Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2022 року Справа№200/4185/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії,
22 серпня 2022 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Трун О.В., представник позивачки ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2022 №057350004588;
- зобов'язати призначити пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії №057350004588 від 10.06.2022 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на дату звернення вона мала право на призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України №213-VII. Позивачка зазначила, що її пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, наказами про атестацію робочих місць, уточнюючою довідкою та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №200/12600/21.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі, просило відмовити в їх задоволенні. На обґрунтування своєї позиції зазначило, що 06 червня 2022 року позивачка звернулася до із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.06.2022 № 057350004588 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка, диплом, довідка №2/741 від 23.02.2022 про підтвердження пільгового стажу, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж позивачки складає 27 років 9 місяців 18 днів. Пільговий стаж за Списком №2 враховано згідно з довідкою №2/741 від 23.02.2022, та становить 2 роки 24 дні. Інших документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, позивачкою не надано. Не враховано до загального стажу період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту) та період отримання допомоги по безробіттю з 24.07.2000 по 30.08.2000 (у трудовій книжці не проглядається печатка). Враховуючи вищезазначене, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку (55 років).
31 серпня 2022 рок відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в залученні до участі у справі в якості третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено.
31 серпня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
06 червня 2022 року ОСОБА_1 подала по органу, що призначає пенсію, заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
10 червня 2022 року рішення №057350004588, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку (55 років). Згідно з рішенням відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка, диплом, довідка №2/741 від 23.02.2022 про підтвердження пільгового стажу, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж складає 27 років 9 місяців 18 днів; пільговий стаж за Списком № 2 враховано згідно з довідкою №2/741 від 23.02.2022 - 2 роки 24 дні. Інших документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, заявником не надано. Не враховано до загального стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (у свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту) та період отримання допомоги по безробіттю з 24.07.2000 по 30.08.2000 (у трудовій книжці не проглядається печатка).
В трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , містяться наступні записи:
№1 - 03.05.1988 - прийнята відкатницею дільниці шахтного транспорту на гідрошахті «Красноармійська» Добропільського виробничого об'єднання по видобутку вугілля,
№2 - 01.01.1990 - переведена гірником 2 розряду на дільницю шахтного транспорту,
№3 - 23.10.1990 - переведена стволовою 2 розряду на дільницю шахтного транспорту,
№6 - 16.10.1999 - переведена гірником поверхні 1 розряду дільниці шахтного транспорту,
№7 - 23.04.2000 - звільнена по пункту 1 статті 40 КЗпП України,
№8 - 24.07.2000 - призначена допомога по безробіттю Добропільський міський центр зайнятості
№9 - 30.08.2000 - закінчено виплату допомоги,
№10 - 31.08.2000 - прийнята гірником дільниці технологічного комплексу поверхні на ДВАТ «Шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля»,
№11 - 24.09.2002 - звільнена за ст. 38 КЗпП України,
№12 - 07.02.2003 - прийнята учнем машиніста (кочегара) котельної на ДВАТ гідрошахта «Піонер»,
№13 - 08.03.2003 - переведена машиністом (кочегаром) котельної,
№14 - 21.04.2003 - звільнена за ст. 38 КЗпП України,
№15 - 05.09.2003 - прийнята учнем машиніста установок збагачування та брикетування на ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля»,
№16 - 01.11.2003 - переведена машиністом установок збагачування та брикетування,
№17 - 20.01.2004 - звільнена за п.4 ст.40 КЗпП України,
№24 - 12.12.2007 - прийнята машиністом (кочегаром) котельної на ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля»,
№25 - 22.02.2008 - звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України,
№31 - 01.07.2019 - прийнята учнем машиніста конвеєра дільниці основного виробництва на АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»,
№32 - 13.09.2019 - переведена машиністом конвеєра дільниці основного виробництва,
№ 33 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до наказу «Про атестацію робочих місць» № 159 від 13.02.2020,
№34 - 06.01.2021 - переведена машиністом установок збагачення та брикетування дільниці основного виробництва,
№35 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з 01.03.2021 перейменовано АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на підставі протоколу річних загальних зборів акціонерів №1/2021 від 28.01.2021.
Згідно з наказом директора Гідрошахти «Красноармійська» Виробничого об'єднання «Добропіллявугілля» №14/тб «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» професії машиніст (кочегар) котельної, гірник поверхні, стволовий включені до переліку професій на пільгове пенсійне забезпечення, внесених до списку №2.
Згідно з наказом директора-голови правління ДВАТ шахта «Новодонецька» №97/п «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» професія машиніст (кочегар) котельної (код 232000000-13786) включена до Переліку професій та посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2.
Згідно з формою РС-право ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №2 зарахований період роботи з 31.08.2000 по 24.09.2002 - 2 роки 24 дні.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Отже, під час обчислення страхового стажу позивачки до 01 січня 2004 року відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а з 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Для визначення пільгового стажу ОСОБА_1 в період з 1990 року по 25 січня 1991 року слід застосовувати Список №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.
В період з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 року - Список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року - Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
У період з 01 січня 1990 року по 24 вересня 2002 року позивачка виконувала роботи, визначені Списком №2, а тому цей період підлягав зарахуванню до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.
Судом встановлено, що відповідач зарахував до пільгового стажу позивачки тільки період з 31.08.2000 по 24.09.2002.
Отже, суд погоджується з аргументами позивачки про те, що відповідач протиправно не зарахував по пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01 січня 1990 року по 23 квітня 2000 року.
Як зазначалося раніше, під час обчислення страхового стажу позивачки з 01 січня 2004 року відповідач мав керуватися даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За приписами статті 21 Закону №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка. Частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат містить ознаку особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з другим реченням підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, (далі - Порядок №22-1) за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1).
За приписами пункту 6 розділу V Положення №10-1 індивідуальні відомості про застраховану особу містяться в довідках ОК-5 та ОК-7. У зазначених довідках, зокрема, відображаються відомості про спеціальний (пільговий) стаж по страхувальниках і по роках.
Отже, суд не погоджується з аргументами позивачки про те, що відповідні записи в трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для обчислення спеціального/пільгового стажу після 01 січня 2004 року.
Також суд не приймає до уваги посилання на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №200/12600/21, яким за твердженням позивачки підтверджується пільговий стаж за період роботи з 01.07.2019 по 05.01.2021, та з 06.01.2021 по 06.06.2022, оскільки за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Донецького окружного адміністративного суду вказане рішення не набрала законної сили.
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач не виконав своїх обов'язків, передбачених Порядком №22-1, і розглянув тільки документи про стаж, які були додані по заяви позивачки. У спірному рішенні відсутні посилання на наявність або відсутність в Реєстрі застрахованих осіб (довідки ОК-5 та ОК-7) індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 , зокрема про спеціальний (пільговий) стаж.
З урахуванням наведеного законодавства та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17).
З наведених підстав суд відхиляє посилання позивачки на те, що у даній справі єдиним можливим ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача призначити пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення.
Суд вважає неприйнятними посилання позивачки на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20). Позивачкою не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що станом на 06 червня 2022 року (день звернення із заявою про призначення пенсії) вона мала страховий стаж, у тому числі на роботах за списком № 2, необхідний для при значення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац другий частини 4 статті 245 КАС України).
Тому, суд, з метою захисту порушених прав позивачки, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 193, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄРДПОУ 42098368, електронна адреса: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2022 №057350004588, зобов'язання призначити пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №057350004588 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яке було прийняте 10 червня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 червня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко