Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2022 року Справа№200/17746/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
02 грудня 2021 року шляхом здавання на пошту позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, співвідповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 08 липня 2021 року №057250003542 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 01 липня 2021 року про призначення пенсії та призначити пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 січня 2004 року по 31 січня 2021 року на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» та здійснити розрахунок коефіцієнту заробітку без врахування заробітної плати з 01 червня 2002 року по 30 червня 2002 року, з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 03.11.2021 їй призначена пенсія, але, на її думку, вона має право виходу на пенсію з 01.07.2021 на підставі поданої нею заяви. 01.07.2021 вона звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №057250003542 від 08.07.2021 їй було відмовлено в призначенні пенсії, так як за підрахунком відповідача страховий стаж становить 24 роки 1 місяць 28 днів, а за приписами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний стаж становить 27 років. Згідно з рішенням до страхового стажу роботи не був зарахований період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2021 на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь», оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків із Пенсійного фонду Російської Федерації. З метою отримання довідок про періоди роботи на підприємстві ФДУП «Государственный трест Арктикуголь» були зроблені запити до Пенсійного фонду Російської Федерації. 23.09.2021 до відповідача надійшла відповідь від Пенсійного фонду Російської Федерації про підтвердження довідок про періоди роботи на підприємстві ФДУП «Государственный трест Арктикуголь», але відповідач рішення про відмову в призначенні пенсії не переглянув та пенсію з 01.07.2021 не призначив. На думку позивача, оскільки відповідь надійшла протягом трьох місяців з дати подання заяви, відповідач відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав призначити пенсію з 01.07.2021. Позивачка зазначила, що період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2021 на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» підтверджений записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а тому відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів України, цей період мав бути врахований при призначенні пенсії. Позивачка вважає, що відповідач неправомірно під час визначення індивідуального коефіцієнту заробітку, який застосовується для визначення середньомісячної заробітку для обчислення пенсії, її заробітки з 01.06.2002 по 30.06.2002, 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.12.2008 по 31.03.2009 враховав як нульову заробітну плату, що вплинуло на розмір її пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі. Заява позивачки від 01.07.2021 про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішення про відмову в призначенні пенсії №057250003542 від 08.07.2021 було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці були надані роз'яснення від 17.11.2021.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі з наступних підстав. 01.07.2021 позивачка звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі заяви та наданих документів за принципом екстериторіальності Головним управлінням в Одеській області прийнято рішення № 057250003542 від 08.07.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачці, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж 27 років ( в наявності 24 роки 1 місяць 28 днів ), що передбачений ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу позивачки не враховано періоди роботи з 01.01.2004 по 31.01.2021 по підприємству «Государственный трест Арктикуголь», оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків із Пенсійного фонду Російської Федерації. 23.09.2021 надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду РФ №10 по м. Москві та Московській області про підтвердження довідок про періоди роботи на підприємстві ФДУП «Государственный трест Арктикуголь». На підставі наданих документів Головним управління ПФУ в Одеській області було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія була розрахована з урахуванням страхового стажу 31 рік 2 місяці та середньомісячній заробітній платі 19092,42 грн., яка обчислена за період з 01.07.2000 по 31.12.2009 згідно з довідками про заробітну плату. Розмір пенсії було встановлено 7456,70 грн.
Позовна вимога в частині зобов'язання здійснити зарахування позивачці до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.01.2021 на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» та здійснити розрахунок коефіцієнту заробітку без врахування заробітної плати з 01.06.2002 по 30.06.2002, з 01.09.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2008 по 31.03.2009 не підлягає задоволенню, оскільки період роботи на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» з 01.01.2004 по 31.12.2009 зараховано до страхового стажу позивачки та становить 6 років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно не зарахувало до страхового стажу період роботи з 01.01.2010 по 31.01.2021, оскільки відповідно до міжнародних договорів України при обчисленні розміру пенсії зарахування періодів роботи на території держав учасниць Співдружності незалежних Держав починаючи з 01.01.2004 проводиться за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів СНД, на території яких проводилась трудова діяльність. Позивачкою не було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку із Пенсійного фонду Російської Федерації, яка б підтверджувала сплату страхових внесків, на якому вона працювала у періоди з 01.01.2010 по 31.01.2021, тому були відсутні підстави для зарахування цього періоду роботи до страхового стажу.
Згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані підприємством «Государственный трест Арктикуголь» від 15.03.2021 №58/сп, від 21.01.2020 №24/сп за періоди з 01.06.2002 по 30.06.2002, з 01.09.2004 по 31.12.2004 та з 01.12.2008 по 31.03.2009 відсутня інформація про заробітну плату. Оскільки за вказані періоди, відсутня інформація про заробітну плату та відсутня сплата страхових внесків, тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутні підстави для здійснення розрахунку коефіцієнту заробітку без врахування заробітної плати.
15 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.
15 грудня 2021 року від відповідача витребувані докази.
18 січня 2022 року відкладено розгляд справи на 01 лютого 2022 року у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання.
18 січня 2022 року від ОСОБА_1 витребувані письмові пояснення про згоду або не згоду на заміну первісного відповідача.
У судове засідання, призначене на 01 лютого 2022 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
01 лютого 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підготовче засідання призначено на 15 лютого 2022 року.
Судове засідання, призначене на 15 лютого 2022 року, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Циганенка А.І. на лікарняному, підготовче засідання призначено на 24 лютого 2022 року.
24 лютого 2022 року судове засідання не відбулося у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
31 серпня 2022 року від відповідачів витребувані докази.
19 вересня 2022 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 30 вересня 2022 року.
У судове засідання, призначене на 30 вересня 2022 року, сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадина України № НОМЕР_2 .
У трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , містяться наступні записи про роботу в «Государственный трест Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник Баренцбург, Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник Баренцбург:
№№16-17 - 25.05.2000 прийнята ведучим інженером, 16.09.2004 звільнена згідно з трудовим кодексом РФ.
№№18-19 - 16.09.2004 прийнята на дільницю ПСБ на посаду ведучий інженер, 05.12.2006 трудовий договір зупинений в зв'язку з витіканням терміну.
№№20 - 22.06.12.2006 прийнята на дільницю УСП на посаду ведучий інженер ПСБ, 01.02.2008 переведена у відділ контролю якості на посаду начальник відділу, 23.12.2011 трудовий договір закінчений в зв'язку з витіканням терміну.
№№23-24 - 23.12.2011 прийнята у відділ контролю якості начальником відділу, 25.06.2016 трудовий договір закінчений в зв'язку з витіканням терміну.
№25 - 26.06.2016 прийнята у відділ контролю якості начальником відділу.
01 липня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком.
08 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №057250003542 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з рішенням необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 27 років. Страховий стаж особи становить 24 роки 1 місяць 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зарахований період з 01.01.2004 по 31.01.2021 по підприємству «Государственный трест Арктикуголь», оскільки відсутня довідка про сплату страхових внесків із Пенсійного фонду Російської Федерації.
27 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області направлений запит до Державної установи - Головного управління Пенсійного фонду РІ №10 по м. Москва та Московській області за №0500-1510-10/42233 про підтвердження факту роботи і правильності видачі довідок про заробітну плату ОСОБА_1 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» за період роботи з 01.06.200 по 31.01.2021.
27 серпня 2021 року Державна установа - Головне управління Пенсійного фонду РІ №10 по м. Москва та Московській області листом за №210-ПУ1-И/3537 «Про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 » підтвердило факт роботи ОСОБА_1 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» та направило на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області лист Федерального державного унітарного підприємства «Государственный трест Арктикуголь» від 16 серпня 2021 року №213/ю, яким підтверджена достовірність довідок та вказаних у них відомостей:
довідки №55/сп про заробітну плату від 01.02.2016,
довідки №51/сп про стаж роботи від 15.03.2021,
довідки №52/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №53/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №54/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №55/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №56/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №57/сп про заробітну плату від 15.03.2021,
довідки №58/сп про заробітну плату від 15.03.2021.
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 з використанням веб-порталу Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії.
