ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
01 квітня 2010 р. Справа № 17/10
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничої групи "Експрес", вул.Свободи,5, с.Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область, 81085; поштова адреса: вул.Володимира Великого, 5а, м.Львів, 79026
до відповідача Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 4859 грн.49 коп.
Представники:
Від позивача: не з"явились,
Від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець, (довіреність від 18.01.09)
встановив: заявлено позов про стягнення 4859 грн. 49 коп., в тому числі 4121 грн. 10 коп. основного боргу, 203 грн. 22 коп. - 3% річних, 535 грн. 17 коп. - втрати від інфляції.
Ухвалою суду від 11.03.10 р. продовжено строк вирішення спору по справі до 20.04.10 р. за клопотанням сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заявою від 29.03.10 р. № 3/77 (вх. № 2542 від 31.03.10) просить справу розглядати без його участі за наявними матеріалами.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено усний правочин, на підставі якого 22.05.08 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Експрес" здійснило розміщення реклами, замовленої підприємцем ОСОБА_2 у газеті "Експрес" - четверговий, на загальну суму 4121 грн.10 коп. Як на доказ в обгрунтування позовних вимог позивач вказує на гарантійний лист № 8 підприємця ОСОБА_2 від 19.05.08 про гарантування оплати відповідачем суми в розмірі 4121грн. 10 коп. згідно рахунку № 8525/41 від 19.05.08; оригінал рахунку № 8525/41 від 19.05.08 на суму 3253 грн. 50 коп.; три примірники газети "Експрес" від 22-29 травня 2008р. № 70 (3997) Рівне, від 22-29 травня 2008р. № 70 (3994) Полтава, Вінниця, Житомир, Київ, від 22-29 травня 2008р. № 70 (4001) Львів про розміщення реклами, замовленої відповідчем.
Відповідач в судовому засіданні та в поданому відзиві проти заявлених вимог заперечив, вказуючи, що позивач в ході виконання своїх зобов"язань в односторонньому порядку без погодження з відповідачем, не розповсюдив рекламний матеріал в повному об"ємі, а саме розміщення реклами у газеті "Експрес" від 22-29 травня 2008 р. було тільки у десяти областях, а не у двадцяти п"яти як стверджує позивач.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Замовлення на розміщення реклами здійснювалось сторонами усно. Підтвердженням факту здійснення замовлення є затверджений відповідачем макет реклами.
Як вбачається з гарантійного листа № 8 від 19.05.08, відповідач взяв на себе зобов"язання оплатити 4121грн. 10 коп. згідно рахунку № 8525/41 від 19.05.08 за надання рекламних послуг до 23.05.08. (розміщення рекламного оголошення в газеті "Експрес" та розповсюдження її в 25 областях України). Випуск газети "Експрес" із розміщенням в ній реклами відповідача на вказану суму мало бути розповсюджено у двадцяти п"яти областях, однак позивачем було розповсюджено тільки у десяти областях. Факт розповсюдження газети "Експрес" із рекламою відповідача у всіх двадцяти п"яти областях позивачем не доведений. Відповідачем у справи визнається тільки факт розповсюдження газети у десяти областях України: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій. Вимога про представлення суду примірників газети, які розповсюджені позивачем в 25 областях не виконана.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України зокрема такими підставами є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 205 Цивільного кодексу України передбачає вчинення правочинів у усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Отже, за правовою природою усні правочини передбачають зустрічне виконання зобов'язань сторонами такого правочину шляхом вчинення конклюдентних дій учасників правочину.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини між сторонами даного спору виникли з приводу надання послуг. При наданні послуг з боку виконавця вчиняються певні дії або здійснюється певна діяльність, які не мають матеріального результату. Тому за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії. Ця обставина вимагає від виконавця послуг при складенні акту виконання-приймання наданих послуг (робіт) надавати докази про фактичне виконання певних дій по наданню послуг, оскільки товаром при оплаті послуг є саме такі дії. Підтвердженням отримання цих послуг (споживання) з боку замовника (відповідача у справі) можуть бути дії, які визначені договором. В даному випадку, оскільки договір між сторонами не укладався, акт приймання-передачі наданих послуг сторонами не оформлений, оскільки від підписання акту приймання-передачі відповідач відмовився з мотиву відсутності надання таких послуг, позивачу необхідно було довести факт надання таких послуг відповідачу.
Заперечення відповідача про те, що рекламне оголошення розміщене тільки в 10 областях України, позивачем належним чином не спростовано, а його твердження відносно того, що в цьому випадку односторонній акт на підтвердження надання послуг може бути доказом у справі є помилковим. Також є помилковими є доводи позивача, що доказом надання послуг відповідачу є його гарантійний лист № 8 від 19.05.08, згідно з яким, відповідач взяв на себе зобов"язання оплатити 4121грн. 10 коп. згідно рахунку № 8525/41 від 19.05.08 за надання рекламних послуг до 23.05.08, оскільки такий гарантійний лист наданий відповідачем до надання рекламних послуг.
Позивачем не доведено факту розповсюдження газети "Експрес" із рекламою відповідача у всіх двадцяти п"яти областях, подані відповідачем сортувальні таблиці органу зв"язку за травень не можуть бути такими доказами, оскільки в них не відображено, який саме газета розповсюджувалась (її номер і код). З урахуванням наведеного, сума основного боргу в розмірі 4121 грн. 10 коп., пред"явлена до стягнення не має підтвердження в повному обсязі. Оскільки в справі наявні докази розповсюдження реклами відповідача тільки у десяти областях України (Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій) та вказаний факт визнається відповідачем, відповідно і стягненню підлягає тільки сума боргу в розмірі 1648 грн. 44 коп. (виходячи з обумовленої сторонами ціни 4121,10 грн. за рекламу в 25 областях, відповідно пропорційно вартість послуг за розміщення реклами в 10 областях становить 4121,10:25х10=1648,44 грн.).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести підстави та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чого зроблено не було.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. З урахуванням тієї обставини, що позивачем надавались відповідачу два рахунки за №8525/41 (а.с. 13, 32) на оплату різних сум за надані одні і тіж послуги, не було надано відповідачу документальних доказів виконання послуг в повному обсязі та їх дійсна вартість, відповідач був позбавлений можливості сплатити вартість послуг у семиденний строк з дня пред"явлення вимоги (ч.2 ст.530 ЦК України). Також при розрахунку річних та інфляційних позивачем невірно визначено період прострочення та суму на яку здійснювались нарахування.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення 3% річних в розмірі 203 грн. 22 коп. та 535 грн. 17 коп. втрат від інфляції задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, позов слід задоволити частково і стягнути з відповідача 1648 грн. 44 коп. основного боргу. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.509, 525, 692 Цивільного кодексу України , ст.20 Господарського кодексу України 49,83, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничої групи "Експрес", вул.Свободи,5, с.Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область, 81085; поштова адреса: вул.Володимира Великого, 5а, м.Львів, 79026 (ідентифікаційний код 22390603) - 1648 грн. 44 коп. боргу, 35 грн. витрат по сплаті державного мита, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
рішення підписане 12.04.10
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ 12.04.10.