03.2022р.; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

16.05.2022р. до Господарського суду Волинської області ОСОБА_1 подано клопотання (вх.№01-57/2737/22), в якому зазначила, що рішення по даній справі може вплинути на її права та інтереси, оскільки стосується договірних відносин, котрі оспорюються стороною позивача. Зазначила, що позивачем - ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" ставиться питання про визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кредит Фактор Груп", котрим було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме офісне приміщення по АДРЕСА_1 . Також, у клопотанні ОСОБА_1 просила суд залучити її до участі у справі, в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.05.2022р. продовжено строк підготовчого провадження до 28.06.2022р.; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Господарський суд Волинської області у судовому засіданні 17.06.2022р. розглянувши клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.

Представник відповідача-1 у клопотанні вказує, що звертаючись із позовом до суду, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" (відповідачем-2) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. та зареєстрований за номером 1885. Дана позовна вимога свідчить про те, що наявний спір між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 .. Отже позивач, звертаючись до господарського суду, визначив позовні вимоги та встановив зміст правовідносин, що виникли. Суб'єктний склад вимоги до ОСОБА_1 виходить за межі юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ст.47 ГПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до ст.48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Оскільки суд не наділений повноваженнями самостійно залучати до участі у справі сторін, а позивачем не подано клопотання в порядку ст.48 ГПК України про залучення до участі у справі співвідповідача, у суду відсутні підстави самостійного залучення до участі у справі відповідачем- ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.05.2022р. ОСОБА_1 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

З огляду на те, що позивач у позовній заяві не зазначив ОСОБА_1 в якості відповідача, у суду відсутні підстави щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.06.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 28.06.2022р..

22.06.2022р. до Господарського суду Волинської області третя особа - ОСОБА_1 надіслала клопотання (вх.№01-83/78/22), в якому просила суд закрити провадження у справі, оскільки спір юридичної особи до фізичної особи не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.06.2022р. відкладено розгляд справи на 27.07.2022р..

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарським судом Волинської області у судовому засіданні 27.07.2022р. клопотання третьої особи - ОСОБА_1 про закриття провадження у справі залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, оскільки заявником у поданому клопотанні не наведено поважні причини неподання такого клопотання у підготовчому провадженні.

Також, судом зазначено про те, що у підготовчому засіданні 17.06.2022р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 ТОВ "Пік нерухомість" про закриття провадження у справі, в якому представник, в обґрунтування клопотання, посилався на ті самі підстави, що і ОСОБА_1 ..

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22, зокрема, було визнано недійсним договір іпотеки від 26.11.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" та громадянкою України ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885. Скасовано записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.: - про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м); - про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); - про реєстрацію обтяження №39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м.).

Так, обґрунтовуючи судове рішення в даній частині судом першої інстанції зазначено про те, що враховуючи, що договір іпотеки, укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та громадянкою ОСОБА_1 є похідним правочином від недійсних договорів купівлі-продажу, такий договір також є недійсним з моменту його вчинення. А тому вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та громадянкою України ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885, є підставною та підлягає до задоволення, а також як наслідок, підлягають скасуванню записи про державну реєстрацію та реєстрацію обтяження, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В. щодо нежитлових приміщень, переданих в іпотеку за недійсним договором.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає данні висновки передчасними, оскільки в порушення норм процесуального закону, з огляду на те, що сторонами в судовому процесі є позивач та відповідачі, судом першої інстанції вирішено спір позивача до третьої особи, що є прямим порушенням ГПК України.

Крім того, в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договор іпотеки від 26.11.2020р., укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" (іпотекодець, відповідачем - 2) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель), заставна вартість об'єкту нерухомого майна - торгово-офісне приміщення, загальною площею 75,3кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 становить 450000,00грн.; об'єкту нерухомого майна - офісу, загальною площею 60кв.м за адресою: м.Луцьк, проспект Перемоги, буд.5 становить 450000,00грн., на забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя, що випливають із договору позики, укладеного 25.11.2020р. між іпотекодержателем та іпотекодавецем/позичальником, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Тобто, з огляду з наведеного вбачається відсутність між позивачем та ОСОБА_1 відповідного правового зв'язку та правовідносин, що має суттєве значення для розгляду даної справи, які б безпосередньо стосувалися правовідносин та відповідних позовних вимог позивача до відповідачів.

Згідно п.4 ч.3 ст.162 ГПК України зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Таким чином, згідно ст.20 ГПК України виключено можливість здійснення провадження у господарському суді у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності стороною в яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже, судом першої інстанції в даному випадку в порушення приписів п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, безпідставно було розглянуто позовні вимоги позивача до фізичної особи, які не відносяться до юрисдикції господарських судів, що є грубим є порушенням процесуального закону.

Враховуючи викладене, враховуючи приписи п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Стосовно розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22, слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу у справі №903/178/22.

Зокрема, судом апеляційної встановлено, що в судовому засіданні 27.07.2022р. Господарським судом Волинської області було проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі №903/178/22.

Повне рішення складено та підписано 08.08.2022р..

04.08.2022р. на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

05.08.2022р. представник позивача звернувся до суду із заявою (надіслана до суду 01.08.2022р.) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп" на користь ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" судові витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом справи №903/178/22 у розмірі 45370,00грн..

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача посилається на ст.129 ГПК України та зазначає, що вирішивши справу по суті, у рішенні судом не відображено питання про витрати на правову допомогу. Вказує, що позивач у тексті позовної заяви просив стягнути з відповідачів понесені витрати на судовий збір та правову допомогу. При цьому зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи, який складає 30000,00грн.. У разі виникнення додаткових витрат в зв'язку із розглядом справи, позивач повідомить про них суд. 14.07.2022р., до початку судових дебатів представником ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на адресу суду було надіслано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ТОВ "АРПТ ПЛЮС ЛТД" понесло в межах розгляду справи №903/178/22, орієнтовна вартість яких становила 33 350,00грн.. Вказує, що лише після того, як судом було винесено рішення у даній справі між позивачем та його представником було підписано всі документи, що підтверджують надання правової допомоги у вказаній справі. Позивач з поважних причин не міг до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником додано копії рахунків на оплату, актів надання послуг, платіжного доручення, виписки з ЄДР, наказу.

Статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Також, витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, колегією суддів встановлено, що під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог до відповідачів, відмови у позові у відповідних частинах до відповідачів та закриття провадження в частині позовних вимог до третьої особи.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст.ст.123, 129 ГПК України, судові витрати апеляційний суд покладає на позивача.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву ст.79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Також, слід зазначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п/1 ст/32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007h/ у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 прийнято з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 , викладені в апеляційних скаргах щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, а її доводи не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 слід задоволити частково, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 слід скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167747 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047771, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101, а також в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (офіс, площею 60кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167533 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047434, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101, прийнявши в цих частинах нове рішення, яким у позові відмовити. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 в частині визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" та громадянкою України ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 та скасовано записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.: про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м); про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м); про реєстрацію обтяження № 39391793 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м) скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким провадження у цій частині закрити.

Також, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" слід залишити без задоволення, однак, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

У відповідності ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021р. №1928-IX, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022р. складає 2481,00грн..

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлено Законом України "Про судовий збір".

У відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів підпункту 4 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у позовній заяві заявлено чотири вимоги немайнового характеру, які було розглянуто судом першої інстанції та відповідно за результатами такого розгляду було прийнято рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22.

З матеріалів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 було сплачено судові збору за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 в розмірі по 12886,00грн. кожний згідно наявних у додатках до апеляційних скарг відповідних банківських квитанцій.

Водночас, при поданні апеляційних скарг на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та ОСОБА_1 повинно було бути сплачено судовий збір у розмірі 14886,00грн. ((2481,00грн. *4 (чотири позовні вимоги немайнового характеру))* 150%) кожний. Тобто, не доплата судового збору скаржниками становить по 2000,00грн. (14886,00грн. - 12886,00грн.) кожний.

За вказаних обставин слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" в дохід Державного бюджету 2000,00грн.судового збору, а також стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету 2000,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 231, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 задоволити частково.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 задоволити частково.

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167747 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047771, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101, а також в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (офіс, площею 60кв.м.) від 14.09.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 та скасування запису про державну реєстрацію прав №38167533 від 14.09.2020р., вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер №54047434, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60кв.м. за адресою: м.Луцьк, пр-т.Перемоги, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2167486707101.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

4. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022р. у справі №903/178/22 в частині визнання недійсним договору іпотеки від 26.11.2020р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" та громадянкою України ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 та скасовано записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В.: про державну реєстрацію іпотеки №39392748 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.); про державну реєстрацію іпотеки №39392968 від 26.11.2020р. (офіс площею 60,0кв.м.); про реєстрацію обтяження №39392059 від 26.11.2020р. (торгово-офісне приміщення площею 75,3кв.м.); про реєстрацію обтяження № 39391793 від 26.11.2020 року (офіс площею 60,0кв.м.) скасувати.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким провадження у цій частині закрити.

5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. у справі №903/178/22 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.37, код ЄДРПОУ 40019258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" (43026, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Соборності, буд.24, кв.40, код ЄДРПОУ 36699050) 14886грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.37, код ЄДРПОУ 40019258) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 14886грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік нерухомість" (43026, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Соборності, буд.24, кв.40, код ЄДРПОУ 36699050) в дохід Державного бюджету 2000грн. 00коп. судового збору.

9. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету 2000грн. 00коп. судового збору.

10. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Волинської області.

11. Справу №903/178/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" жовтня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.