16 листопада 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за №18298-17143/О-15/8-0500/21 повідомило ОСОБА_1 про те, що лист за №210-ПУ1-И/3537 «Про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 » від 27 серпня 2021 року Державної установи - Головного управління Пенсійного фонду РІ №10 по м. Москва та Московській області був отриманий 29 вересня 2021 року.
17 листопада 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за №118344-17143/О-15/8-0508/21 повідомило ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду її заяви від 03.11.2021 призначена пенсія, а у разі підтвердження достовірності наданих довідок про заробітну плату за період роботи до 07.2000 актом перевірки (після його надходження до управління) пенсію буде перераховано з моменту призначення.
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву про перерахунок призначеної пенсії з дати подання заяви від 01 липня 2021 року.
25 листопада 2021 року рішенням №057250003542 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 03 листопада 2021 року.
Згідно з службовою запискою Головного управління Пенсійного фонду України №6307/16-16 від 06 вересня 2022 року при розгляді заяви від 01.07.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01 січня 2004 року по 31 січня 2021 року на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь», оскільки була відсутня довідка про сплату страхових внесків із Пенсійного фонду Російської Федерації. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу винесено рішення про відмову в призначенні пенсії №057250003542 від 08.07.2021, щодо заяви від 01.07.2021. При призначені пенсії згідно з заявою від 03.11.2021 до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 січня 2010 року по 31 січня 2021 року на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь», оскільки згідно довідці 20/сп від 21.01.2020 з 01.01.2010 відрахування до Пенсійного фонду РФ не провадилися.
Відповідно до відомостей «Форми РС-право» до страхового стажу ОСОБА_1 зарахований період роботи в Росії з 25 травня 2000 року по 31 грудня 2009 року, всього страховий стаж - 31 рік 2 місяці 11 днів.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України […], а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України».
Частинами 1 та 2 статті 19 цього Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».
Це твердження ґрунтується також на статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
Згідно зі статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
За приписами статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, суд погоджується с твердженням відповідача про те, що обчислення стажу за спірні періоди трудової діяльності на території Російської Федерації, має здійснюватися за законодавством Російської Федерації.
До 01 січня 2015 року на території Російської Федерації діяв Федеральний закон від 17 грудня 2001 року «Про трудові пенсії в Російській Федерації» (далі - Закон №173-ФЗ). Згідно зі статтею 2 цього Закону страховий стаж це загальна тривалість періодів праці і (або) іншої діяльності, протягом яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інші періоди, зараховані в страховий стаж, враховуються при визначенні права на трудову пенсію.
Частиною 3 статті 3 Закону №173-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни і особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію на рівних з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації. э
Відповідно до статті 10 Закону №173-ФЗ страховий стаж включає періоди роботи і (або) іншу діяльність, які були здійснені на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині першій статті 3 цього Закону, за умови, що страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації були сплачені за ці періоди. э
З 01 січня 2015 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон «Про страхові пенсії» від 28 грудня 2013 року №400-ФЗ (далі - Закон №400-ФЗ).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №400-0ФЗ право на страхову пенсію мають громадяни Російської Федерації, застраховані відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації», за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом.
Частиною 3 статті 4 Закону №400-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають у Російській Федерації, за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом, мають право на страхову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
За приписами статті 11 Закону №400-ФЗ у страховий стаж включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Закону, за умови, що за ці періоди нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації. Періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Федерального закону, за межами території Російської Федерації, включаються до страхового стажу у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації або міжнародними договорами Російської Федерації, або у разі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації».
Отже, за законодавством Російської Федерації для включення періоду роботи, яка виконувалася на території Російської Федерації, до страхового стажу для призначення пенсії необхідно щоб за цей період нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Для підтвердження трудового стажу на території Російської Федерації для розрахунку страхового стажу позивачкою були подані документи, видані в установленому порядку «Государственный трест Арктикуголь», Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест Арктикуголь»: довідки №55/сп про заробітну плату від 01.02.2016, довідки №51/сп про стаж роботи від 15.03.2021, довідки №52/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №53/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №54/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №55/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №56/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №57/сп про заробітну плату від 15.03.2021, довідки №58/сп про заробітну плату від 15.03.202.
