ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
23 березня 2010 р. Справа № 17/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бродівський м'ясокомбінат", вул.Центральна,2, с.Станіславчик, Бродівський район, Львівська область, 80622
до відповідача Приватного підприємтсва "Колюан", вул.Калнишевського,1, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400
про стягнення 185928 грн. 97 коп.
За участі представників:
Від позивача: Сендега Т.Р.- предстаник, (довіреність №б/н від 04.02.2010р. )
Від відповідача: Литовець Є.В. - директор,
встановив: заявлено позов про стягнення 185928 грн. 97 коп., в тому числі 182060 грн. 80 коп. основної заборгованості, 3374 грн. 36 коп. пені, 493 грн. 81 коп. - 3% річних.
Позивач 16.03.10 р. надіслав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути 198736 грн. 45 коп., в тому числі основний борг в розмірі 182060 грн.80 коп., пеню в розмірі 7238 грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 1062 грн. 16 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 8374 грн. 76 коп.
В судовому засіданні 23.03.10 р. представник позивача подав клопотання про включення до судових витрат, витрати що пов"язані з наданням адвокатської допомоги в розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні 23.03.10 р., позивач підтримав позовні вимоги в розмірі визначеному заявою та просить суд стягнути з відповідача 198736 грн. 45 коп. Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити розмір позовних вимог, а отже вказана заява підлягає прийняттю судом.
За таких обставин, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача позовні вимоги визнає.
На день розгляду справи в судове засідання 23.03.10 р. письмових заяв та клопотань від сторін про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
23.11.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бродівський м'ясокомбінат" та Приватним підприємтсвом "Колюан" було укладено договір купівлі-продажу продовольчих товарів. Відповідно до п.1 договору, позивач продає, а покупець купує товар (м"ясо свинне, ВРХ, субпродукти). Найменування, кількість та ціни ціни яких зазначаються у накладних, які складаються на кожну партію товарів і становлять невід"ємну частину цього договору.
Пунктом 5.1-5.2 договору передбачено зобов"язання відповідача щодо своєчасного та в повному обсязі здійснення оплати вартості поставленого товару.
На виконання умов договору позивач 23.11.09 р. здійснив продаж та поставку товару (яловичина блочна в/с 1675 кг*27 грн.50 коп., яловичина блочна 1с 2515 кг. * 23 грн. 75 коп., яловичина блочна 2с 2345 кг.*19 грн. 58 коп.) на загальну суму 182060 грн. 80 коп. Даний факт підтверджується накладною № 12 від 23.11.09 р., довіреністю серія ЕАИ №891765.
Строк виконання зобов'язання по оплаті встановлений п.5.1 договору - протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідач в порушення договірних зобов"язань прострочує зобов"язання по оплаті товару. Станом на 01.02.10 р. сума боргу відповідача перед позивачем становить 182060 грн. 80 коп.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору належним чином не виконував, в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Відповідачем не подано суду жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності основного боргу в розмірі 182060 грн. 80 коп. порушення строків виконання зобов"язання по оплаті.
З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення 182060 грн. 80 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 7.1 Договору встановлена відповідальність сторін за невиконання своїх обов"язків у вигляді пені в розмірі 0, 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Період прострочки з грудня 2009 р. по лютий 2009 р. Сума пені, згідно розрахунку від 12.03.09 р. становить 7238 грн. 73 коп. Дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.
Позивачем відповідачу нараховано 3 % річних в розмірі 1062 грн. 16 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 8374 грн. 76 коп.
Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 1062 грн. 16 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 8374 грн. 76 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача 198736 грн. 45 коп. боргу.
Щодо стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про необхідність обмеженення розміру таких витрат, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом укладено угода про надання адвокатської допомоги №01/03.12.2009 від 03.12.09 р. та Акт прийому - передачі надання адвокатської допомоги до зазначеного договору від 23.03.10 р.. Пунктом 2 Акту прийому-передачі надання адвокатської допомоги до договору визначено вартість послуг в сумі10000 грн. Вартість послуг з надання правової допомоги була сплачена позивачем у встановленому , що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №01/23 від 23.12.09 р. та №01/22 від 22.03.10 р.
Позивачем заявлено до відшкодування 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Слід зазначити, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним розміру позовних вимог, тобто явно завищеним, що має місце в даному випадку.
Крім того, враховуючи обсяг фактично наданих послуг адвоката (складання позовної заяви, розрахунків стягуваної суми боргу, пені, річних, інфляційних нарахувань), суд дійшов висновку про неспіврозмірність наданих адвокатських послуг грошовим сумам, перерахованим позивачем.
За наведених обставин, з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, обсягу фактично наданих послуг адвокатом, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної господарської справи, слід обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката і стягнути з відповідача 6000 грн.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України 22, 44, 48, 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємтсва "Колюан", вул.Калнишевського,1, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 (ідентифікаційний код 33439608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бродівський м'ясокомбінат", вул.Центральна,2, с.Станіславчик, Бродівський район, Львівська область, 80622 (ідентифікаційний код 36401231) - 182060 грн. 80 коп. боргу, 7238 грн. 73 коп. - пені, 1062 грн. 16 коп. - 3% річних, 8374 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 6000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1988 грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
рішення підписане 24.03.10
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ 24.03.10