1 Справа № 11- а -1384 Категорія КК: ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185
Головуючий у першій інстанції Коваленко І.В.
Доповідач Лясковська В.І.
19 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лясковської В.І.,
суддів - Юденко Т.М., Наставного В.В.,
за участю прокурора - Карпука Ю.О.,
засудженої - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2000 та 2004 років народження, уродженку та жительку АДРЕСА_1, не судиму в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначене 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженої на користь потерпілих ОСОБА_3 724 грн. та ОСОБА_4 200 грн. матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 в період часу з липня по жовтень 2009 року вчинила ряд крадіжок, а саме:
- 12 липня 2009 року о 17-30 годині, знаходячись на ринку «Десна» по вул. Кибальчича, 11-а в м. Києві, з фартуху ОСОБА_4, який лежав на асфальті, таємно викрала гроші в сумі 200 грн.;
- 31 серпня 2009 року о 02-00 годині, з квартири АДРЕСА_2, повторно таємно викрала гроші в сумі 100 грн., мобільний телефон «Нокіа 7070» з сім-картою на рахунку якої було 79 грн., що належить ОСОБА_3, а всього на загальну суму 724 грн.;
- 4 жовтня 2009 року о 21-00 годині, проникнувши в квартиру АДРЕСА_3, повторно викрала мобільний телефон «Самсунг», вартістю 800 грн., що належить ОСОБА_5
Справа розглянута районним судом в порядку ст. 299 КПК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та правильність юридичної кваліфікації дій засудженої, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 185 К України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначити - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Засуджена ОСОБА_2 в апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить вирок суду змінити посилаючись на те, що суд безпідставно не застосував до неї положення ст. 69 КК України, не врахував її щире каяття, та те, що вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом, а тому просить призначити їй більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти задоволення апеляції засудженої, засуджену, яка підтримала свою апеляцію та заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, провівши судові дебати і надавши засудженій останнє слово, колегія суддів вважає, що жодна з апеляцій задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджена ОСОБА_2 повністю визнавала себе винною у пред'явленому обвинуваченні, не оспорювала зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, у зв'язку з чим судом, у відповідності зі ст. 299 КПК України, за згодою самої засудженої було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 КПК України, не досліджувалися, а інших доказів, які б викликали сумнів у доведеності вини ОСОБА_2 апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин, перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дій засудженої ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, є правильною.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, яка з 2005 року стоїть під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з приводу розладу психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, судом враховані і ті обставини, на які засуджена ОСОБА_2 посилається як на підстави для пом'якшення покарання.
Підстав для пом'якшення покарання та застосування ст. 69 КК України, як на цьому наполягає засуджена ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.
З цих самих підстав не підлягає задоволенню і апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про необхідність скасування вироку через м'якість призначеного покарання.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни , а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої - без задоволення .
Судді:
Лясковська В.І. Юденко Т.М. Наставний В.В.