З поданих позивачкою довідок вбачається, що з сум її заробітку за період з червня 2000 року по 31 грудня 2009 року відповідно до законодавства проведені відрахування до Пенсійного фонду по встановленим тарифам, а з 01 січня 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації з заробітної плати ОСОБА_1 не нараховувалися та не сплачувалися відповідно до законодавства Російської Федерації.
01 січня 2010 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон від 24 липня 2009 року №212-ФЗ «Про страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування» (далі - Закон №212-ФЗ).
Частиною 4 статті 7 Закону №212-ФЗ було встановлено, що не визнаються об'єктом оподаткування для платників страхових внесків, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5 цього Закону, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи в її відокремленому підрозділі, розташованому за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, у зв'язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації у рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг.
01 січня 2017 року Закон №212-ФЗ втратив силу у зв'язку із набуттям чинності на території Російської Федерації Федерального закону від 3 липня 2016 року №250-ФЗ «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність, окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації у зв'язку з прийняттям Федерального закону «Про внесення змін до частини першої та другу Податкового кодексу Російської Федерації у зв'язку з передачею податковим органам повноважень щодо адміністрування страхових внесків на обов'язкове пенсійне, соціальне та медичне страхування».
Відповідно до статті 420 Податкового кодексу Російської Федерації не визнаються об'єктом оподаткування страховими внесками для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 419 цього Кодексу, виплати та інші винагороди на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами чи особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходиться за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, обчислені на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, у зв'язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації в рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг.
Згідно з поданими документами ОСОБА_1 працювала за трудовими договорами, укладеними з «Государственный трест Арктикуголь», Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест Арктикуголь», на руднику Баренцбург архіпелагу Шпіцберген.
Статус Шпіцбергена закріплений в Шпіцбергенському трактаті, який був укладений 9 лютого 1920 року в Парижі. Згідно з трактатом над архіпелагом установлений суверенітет Норвегії, а Російська Федерація має право на розробку природних ресурсів. Федеральне державне унітарне підприємство «Государственный трест Арктикуголь» займається видобутком кам'яного вугілля на руднику Баренцбург архіпелагу Шпіцберген.
Таким чином, період трудової діяльності позивачки на території Російської Федерації в «Государственный трест Арктикуголь», Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» з 01 січня 2010 року по 31 січня 2021 року не підлягає врахуванню при розрахунку страхового стажу позивачки, оскільки в цей період позивачка, як іноземний громадянин, отримувала виплати за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходилося за межами території Російської Федерації, а тому до Пенсійного фонду Російської Федерації страхові внески не нараховувалися та не сплачувалися.
Позивачкою не подано доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації».
Отже, суд погоджується з аргументами відповідача щодо алгоритму підрахунку страхового стажу позивачки, та відхиляє твердження останньої про те, що страховий стаж слід обраховувати згідно із записами в її трудовій книжці.
Разом з тим, рішення від 08 липня 2021 року №057250003542 про відмову в призначенні пенсії не може вважатися правомірним, оскільки Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області протиправно не зарахувало до страхового стажу період з 01.01.2004 по 31.12.2009 по підприємству «Государственный трест Арктикуголь».
У вказаний період з сум заробітку позивачки відповідно до законодавства проведені відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації по встановленим тарифам, а отже період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» підлягав включенню до страхового стажу.
Щодо розрахунку коефіцієнту заробітку суд зазначає наступне.
Згідно з реченням першим частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Абзацом третім частини 1 статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
25 листопада 2021 року рішенням №057250003542 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , з 03 листопада 2021 року.
Згідно з цим рішенням:
заробітна плата врахована за період страхового стажу з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2009 року,
повний стаж позивачки - 31 рік 2 місяці 11 днів, що становить 374 місяці,
загальний страховий стаж після 01 липня 2000 року - 9 років 6 місяців, що становить 114 місяців,
кількість місяців заробітної плати до оптимізації* (період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2009 року) - 114,
кількість місяців, виключених оптимізацією в межах 10% - 37,
кількість місяців заробітної плати після оптимізації* - 77.
* Оптимізація заробітної плати це виключення із підрахунку заробітної плати періодів з найнижчим заробітком.
Отже, оскільки тривалість страхового стажу позивачки, врахованого в одинарному розмірі, становить 374 місяці, відповідач правомірно виключив 37 календарних місяців, що становить 10% від тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі (374*10%).
Згідно з реченням другим абзацу третього частини 1 статті 40 Закону №1058-IV додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Позивачка просить додатково виключити під час розрахунку коефіцієнту заробітку періоди з 01 червня 2002 року по 30 червня 2002 року, з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року, тобто 9 місяців.
Оскілки під час оптимізації виключається не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, вказані вимоги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.
По-перше, сума місяців, виключених оптимізацією, та додаткових місяців, які бажає виключити позивачка, буде більшою ніж 10% від тривалості страхового стажу.
(37 + 9 = 46) > (374 * 10% = 37,4).
По-друге, місяці, як просить виключити позивачка із підрахунку заробітної плати, це місяці з найнижчим заробітком, які були виключені під час оптимізації, а не періоди, які передбачені другим реченням абзацу третього частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, і які за бажанням особи можуть бути додатково виключені.
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією (частина 1 статті 45 Закону №1058-IV).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
За приписами пункту 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу).
З рішення №057250003542 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , яке було прийнято 08 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, вбачається, що фактичною підставою для його прийняття слугувала відсутність довідки про сплату страхових внесків із Пенсійного фонду Російської Федерації.
Отже, якщо Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважало, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, воно мало письмово повідомити позивачку про те, які документи необхідно подати додатково, але не зробило цього.
Суд звертає увагу на те, що згідно з абзацом п'ятим підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до Порядку №22-1.
Відповідно до пункту 22 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Судом установлено, що позивачка подала всі необхідні для призначення пенсії документи.
Зокрема, довідки №55/сп про заробітну плату від 01.02.2016, №51/сп про стаж роботи від 15.03.2021, №52/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №53/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №54/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №55/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №56/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №57/сп про заробітну плату від 15.03.2021, №58/сп про заробітну плату від 15.03.202, які були видані Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест Арктикуголь», містили необхідні відомості про стаж роботи, заробітну плату та сплачені страхові внески щодо ОСОБА_1 .
Порядком №22-1 органу, що призначає пенсію, надано право проводити перевірки достовірності документів, поданих заявниками для призначення пенсії, але проведення таких перевірок не може порушувати права заявників на призначення пенсії, в тому числі і на призначення пенсії з дня звернення за нею.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. Якщо документи, які необхідно подати додатково, будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі (пункт 1.9 Порядку №22-1).
З урахування того, що лист Державної установи - Головного управління Пенсійного фонду РІ №10 по м. Москва та Московській області №210-ПУ1-И/3537 «Про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 » від 27 серпня 2021 року, був отриманий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 29 вересня 2021 року (лист №18298-17143/О-15/8-0500/21 від 16.11.2021), позивачка мала право на призначення пенсії з 01 липня 2021 року, тобто з дня прийняття органом, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії.
Отже, суд погоджується з аргументами позивачки про те, що вона має право на призначення пенсії з 01 липня 2021 року.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 встановлено, що після призначення пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, пенсійна справа позивачки знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивачки, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 08 липня 2021 року №057250003542 про відмову в призначенні пенсії, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Зважаючи на те, що відповідачі у справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали своїх обов'язків, передбачених Конституцією та законами України, що змусило позивачку звернутися до суду за захистом свого порушеного права, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних долях.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (юридична адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання незаконним та скасування рішення від 08 липня 2021 року №057250003542 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання повторно розглянути заяву від 01 липня 2021 року про призначення пенсії та призначити пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 січня 2004 року по 31 січня 2021 року на підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» та здійснити розрахунок коефіцієнту заробітку без врахування заробітної плати з 01 червня 2002 року по 30 червня 2002 року, з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №057250003542 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийняте 08 липня 2021 року Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко